Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/8396/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/8396/22 Головуючий у 1 інстанції - Горобцова Я.В.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не здійснення перерахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з 31.12.2020 по 19.07.2022, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 666,50 гривень;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з 31.12.2020 по 19.07.2022, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 666,50 гривень;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснити виплату різниці недоотриманої ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати з 31.12.2020 по 19.07.2022, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 666,50 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 20.06.2019 працював на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів по плановим перевіркам юридичного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

17.10.2019 у зв`язку з ліквідацією Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України позивача у порядку переведення призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів по плановим перевіркам управління правового забезпечення Офісу великих платників податків ДПС.

30.11.2020 позивача призвано на військову службу за контрактом.

У період з 30.11.2020 по 30.12.2020 позивачу виплачували середньомісячну заробітну плату виходячи із середньоденної в розмірі 666,50 грн.

31.12.2020 позивача наказом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.12.2020 №21-о призначено на посаду головного державного інспектора юридичного відділу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зі встановленням посадового окладу 5500,00 грн

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено гарантію збереження за позивачем середнього заробітку, звернувся до суду з цим позовом.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що починаючи із 30.11.2020 року та по теперішній час позивач проходить військову службу в Збройних Силах України за призовом осіб офіцерського складу, та з 30.11.2020 по 30.12.2020 отримував середньомісячну заробітну плату, розраховану Офісом великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код: 43141471), виходячи із середньоденної в розмірі 666 грн 50 коп. Натомість, починаючи з 31.12.2020 по 19.07.2022 розмір середньомісячної заробітної плати суттєво знизився, та розраховувався виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 261 грн 90 коп., що, на думку позивача, є неправомірним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків встановлені статтею 119 Кодексу законів про працю України, відповідно до частини третьої якої, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

08 лютого 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 (далі - Порядок № 100), який застосовується, зокрема, у випадках залучення працівників до виконання військових обов`язків, у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абз. 3, 4 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку (абз. 7 п. 2 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. 2 п. 4 Порядку № 100).

Абзацами 3, 4 п. 4 Порядку № 100 визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. 5 п. 4 Порядку № 100).

Згідно з абз. 6 п. 4 Порядку № 100 працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку.

Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 1 п. 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача призначено на посаду головного державного інспектора юридичного відділу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із встановленням посадового окладу у розмірі 5500,00 грн. згідно зі штатним розписом.

Протягом періоду з 30.11.2020 по 30.12.2020 року за позивачем як встановлена законом гарантія для працівника на час виконання державних або громадських обов`язків було збережено місце роботи, посаду і середній заробіток у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку N 100 при обчисленні позивачу середньої заробітної плати за останні два місяці перед звільненням не враховуються виплати за період з 30.11.2020 по 30.12.2020, оскільки зазначений період є часом, протягом якого зберігається середній заробіток працівника.

Відтак, у позивача відсутній розрахунковий період, що згідно з абзацом 7 п. 2 Порядку № 100 обумовлює обчислення позивачу середньої заробітної плати відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 Порядку № 100.

У зв`язку з тим, що у позивача в розрахунковому періоді не було заробітної плати, а виплачувалась збережена середня заробітна плата як гарантія для працівника на час виконання державних або громадських обов`язків, розрахунок середньої заробітної плати повинен проводитись з установленого йому посадового (місячного) окладу.

Посадовий (місячний) оклад позивача станом на 31.12.2020 становить 5500,00 грн.

У 2020 році мінімальна заробітна плату у місячному розмірі з 1 січня становила 5000 гривень.

Оскільки, розмір посадового (місячного) окладу позивача (5500,00 грн.) є більшим за передбачений законодавством розмір мінімальної заробітної плати (5000,00 грн.), що згідно з абзацами третім, четвертим пункту 4 Порядку № 100 обумовлює розрахунок середньої заробітної плати позивачу з установленого розміру посадового окладу на час розрахунку.

Відповідно до приписів абзацу сьомого пункту 2, абзаців 3- 5 пункту 4, пункту 5, абзацу другого пункту 8 Порядку № 100, розрахунок середньої заробітної плати позивачу з 31.12.2020 має здійснюватися таким чином: розмір посадового окладу за розрахунковий період (жовтень-листопад 2020 року) множиться на кількість місяців розрахункового періоду (2 місяці) та ділиться на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (місяцем, в якому відбувається подія, є грудень 2020 року).

Відтак, середньоденна заробітна плата у межах спірних правовідносин обґрунтовано визначена у розмірі 261,90 грн ((5500,00 грн х 2) : 42 робочих дні (у жовтні 2020 року - 21 робочий день, у листопаді 2020 року - 21 робочий день)).

За таких обставин, колегія суддів погоджується, що середня заробітна плата позивачу з 31.12.2020 правомірно розраховується відповідачем із середньоденної заробітної плати у розмірі 261,90 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки у межах спірних правовідносин відсутнє звільнення позивача в запас з військової служби та його повторне прийняття на військову службу під час дії особливого періоду, зазначена обставина виключає можливість визначення права позивача на гарантії, встановлені абзацом шостим пункту 4 Порядку № 100 для військовослужбовців.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розрахунку позивачу з 31.12.2020 середньої заробітної плати з середньоденної заробітної плати у розмірі 666,50 грн.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.