Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: плати за землю
Дата: 29 вересня 2026 р.
Справа: №640/5917/21
Суддя: Василенко Ярослав Миколайович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/5917/21 Головуючий у 1 інстанції - Сорока Ю.Ю.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 №79086-3313-2615.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 27.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/5917/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Судовий розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позов задоволено.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець, яка надає в оренду власне чи орендоване нерухоме майно, займається іншими видами підприємницької діяльності, є платником єдиного податку.
Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 №79086-3313-2615, яким позивачеві згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховано суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 10 152,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що гідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, як зазначалось вище. Судом першої інстанції встановлено, що нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується позивачем як фізичною особою-підприємцем для провадження підприємницької діяльності. Враховуючи, що позивач є платником єдиного податку і використовує будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов`язання з податку на землю, а саме, за земельну ділянку, яка знаходиться під цією будівлею, є протиправним та суперечить приписам підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 р. №79086-3313-2615 відповідає вимогам законодавства України, натомість судом першої інстанції було надано невірну юридичну оцінку обставинам, які мають значення для справи, внаслідок чого було порушено норми матеріального права. Це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги всі обставини справи, а також не враховані всі надані докази та обґрунтовані пояснення, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За визначенням наведеним у пункті 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
В силу приписів підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Положеннями пункту 269.2 статті 269 ПК України регламентовано, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
З аналізу наведених норм слідує, що підставами для звільнення від сплати земельного податку за вищенаведеною системою оподаткування є наявність у суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку першої-третьої груп та використання ним, як власником чи користувачем земельної ділянки, останньої для провадження господарської діяльності, крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).
Судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи.
Згідно з приписами п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ПКУ).
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий п. 296.1 ПКУ).
За приписами п. 292.6 ст. 292 ПКУ, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Судовим розглядом встановлено, що позивач є платником єдиного податку ІІ групи, яка здійснює різні види господарської діяльності згідно КВЕД.
Згідно свідоцтва про право власності від 12.01.2006 позивач є власником однієї другої частини нежитлового приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 104,5 кв.м., тобто частка, яка належить позивачу, складає 52,25 кв.м.
Основним видом діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20). Водночас, позивач здійснює інші види діяльності, зокрема, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19).
За таких обставин, нарахування позивачу податкового зобов`язання зі сплати земельного податку щодо земельної ділянки під вказаною будівлею суперечить вимогам п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України та є протиправним.
Крім того, колегія звертає увагу на приписи частини 4 статті 78 КАС України, за якими обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт відсутності у позивача обов`язку зі сплати земельного податку з фізичних осіб щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вже був предметом судового дослідження та встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили, а саме:
- постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2015 у справі № 826/9949/15;
- рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2018 у справі № 826/13780/17.
Оскільки вказані обставини вже підтверджені рішеннями судів, що набрали законної сили, за правилами ст. 78 КАС України вони є остаточно встановленими та додаткового доказування не потребують.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (за винятком орендаря), не сплачує земельний податок до бюджету за земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності.
Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.04.2020 № 79086-3313-2615 прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи та в суперечці з вимогами чинного податкового законодавства, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua