Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №640/7884/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7884/21 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01 2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць січень 2008 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року полов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Зобов`язано Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що адміністративний позов підписано представником ОСОБА_1 адвокатом Полтєвим Є.О., право якого на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі заяви від 14.06.2021, у зв`язку з чим, вважає, що позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Також, апелянт вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 запроваджено єдиний підхід до проведення індексації та передбачено, що для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року. Зазначає, що у грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України було підвищено рівень грошового забезпечення за рахунок збільшення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а розмір такого підвищення перевищив суму ймовірної індексації, у зв`язку з чим, грудень 2015 року вважає місяцем підвищення грошового доходу для цілей Порядку № 1078. Крім того, апелянт посилається на відсутність у Міністерства оборони України фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період із січня 2016 року по лютий 2018 року та на відповідні роз`яснення Міністерства оборони України. Окремо апелянт зазначає про відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять військову службу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та має статус учасника бойових дій.

У спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечувалося.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 № 24 капітана ОСОБА_1 з 27.02.2021 виключено зі списків особового складу військової частини.

Згідно з рапортом помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи майора юстиції ОСОБА_2 від 25.02.2021, складеним за результатами розгляду рапортів військовослужбовців, які підлягали звільненню з військової служби, у тому числі капітана ОСОБА_1 , щодо виплати індексації грошового забезпечення, у 2016– 2019 роках фінансовий ресурс військової частини НОМЕР_1 не дозволяв проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.

Індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не проводилася.

Згідно з довідкою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут від 06.07.2021, відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2020 № Д-321/10/дск, правонаступником військової частини НОМЕР_1 є Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами частини першої статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII у редакції, чинній у спірний період, установлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

В силу вимог частини другої статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону № 1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який у спірний період застосовувався, зокрема, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.

Пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася з 01.12.2015 упродовж спірного періоду, встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами третім - п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

За приписами пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції, яка застосовувалася з 01.12.2015, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла у спірний період та втратила чинність з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, було врегульовано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців і затверджено відповідні схеми посадових окладів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , при цьому індексація його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалася та не виплачувалася.

Зі змісту рапорту помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи майора юстиції ОСОБА_2 від 25.02.2021 вбачається, що у 2016-2019 роках фінансовий ресурс для здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 не дозволяв проводити індексацію.

Так, індексація грошового забезпечення військовослужбовців прямо передбачена частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII, а Законом № 1282-XII установлено механізм індексації грошових доходів населення з метою підтримання їх купівельної спроможності в умовах зростання споживчих цін.

Відтак, індексація грошового забезпечення за своєю правовою природою є встановленою державою гарантією та за наявності визначених законодавством умов підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а реалізація права на її отримання не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Зокрема, у постанові від 18.10.2023 у справі № 200/5301/22 Верховний Суд зазначив, що виплата індексації здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати належну їй індексацію.

Враховуючи наведене, посилання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на відсутність у Міністерства оборони України у 2016-2018 роках відповідного фінансового ресурсу не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на індексацію грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити її нарахування і виплату за наявності передбачених законодавством підстав.

Щодо доводів апелянта про необхідність обчислення індексу споживчих цін починаючи із січня 2016 року у зв`язку з підвищенням у грудні 2015 року загального розміру грошового забезпечення військовослужбовців, колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 істотно змінено механізм визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації.

Після набрання чинності відповідними змінами визначальним для встановлення такого місяця є не будь-яке зростання загальної суми грошового доходу особи, а саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

При цьому, зростання грошового забезпечення за рахунок премій, надбавок, доплат, винагород чи інших постійних його складових без одночасного підвищення тарифної ставки (окладу) не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, зазначивши, що з 01.12.2015 «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), тоді як зростання заробітної плати за рахунок інших її постійних складових без підвищення тарифної ставки чи окладу не впливає на індексацію та не змінює відповідного місяця. Верховний Суд також указав, що відправною точкою для визначення місяця підвищення та початку обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає особа.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008, було встановлено розміри посадових окладів військовослужбовців. У подальшому до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, підвищення відповідних посадових окладів не відбувалося.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 безпосередньо зазначив, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, а тому за умови останнього підвищення посадових окладів у січні 2008 року саме січень 2008 року є місяцем, який підлягає застосуванню для цілей розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. При цьому, Верховний Суд наголосив, що повноваження державного органу щодо визначення такого місяця не є дискреційними, оскільки Порядок № 1078 передбачає лише один правомірний варіант його визначення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що підвищення у грудні 2015 року щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі премії та щомісячної додаткової винагороди, на суму, яка, за твердженням апелянта, становила 6134,80 грн та перевищувала суму можливої індексації, зумовлювало необхідність розпочати обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року, не відповідають механізму індексації, установленому пунктами 5 та 10-2 Порядку № 1078. Збільшення грошового забезпечення за рахунок зазначених складових без підвищення посадового окладу не є підставою для зміни місяця підвищення тарифної ставки (окладу).

Колегія суддів також враховує зміст долучених апелянтом роз`яснень Міністерства соціальної політики України.

Так, у листі Міністерства соціальної політики України від 17.03.2023 № 3246/0/2-23/51, наданому у відповідь на звернення Міністерства оборони України від 09.02.2023 № 220/1269, наведено приклад розрахунку величини приросту індексу споживчих цін за період із січня 2016 року по лютий 2018 року саме за умови застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Одночасно у вказаному листі зазначено, що листи Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, мають інформаційний, рекомендаційний характер та не встановлюють нових правових норм.

З огляду на це, листи та відомчі роз`яснення Міністерства оборони України і Міністерства соціальної політики України не можуть змінювати нормативно встановлений Законом № 1282-XII та Порядком № 1078 механізм проведення індексації, а їх зміст підлягає оцінці виключно з урахуванням приписів нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини. При цьому, надані самим апелянтом матеріали не спростовують висновку про необхідність застосування до спірного періоду січня 2008 року як місяця останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Щодо доводів апеляційної скарги про підписання позовної заяви особою, яка не мала права її підписувати, матеріалами справи підтверджується, що позовна заява ОСОБА_1 датована 22.03.2021 та підписана його представником адвокатом Полтєвим Є.О., колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження повноважень представника до позову долучено ордер серії АА № 0007549 від 22.03.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 22.03.2021, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6192.

Водночас, апелянт посилається на зупинення права ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю на підставі його заяви від 14.06.2021.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності його право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється саме з дня подання відповідної заяви.

Отже, обставина зупинення права ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю з 14.06.2021 не свідчить про відсутність у нього повноважень станом на 22.03.2021, коли ним було підписано та подано адміністративний позов.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати також не впливають на правильність вирішення цієї справи, оскільки, вимоги про нарахування та виплату такої компенсації ОСОБА_1 у межах цього адміністративного позову не заявлялися. Предмет позову обмежений вимогами щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та застосування при її нарахуванні січня 2008 року як відповідного місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.