Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/51452/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51452/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року про закриття провадження по адміністративній справі №320/51452/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та вжиття заходів впливу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у незаконному невиконанні протягом тривалого часу рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, внаслідок чого порушено строки виконання цього рішення суду та охоронювані права позивача;

- вжити спеціальних заходів впливу та притягнути Державну казначейську службу України до відповідальності за незаконне невиконання протягом тривалого часу рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, внаслідок чого порушено строки виконання цього рішення суду та охоронювані права позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц задоволено його позовні вимоги до Держави Україна в особі відповідача, стягнуто 11 589 грн компенсаційних втрат, 31 523, 82 грн інфляційних втрат, 496, 20 грн судового збору за затримку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2018 у справі №755/3197/17 про стягнення 500 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої протиправними діями Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві у кримінальних провадженнях. Вказав, що 15.02.2023 Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/9720/22-ц, однак на виконання останнього Державна казначейська служба України станом на 02.11.2024 грошові кошти не перерахувала.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з метою оскарження бездіяльності Державної казначейської служби України з приводу виконання рішення саме Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, виданого на виконання названого рішення, однак такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки для його розгляду законом встановлено інший порядок судового провадження - за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року та повернути справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції; стягнути на користь позивача сплачений судовий збір та судові витрати за надання правової допомоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що даний спір не підсудний адміністративному суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року колегією суддів у складі судді-доповідача Златіна С.В., суддів Кобаля М.І., Воловика С.В., прийнято до провадження справу №320/51452/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та вжиття заходів впливу.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктів 1 та 2 та 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Предметом позову є протиправна бездіяльність відповідача стосовно виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц задоволено позовні вимоги позивача до відповідача, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3% річних від несплаченої суми в розмірі 11 589 грн., інфляційне збільшення суми моральної шкоди у розмірі 31 523, 82 грн., а також 496, 20 грн судового збору шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

Згідно пункту 3 вищевказаного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами пункту 15 Порядку №845, дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Отже, з вищевказаного вбачається, що ані в Порядку № 845, ані в Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не зазначено, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Держказначейства.

Слід зазначити, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не було враховано, що ЦПК України та Закон України «Про виконавче провадження» передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.

Разом з тим, Казначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою, уповноваженою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 916/1226/16 дійшла наступного висновку: «Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії, в тому числі щодо повернення виконавчого документа без виконання, не можуть бути оскаржені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень ГПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців».

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 12 червня 2022 року у справі № 905/3553/15, згідно яких, «…Вимоги щодо визнання бездіяльності органів казначейства незаконною та зобов`язання вчинити дії прямо пов`язані із виконанням покладених законодавством на Казначейство функцій щодо забезпечення виконання рішень суду у спосіб безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється), мають ознаки публічно-правового спору, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що розгляд даної справи віднесений до компетенції адміністративного суду, а тому, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача стосовно стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки суд апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі не вирішує дану справу по суті. Судові витрати у т.ч. сплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу адвоката мають бути розподілені під час розгляду справи по суті. Колегія суддів нагадує, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі по суті заявлених позовних вимог особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Велика Палата Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2019 року по справі №821/197/18/4440/16. У вказаному судовому рішення суд касаційної інстанції зазначив, що:

« 38.За правилами частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

39. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду повернула справу для продовження розгляду, то немає підстав для зміни розподілу судових витрат».

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року - скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя М.І. Кобаль

Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.