Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/38616/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38616/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, в якому просив, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абз. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн на підставі абз. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апелянта аналогічні, викладеним у суді першої інстанції та зводяться до того, що надані третьою особою документи не містять інформації щодо взяття позивачем безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Окрім того, позивач брав участь у бойових діях строком менше 30 діб. Також, позивач прийнятий на військову службу в 2020 році та в 2023 році саме переміщений до іншої військової частини.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує, що ключовим доказом є те, що 26.08.2024 під час проходження військової служби він отримав поранення у зоні бойових дій під час заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Також, позивач подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України.

Згідно Військового квитка серії НОМЕР_3 з 21.07.2020 позивач призваний на строкову військову службу та направлений у військову частину НОМЕР_4 . 01.12.2020 на підставі контракту на три роки прийнятий на військову службу у Збройні Сили України у військовій частині НОМЕР_5 (том 1 а. с. 55-57, а. с. 90-93). 11.04.2023 дія контракту припинена на підставі Наказу ГКЗС від 28.03.2023 № 354-РС. 12.04.2023 на підставі Наказу КНГУ № А80о/с від 14.04.2023 позивач призваний до лав НГУ за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 . З 09.06.2023 позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджено Посвідченням серії НОМЕР_7 від 19.08.2022.

Як вбачається з Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_2 09.01.2025 № 1284, позивач 26.08.2024 одержав закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку з легкими клінічними проявами. Ізольоване вогнепальне осколкове дотичне поранення м`яких тканин голови. Акубаротравма без порушень цілісності барабанних перетинок. Внаслідок мінометного обстрілу в районі західної околиці населеного пункту Табаївка, Харківська область.

Згідно Довідки Міжнародного ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) від 22.05.2025 № 1275 позивач перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) з 28.02.2025 до цього часу.

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 10.07.2025 № 892, позивач в період з 19.09. по 30.11.2023, з 01.01. по 26.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.

Позивач 12.06.2025 звернувся до відповідача з рапортом щодо отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абз. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом Національної гвардії України Міжнародний центр від 25.06.2025 № 70/27-H-17 відмовлено у виплаті спірної винагороди з підстав того, що позивач на момент введення військового стану вже перебував на військовій службі, а саме: за контрактом від 01.12.2020.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», дійсного з 19.10.2023 по 19.10.2025, відсутні відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності, наявності незнятої чи непогашеної судимості, розшук щодо позивача.

Позивач вважаючи, що діями та рішенням відповідача допущено порушення його прав та інтересів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абз. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан. На час розгляду судом цієї адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Керуючись абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 (набрала чинності 13.02.2025) «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок № 153).

Відповідно до п. 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Згідно абз. 2 п. 4 Постанови № 153 (в редакції від 01.04.2025) особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень

На виконання абз. 4 п. 4 Постанови № 153 (в редакції від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог, а саме:

- особа відноситься до рядового, сержантського та старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення,

- до набрання чинності Постановою № 153 у віці до 25 років така особа була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- особа проходить військову службу, є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постановою № 153;

- особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора сукупним строком не менше 6 місяців або меншим строком за відповідних умов;

- відсутні факти притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Як встановлено вище, позивач до набрання чинності Постановою № 153 у віці до 25 років, у грудні 2020 року та у квітні 2023 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби, не притягався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, брав участь у бойових діях, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_8 , військовим квитком серії НОМЕР_3 , Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.01.2025 № 1284, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 .

Відтак, суд приходить до висновку, що до даного спору слід застосувати приписи абз. 4 п. 4 Постанови № 153, натомість відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн.

Колегія суддів відхиляє тезу відповідача, що позивач брав участь у бойових діях 30 днів, так як для застосування приписів абз. 4 п. 4 Постанови № 153, вказана обставина не має значення.

Щодо тези відповідача, про те що позивач станом на оголошення військового стану вже перебував на військовій службі за контрактом, що унеможливлює застосування до нього приписів Постанови № 153, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі за контрактом від 01.12.2020 не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому Постанова № 153 не містить умов та/або обмежень у виплаті одноразової грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу за контрактом, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі, уклали новий контракт.

Сторонами у справі не заперечується, що під час дії воєнного стану - 12.04.2023 на підставі Наказу КНГУ № А80о/с від 14.04.2023 позивач призваний до лав НГУ за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 , отже позивачем укладено новий контракт про проходження військової служби вже під час воєнного стану у лавах Національної гвардії України.

Крім того, тлумачення п. 4 Постанови № 153 у вузькому значенні буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу під час воєнного стану та після прийняття Постанови № 153.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

В абзаці 7 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004 зазначено, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Тобто, виплата одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153 під час воєнного стану, лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану або уклали новий контракт, як у спірному випадку.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко