Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №739/300/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 739/300/26 Суддя (судді) першої інстанції: Чепурко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року позивач - ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просив застосувати тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт наголосив, що згідно з Порядком №560 проставлення відмітки про відсутність особи за адресою проживання є належним підтвердженням повідомлення особи про її виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незважаючи на обставину необізнаності особи з необхідністю її явки до ТЦК.

Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 не повідомляв про зміну місця проживання а тому повістка та вимога направлені на належну адресу зареєстрованого місця проживання.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовозобов`язаний з 08 листопада 2005 року.

Згідно відомостей, які містяться в ЄДРПВР "Оберіг", місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

24 грудня 2025 року відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067064388573 на ім`я ОСОБА_1 відправлено повістку від 24 грудня 2025 року за №6141699 на адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вказаної повістки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , для уточнення даних на 05 січня 2026 року о 09:00 год.

Згідно з трекером поштового відправлення, рекомендоване поштове відправлення №R067064388573 на ім`я ОСОБА_1 від 24 грудня 2025 року повернуто відправнику у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Листом від 20 січня 2026 року №13452-2026 начальник Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що в ході перевірки було проведено заходи по встановленню та доставленню громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з даного приводу здійснювались неодноразові відвідування за місцем проживання, проте останній за місцем мешкання відсутній, при встановленні місця перебування буде повідомлено додатково.

Відповідно до вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 26 січня 2026 року №11 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив виклик ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 10 лютого 2026 року о 08:00 год.

Згідно з трекером поштового відправлення, рекомендоване поштове відправлення №1600001425790 на ім`я ОСОБА_1 від 26 січня 2026 року повернуто відправнику у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях інформації від 16 лютого 2026 року №31/33/05-1683-2026 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20 квітня 2018 року видавалось посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії "А1", "А", "В1", "В".

Оскільки, відповідачем не виконано у визначені строки вимогу ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач звернувся до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 повістку №6141699 про виклик до на 09 год. 00 хв. 05 січня 2026 року і вимогу №11 про виконання обов`язку військовозобов`язаним з`явитися на 08 год. 00 хв. 10 лютого 2026 року не отримував і зі змістом даних документів ознайомлений не був, відповідно взагалі не був обізнаний про відповідні виклики до позивача на вказані час та дату, при цьому самі повістка та вимога після надіслання їх на адресу відповідача повернулися позивачу, як відправнику, з відміткою про відсутність адресата за адресою, вказаною на поштових відправленнях, що свідчить про те, що відповідач не усвідомлював та не міг усвідомлювати обов`язку з`явитися до позивача в день та час, які були вказані у повістці про виклик та вимозі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пп. 2 п. 1 додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

- у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

- у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом, форма та зміст вимоги визначаються Міністерством оборони України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" днем вручення вимоги є:

- день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у відповідності до вимог Порядку №560 належним чином був оповіщений про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку, що вказує на наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.

Звернення до органів Національної поліції з метою здійснити адміністративне затримання та доставити відповідача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, результату не дало через неможливість такого затримання та доставлення. (а.с. 10 на звороті)

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідачу вручено вимогу керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 10 лютого 2026 року (дата проставлення відмітки про неможливість вручення вимоги у зв`язку з відсутністю адресата).

Таким чином, колегія суддів вважає що позивач виконав всі можливі та передбачені законодавством дії як під час виклику відповідача повісткою, так і під час надсилання вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 283-2 КАС України у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Частиною 8 ст. 283-2 КАС України визначено суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої інстанції про неотримання відповідачем повістки від 24 грудня 2025 року №6141699 та вимоги від 26 січня 2026 року №11 колегія суддів вважає помилковими, оскільки вищезазначені направлені відповідно до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку №560, водночас обставина їх неотримання відповідачем у зв`язку з зміною адреси проживання, не свідчить про порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 порядку направлення та вручення документів, оскільки законодавством встановлено обов`язок військовозобов`язаного повідомляти про зміну місця проживання/перебування, який кореспондується з належною поведінкою особи в частині отримання нею поштової кореспонденції за вказаною адресою.

За обставинами цієї справи, позивач встановивши фактичну відсутність відповідача за вказаною ним адресою, скористався альтернативними способами, як затримання і доставлення органами поліції, так і оповіщення, шляхом надсилання відповідачу за його зареєстрованим місцем мешкання вимоги, що виключає порушення в цій частині вимог законодавства з боку позивача, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат пов`язаних з залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити повністю.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами - задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 26 січня 2026 року №11.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку