Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/5303/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5303/25 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 з урахуванням індексації та доплати як інваліду війни ІІ групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати і виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації та доплати як інваліду війни ІІ групи, починаючи з 01.04.2019.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з 01.03.2022 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населенні у 2022 році», з 01.03.2023 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2024 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з 01.03.2025 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням доплати як інваліду війни ІІ групи, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено відповідно до статті 63 Закону України № 2262-XII, постанов Кабінету Міністрів України № 704, № 103 та Порядку № 45 на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, при цьому, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не наділене повноваженнями самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Водночас, апелянт наголошує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 передбачалося проведення перерахунку пенсій з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено, у зв`язку із чим, підстави для подальшого перегляду та перерахунку пенсії позивача відсутні. Крім того, апелянт вказує, що в частині вимог про виплату пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 з урахуванням відповідної індексації, а також доплати як інваліду війни II групи спір фактично відсутній, оскільки, згідно з автоматизованим протоколом з пенсійної справи від 28.05.2025 пенсія позивача виплачується з урахуванням індексації базових ОСНП за відповідні роки. Також, апелянт вважає вимоги позивача в частині здійснення відповідних виплат у майбутньому передчасними, оскільки, судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 320/4357/20, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.04.2019 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.12.2019 №ФК84335, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до розрахунку пенсії ОСОБА_1 , основний розмір його пенсії становить 80 відсотків грошового забезпечення - 34 212,40 грн, підсумок пенсії з урахуванням індексацій за 2022-2025 роки та доплат становить 55 372,08 грн, водночас, з урахуванням обмеження максимальним розміром до виплати визначено 23 610,00 грн.

На звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 09.05.2025 повідомило, що, згідно зі статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, зазначено, що, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, пенсію ОСОБА_1 проіндексовано відповідно з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025

Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Преамбулою Закону № 2262-XII передбачено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За приписами частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

08 липня 2011 року прийнято Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011.

Положеннями статті 2 Закону № 3668-VI було встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими було встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 встановлено: «Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

В силу вимог статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Законодавство України

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з 01.03.2025 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі № 320/4357/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.12.2019 № ФК84335.

За результатами проведеного перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 визначено у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення - 34 212,40 грн, а загальний розмір пенсійної виплати з урахуванням індексації за 2022-2025 роки та відповідних доплат - 55 372,08 грн. Разом з тим, до фактичної виплати відповідачем визначено пенсію у розмірі 23 610,00 грн із застосуванням обмеження її максимальним розміром.

Колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відповідні положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Правовідносини щодо застосування статті 2 Закону № 3668-VI до пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, були предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд зазначив, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, та є однаковими за змістом.

Верховний Суд також установив, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виникла колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, у якій Верховний Суд зазначив, що у таких правовідносинах застосуванню підлягають положення Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не положення Закону № 3668-VI, та дійшов висновку про протиправність обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлено Законом № 2262-XII.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, та визначено, що вони втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, на час здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області спірного перерахунку пенсії ОСОБА_1 та застосування до неї максимального обмеження нормативна підстава для обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, була відсутня.

Такий підхід узгоджується і з подальшою практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 24.09.2025 у справі № 380/2243/25 Верховний Суд, пославшись на сформовані раніше висновки у справах № 400/2085/19, № 340/2476/21, № 580/3451/21, № 440/994/20 та № 340/3144/21, зазначив, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII його норми застосовуються з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку із чим, обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним.

За наведених правових обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області обмеження максимальним розміром до пенсії ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про порядок проведення перерахунку пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, від 21.02.2018 № 103 та Порядку № 45, а також про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повноважень самостійно визначати складові грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі № 320/4357/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки від 17.12.2019 № ФК84335 та зобов`язано відповідача з 01.04.2019 здійснити нарахування та виплату пенсії на підставі цієї довідки з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового, рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило відповідний перерахунок пенсії позивача.

Отже, у межах цієї справи не вирішується питання щодо наявності підстав для проведення перерахунку на підставі довідки від 17.12.2019 № ФК84335, правильності визначення її складових або повноважень пенсійного органу щодо самостійного визначення складових грошового забезпечення, оскільки, спірні правовідносини виникли внаслідок застосування відповідачем максимального обмеження вже після визначення розміру пенсії за результатами проведеного перерахунку.

Тому, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо положень постанов Кабінету Міністрів України № 704, № 103 та Порядку № 45 не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та не стосуються правової підстави застосованого відповідачем обмеження.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність спору в частині виплати пенсії з урахуванням індексації за 2022-2025 роки та доплати як інваліду війни II групи з посиланням на те, що відповідні складові відображені в автоматизованому протоколі пенсійної справи.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до розрахунку пенсії ОСОБА_1 включено індексацію базового ОСНП за 2022 рік у розмірі 4 789,74 грн, за 2023 рік - 1 500,00 грн, за 2024 рік - 1 500,00 грн та за 2025 рік - 1 500,00 грн, а також, відповідні доплати, внаслідок чого загальний розмір пенсійної виплати визначено у сумі 55 372,08 грн. Фактично до виплати відповідачем визначено 23 610,00 грн у зв`язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.

Саме по собі нарахування індексації та її відображення у розрахунку пенсії не свідчить про виплату пенсії у визначеному з урахуванням такої індексації розмірі, якщо після проведення відповідного нарахування загальний розмір пенсійної виплати обмежено сумою 23 610,00 грн.

Посилання у постановах Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 на проведення відповідного підвищення «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» не встановлює самостійного максимального розміру пенсії, а передбачає застосування такого обмеження за умови його визначення законом.

З огляду на втрату чинності положеннями частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та приписами статті 2 Закону № 3668-VI у частині їх поширення на Закон № 2262-XII зазначені постанови Кабінету Міністрів України не є самостійною нормативною підставою для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, у якій Верховний Суд дійшов висновку про протиправність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, після проведення її перерахунку на виконання судового рішення.

Колегія суддів враховує, що у справі № 320/4357/20 питання правомірності обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром не вирішувалося. Предметом розгляду у зазначеній справі було право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки від 17.12.2019 № ФК84335, а вимогу щодо подальшої виплати перерахованої пенсії суд визнав передчасною з огляду на відсутність на той час факту порушення такого права.

Після проведення відповідачем перерахунку та фактичного застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром виникли нові правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі.

За таких обставин, доводи апелянта про передчасність заявлених позовних вимог є необґрунтованими.

На час звернення ОСОБА_1 до суду порушення його права вже мало місце, оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було проведено перерахунок пенсії, визначено її загальний розмір з урахуванням індексації та доплат, застосовано максимальне обмеження до фактичної виплати та листом від 09.05.2025 повідомлено позивача про застосування такого обмеження.

Крім того, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не покладено на відповідача невизначеного обов`язку щодо здійснення пенсійних виплат у майбутньому.

Суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з конкретно визначених дат: з 01.04.2019 - без обмеження максимальним розміром, з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 - з урахуванням індексації, проведеної відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185 та № 209, а також з урахуванням доплати як інваліду війни II групи та раніше виплачених сум.

За таких обставин, заявлені та задоволені судом вимоги спрямовані на відновлення вже порушеного права ОСОБА_1 , у зв`язку з фактично застосованим відповідачем обмеженням пенсії максимальним розміром, а не на захист права від можливого порушення у майбутньому.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та обґрунтовано зроблено висновок про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимальним розміром, а також, про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без такого обмеження з урахуванням проведеної індексації за 2022-2025 роки, доплати як інваліду війни II групи та раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.