Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №580/3276/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Гайдаш В.А.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 580/3276/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність та

зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по не нарахуванню та не виплаті ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення збільшеного до 100 тис. грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини та проходженням безперервного лікування в період з 15.09.2024 по 13.03.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткове грошове забезпечення збільшеного до 100 тис. грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини та проходженням безперервного лікування за період з 15.09.2024 по 13.03.2025.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано бездіяльність командиром військової частини НОМЕР_2 не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 15.09.2024 по 12.02.2025;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 15.09.2024 по 12.02.2025.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

При цьому суд встановив, що Позивач у період з 15.09.2024 по 12.02.2025 включно перебував на лікуванні у медичних закладах після отримання тяжкого поранення, однак доказів безперервного перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 13.02.2025 по 13.03.2025 матеріали справи не містять.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що Позивача було включено до наказів про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць за періоди з 18.09.2024 по 30.09.2024, з 01.11.2024 по 15.01.2025, з 29.01.2025 по 12.02.2025.

Окрім того, Апелянт зазначає, що командиром військової частини НОМЕР_1 погоджено рапорт про доплату додаткової винагороди від 07.06.2025 № 813/11636 Позивачу за період з 16.01.2025 по 28.01.2025. Відповідний наказ буде видано до 5 числа наступного місяця та на підставі згаданого наказу Позивачу буде здійснена належна виплата.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволення позовних вимог.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 та 24.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, зокрема у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) від 28.09.2024 №1953 солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що позивач отримав мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті з вогнепальним переломом проксимальних фаланг 2-3-4-го пальця лівої кисті з наявністю сторонніх тіл (металевої щільності), правої ступні з дефектом м`яких тканин 2-3го пальця та наявністю сторонніх тіл (металевої щільності). Вторинно-інфіковані рани. Значне порушення функції лівої верхньої кінцівки. Помірне порушення функції статики та ходи. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 російської федерації внаслідок артилерійського обстрілу. Перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року №2072.

Позивач вказує, що він у період, зокрема, 15.09.2024 по 13.03.2025 включно безперервно перебував на лікуванні у медичних закладах після отримання тяжкого поранення.

8. Позивач, вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Питаннями деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, затвердженими постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 (далі-Постанова № 168).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни до вказаної вище постанови КМУ №168, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» - ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач саме у період з 15.09.2024 по 12.02.2025 включно перебував на лікуванні у медичних закладах після отримання тяжкого поранення, однак доказів безперервного перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 13.02.2025 по 13.03.2025 матеріали справи не містять.

Разом з цим, згідно п. 9 Розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Отже, додаткова винагорода передбачена постановою № 168 є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, зокрема під час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

11. З матеріалів справи вбачається, що Позивач 15.09.2024 отримав мінно-вибухову травму за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Політотдельський в Глушковському районі Курської області РФ внаслідок артилерійського обстрілу.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується Відповідачем.

12. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 внаслідок такого поранення, перебував на стаціонарному лікуванні у період з 18.09.2024 по 20.09.2024 (згідно виписки з історії № 15742), з 20.09.2024 по 01.11.2024 (згідно виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 7214), з 02.12.2024 (згідно довідки та листа № 77/04/5139 від 02.12.2024, з 17.01.2025 по 28.01.2025 (згідно виписки № 241Л) та з 29.01.2025 по 12.02.2025 (згідно довідки від 12.02.2025 та виписки № 428Р). З 02.11.2024 по 01.12.2024 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я (згідно відпускного квитка № 2484 від 02.11.2024, на підставі довідки ВЛК № 1046/484/9) та з 18.12.2024 по 16.01.2025 (згідно витягу з наказу командира військової частини від 18.12.2024 № 361).

13. Таким чином, наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

14. Водночас, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія зазначає, що :

- згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2024 № 3528, наказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн 00 коп.(пропорційно…), який у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 18.09.2024 по 30.09.2024;

- згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2025 №837, наказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн 00 коп.(пропорційно…), який у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 02.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 15.01.2025.

15. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач не допустив протиправної бездіяльності в частині включення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 18.09.2024 по 30.09.2024, з 01.11.2024 по 15.01.2025. А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

16. Окрім того, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025 № 1854, наказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн 00 коп.(пропорційно…), який у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 29.01.2025 по 12.02.2025.

17. Вказане дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що Відповідач, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, усунув порушення за період з 29.01.2025 по 12.02.2025, яке було підставою для звернення до суду з цим позовом і, при цьому, відсутні правові підстави стверджувати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

18. Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

19. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

20. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені вище докази не були подані Відповідачем до суду першої інстанції. Втім, Апелянтом обґрунтовано неможливість їх надання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

21. Також судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за період з 15.09.2024 по 17.09.2024, оскільки у матеріалах справи відсутні належні і допустимі у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України докази, які доводять, що Позивач у цей період перебував на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

22. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Апелянтом ані у суді першої, ані апеляційної інстанції не доведено, що ОСОБА_1 було включено до наказу про виплату йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 01.10.2024 по 31.10.2024, а також у відпустці для лікування поранення 01.12.2024.

23. Принагідно, судова колегія звертає увагу на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

24. Втім, належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказів, які доводили б, що право Позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 та 01.12.2024 не було порушене Відповідачем.

25. Також судова колегія не приймає до уваги доводи Апелянта про те, що командиром військової частини НОМЕР_1 погоджено рапорт про доплату додаткової винагороди від 07.06.2025 № 813/11636 ОСОБА_1 за період: 16.01.2025 - 28.01.2025, оскільки такий рапорт було підписано вже після ухвалення судом першої інстанції рішення суду у цій справі, а тому не спростовує правильність висновків суду у цій частині.

26. Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

27. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно ч. 1.ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

28. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - скасуванню в частині.

29. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за періоди з 15.09.2024 по 30.09.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 02.12.2024 по 15.01.2025 та з 29.01.2025 по 12.02.2025 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 29.01.2025 по 12.02.2025 - закрити, а у задоволенні позовних вимог за періоди з 15.09.2024 по 30.09.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 02.12.2024 по 15.01.2025 - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: В.В. Кузьменко

Є.І.Мєзєнцев