Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/12615/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12615/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 викладену в листі від 22.05.2024 № 11/1782 в нарахуванні та виплаті йому додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях в період починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023, за кожен місяць в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених коштів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 призначити, нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду відповідно до постанови №168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях в період починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023, за кожен місяць в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених коштів.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено його право на отримання додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях в період починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023, оскільки у цей період він у складі військової частини НОМЕР_1 приймав безпосередню участь в бойових діях, що підтверджується відповідними довідками від 02.12.2022 № 3395, від 16.11.2022 № 2964, від 02.03.2023 № 1482, від 02.02.2023 № 851, від 03.01.2023 № 53, однак відповідач не здійснив йому виплату такої винагороди у такому розмірі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ані позивач, ані його безпосередній командир (командир відділення, командир взводу) не звертався із рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про включення до наказу на виплату додаткової винагороди, що підтверджується листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.12.2025 №9368.

Апелянт зазначає, що журнал бойових дій, який згідно пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 є одним із головних документів для підтвердження виконання бойових завдань, подальшого нарахування та виплати додаткової винагороди, в додатках до позовної заяви відсутній (витяг із журналу бойових дій), більше того відсутнє посилання на вказаний журнал, як і позовній заяві так і в самих довідках.

Апелянт звертає увагу, що довідки, видані військовою частиною НОМЕР_1 № 2964 від 16.11.2022, № 3395 від 02.12.2022, № 53 від 03.01.2023, № 851 від 02.02.2023, № 1482 від 02.03.2023 не відповідають встановленій формі, оскільки у переліку підстав для видачі таких довідок відсутні, а саме: журнал бойових дій, рапорт командира, відсутні чіткі терміни для кожного військовослужбовця прийняття безпосередньої участі в бойових діях забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Крім того, довідки про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) видані роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість позивач проходив військову службу у спірний період в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в свою чергу ставить під сумнів законність включення позивача у вказану довідку.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що видача наказів, зокрема про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 тис грн, особовому складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 належить до повноважень (компетенції) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не мають правових підстав для включення до наказу на виплату додаткової винагороди 100 000 тис. грн позивача, оскільки він не перебував, не перебуває у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 та від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від апелянта до суду 27.07.2026 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що відповідно до витягу із наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.06.2026 № 357 призначено службову перевірку.

В ході проведення службової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено запити до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 , Державного галузевого архіву Міністерства оборони України, командирам військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з проханням надати витяги із бойових розпоряджень та інших документів, які б підтверджували їхню участь у бойових діях, однак надані відповіді про відсутність на колишніх військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема позивача, документів які б підтверджували їхню участь у бойових діях за вказаний період. Військовослужбовці роти охорони виконували службові обов`язки в добовому наряді по охороні будівлі ІНФОРМАЦІЯ_8 , на околиці міста Семенівка на блок постах, спостережних пунктах, охорони мостів в населеному пункті Семенівка. В період з 20.09.2022 по 28.02.2023 бойові дії в місті Семенівка не велися, участі в бойових діях військовослужбовці роти охорони у вказаний період не приймали. Загиблих, поранених, травмованих у наслідок бойових дій з числа військовослужбовців роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 не було. під час проведення службової перевірки, факту безпосередньої участі у бойових діях військовослужбовців роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_9 у період з 20.09.2022 по 28.02.2023, не встановлено. Натомість з`ясовано, що зазначені військовослужбовці здійснювали заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за що їм виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень відповідно до ПКМУ №168.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26.05.2022 мобілізовано на військову службу до Збройних Сил України та зараховано для проходження служби до охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 були відрядженні до тактичної групи «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Починаючи з 20.09.2022 по 28.02.2023 позивач у складі роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймав безпосередню участь у бойових діях у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними довідками від 02.12.2022 № 3395, від 16.11.2022 № 2964, від 02.03.2023 № 1482, від 02.02.2023 № 851, від 03.01.2023 № 53.

За цей період відповідно до довідки від 02.10.2024 № 5/15621ф про нараховане грошове забезпечення позивача за лютий 2022 року по серпень 2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_10 , в період починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023 позивач отримував додаткову винагороду відповідно до постанови 168, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень щомісяця в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Також судом встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 16.11.2022 № 2964 про те, що нижчезазначені військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 20 вересня по 31 жовтня 2022 року, зокрема ОСОБА_1 ; підстава: бойове розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 11.08.2022 №27т/ск, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 10.08.2022 №5675 ЗПУ-2, бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_12 від 08.2022 №1/1893/сд, бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.08.2022 №41/дск, бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2022 №58/дск, рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2022 року (вих.№2943) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі в/ч НОМЕР_1 з 20.09.2022.

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 02.12.2022 № 3395 про те, що нижчезазначені військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 листопада по 30 листопада 2022 року, зокрема ОСОБА_1 ; підстава: бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2022 №58/дск, рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 року (вих.№3394) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі в/ч НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 03.01.2023 № 53 про те, що нижчезазначені військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, зокрема ОСОБА_1 ; підстава: бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2022 №58/дск, рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 (вих.№52) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі в/ч НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 02.02.2023 № 851 про те, що нижчезазначені військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 січня по 31 січня 2023 року, зокрема ОСОБА_1 ; підстава: бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2022 №58/дск, рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 (вих.№8500) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі в/ч НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 02.03.2023 № 1482 про те, що нижчезазначені військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 лютого по 28 лютого 2023, зокрема ОСОБА_1 ; підстава: бойове розпорядження ТГр «Мена» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2022 №58/дск, рапорт командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 (вих.№1481) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі в/ч НОМЕР_1 .

Позивач звертався до відповідача та військової частини НОМЕР_1 із відповідними рапортами, у яких було висловлено прохання нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях в період починаючи з 20.09.2022 по 28.02.2023, за кожен місяць в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням раніше виплачених коштів, проте відповідач листом від 22.05.2024 № 11/1782 відмовив у виплаті такої додаткової грошової винагороди; військова частина НОМЕР_1 листом від 18.08.2024 повідомила позивач не перебував її на грошовому забезпеченні.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі від 22.05.2024 № 11/1782 в нарахуванні та виплаті йому додаткову грошову винагороду відповідно до постанови №168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях в період починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023, за кожен місяць в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених коштів, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у спірний період виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з вказаними вище бойовими розпорядженнями, перебуваючи в підпорядкуванні, зокрема, військової частини НОМЕР_1 , знаходячись на фінансовому забезпеченні відповідача.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком №260.

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

З урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.12.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.

Також у зв`язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президент України Указом від 24.02.2022 № 69/2022 оголосив загальну мобілізацію упродовж 90 діб.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання названих указів Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв видав постанову № 168, відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 постанови №168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» було внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

У директиві від 25.03.2022 № 248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 07.03.2022 № 248/1217).

Аналогічні за змістом положення містить окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 (набрав чинності 31.01.2023 та застосовується з 01.02.2023) Порядок №260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», яким передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою № 168 виплачується в таких розмірах, зокрема:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (п. 2).

За змістом пунктів 4, 5 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць, передбаченої постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин вказаними документами.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №400/10311/23.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок в/ч НОМЕР_1 від 16.11.2022 №2964, від 02.12.2022 №3395, від 03.01.2023 №53, від 02.02.2023 №851 та від 02.03.2023 №1482, ОСОБА_1 у періоди з 20.09.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 та з 01.02.2023 по 28.02.2023 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) (т.1, а.с.23-32).

Згідно із довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.10.2023 №5/156320ф позивачу за період з червня 2022 року по липень 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 тисяч гривень (т.1, а.с.22).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що відповідачем не в повному обсязі нарахована та виплачена додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язується не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

Для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення характеру завдань, які виконував позивач у спірний період, а також з`ясування того, чи належали такі завдання до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до Окремого доручення є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Саме встановлення змісту та характеру виконуваних завдань є визначальним для вирішення питання про наявність у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

Суд вважає за необхідне надати правову оцінку наданому представником апелянта висновку за результатами проведення службової перевірки від 15.07.2026 №454.

Частиною четвертою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, положеннями вказаної статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що метою апеляційного перегляду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи те, що службову перевірку призначено лише 02.06.2026 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2026 №357, тобто через два місяці після ухвалення рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2025, таким чином, зазначений доказ об`єктивно не існував на момент розгляду справи судом першої інстанції, а тому не міг бути поданий до суду першої інстанції з об`єктивних причин.

Виходячи із зазначеного, подані апелянтом докази не можуть не враховуватися в якості доказу, оскільки їх відхилення на стадії апеляційного перегляду суперечитиме принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Із наданих апелянтом до суду апеляційної інстанції доказів судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.07.2026 №454 «Про результати службової перевірки» факту безпосередньої участі у бойових діях військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , зокрема, позивача у період з 20.09.2022 по 28.02.2023, не встановлено. Зазначено, що з відібраних пояснень слід зробити висновок, що колишні військовослужбовці роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі ОСОБА_1 перебували на території міста Семенівка, де виконували службові обов`язки в добовому наряді по охороні будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 , на блок постах, спостережних пунктах, охорони мостів в населеному пункті Семенівка, де у період з 20.09.2022 по 28.02.2023 бойові дії не велися, а рота охорони не виконувала бойових завдань на лінії бойового зіткнення, про що свідчать встановлені під час службової перевірки факти та обставини, а також відсутність поранених та загиблих військовослужбовців, отримання додаткового бойового спорядження, набоїв, зброї за такий тривалий проміжок часу.

З`ясовано, що військовослужбовці, зокрема, позивач здійснював заходи забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за що їм виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень відповідно до ПКМУ №168. Безпосередня участь вказаних військовослужбовців, зокрема, позивача у спірний період у бойових діях, що дає право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджена, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що військовослужбовцям неправомірно не нараховувалась додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджена (т.2, а.с.111-116).

Крім того, поясненнями військовослужбовців другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 , які проходили військову службу разом із позивачем у підрозділі з 2022 року, а саме: старшого сержанта ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_3 , майора ОСОБА_4 , доводиться факт невиконання бойових завдань або участі у відповідних заходах з 20.09.2022 та по 28.02.2023 (т.1, а.с.176-183).

Судова колегія також звертає увагу, що відповідачем з метою проведення об`єктивної службової перевірки з`ясування всіх обставин та фактів, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано у командира ІНФОРМАЦІЯ_14 інформацію (відомості) про участь у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі або оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_14 у період з 20.09.2022 по 28.02.2023.

Листом віл 22.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомив, що відомості щодо участі військовослужбовців роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_14 відсутні (т.1, а.с.185).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено запит до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України з проханням надати витяги із бойових розпоряджень та інших документів щодо ОСОБА_1 .

Згідно відомостей архівної довідки від 14.01.2026 №11/125 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України документи військової частини НОМЕР_1 за весь період, бойове розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 11.08.2022 №27т/ск, бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 10.08.2022 №5675 ЗПУ-2, бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_15 від серпня 2022 року №1/1893/сд, документи тактичної групи «Мена» оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за запитуваний період на зберігання до ГДА Міноборони не надходили (т.2, а.с.72).

Позивачем та його представником до суду апеляційної інстанції не надано жодних пояснень та заперечень щодо висновків проведення службової перевірки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивач не довів право на нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень.

На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що незважаючи на встановлену вказаною нормою презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов`язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Суд наголошує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України покладають обов`язок доказування на суб`єкта владних повноважень, однак, цьому кореспондує і обов`язок позивача підтвердити доводи, на які він посилається в обґрунтування позовної заяви та власної позиції.

Відповідачем доведено законність та обґрунтованість свого рішення про відмову нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях в період, починаючи з 20.09.2022 та по 28.02.2023, за кожен місяць в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених коштів, натомість, позивачем не доведено обставини, на які посилався у позовній заяві.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №620/12615/25 - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович