Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №640/14729/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14729/21 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у не підготовці висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 885188,64 грн та не подання такого висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 885188,64 грн та подати такий висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та не подання такого висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у не підготовці висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 885188,64 грн та не подання такого висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносерв Україна» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 885188,64 грн та подати такий висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 та від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

28.04.2026, під № 15052 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Також, надійшли до суду і доповнення товариства до відзиву.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог пункту 54.1 статті 54, статті 46, пункту 133.1 статті 133, пункту 137.1 статті 137, пункту 137.4 статті 137 ПК України, позивачем було подано до відповідача податкові декларації:

- від 10.05.2017, якою задекларовано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2017 року у розмірі 842510 грн;

- від 07.08.2017, якою задекларовано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року у розмірі 1411046 грн;

- від 07.11.2017, якою задекларовано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за три квартали 2017 року у розмірі 1766186 грн;

- від 11.02.2018, якою задекларовано збиток підприємства за результатами року та визначено як переплату раніше сплачені за 2017 рік грошові зобов`язання з податку на прибуток за поданими податковими деклараціями у розмірі 1766186 грн.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, позивач сплатив суми грошових зобов`язань з податку на прибуток відповідно до поданих ним податкових декларацій за платіжними дорученнями від 11.05.2017 № 804 на суму 843000 грн, від 14.09.2017 № 951 на суму 568536 грн, від 13.11.2017 № 109 на суму 355140 грн.

У подальшому, переплату, що утворилася, було зменшено на суму 455427,16 грн, згідно з актом перевірки від 12.04.2018 № 00003941402 та частково перенесено в 2019 році на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 600000 грн та на військового збору - 100000 грн.

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою від 29.01.2021 № 3 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, в якій просив повернути переплату в сумі 885188,64 грн з податку на прибуток підприємства за 2017 рік на розрахунковий рахунок з реквізитами.

Листом від 05.02.2021 № 11098/26-15-04-03-11, відповідач залишив без розгляду заяву ТОВ «Техносерв Україна» від 29.01.2021 №3 (вх. від 29.01.2021 №11689/6) про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань на розрахунковий рахунок платника, оскільки в заяві ТОВ «Техносерв Україна» від 29.01.2021 № 3 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань на розрахунковий рахунок платника не вірно зазначено назву помилково та/або надміру сплаченого податку, не зазначено дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок та МФО Казначейства).

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 02.04.2021 № 11 щодо повернення надміру спалчених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Листом від 08.04.2021 № 37562/6/26-15-04-03-11, відповідач повідомив позивача про неможливість повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, оскільки така заява подана з пропуском 1095 днів, який обчислюється з дня виникнення такої переплати.

Не погодившись із бездіяльність щодо відсутності підготовки висновку про повернення з бюджету надміру сплаченої суми податку на прибуток, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- строк звернення до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань від 02.04.2021 № 11, з урахуванням норм Податкового кодексу України, не є пропущеним, оскільки з 18.03.2020 по 02.04.2021 (дату подачі відповідної заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток) ці строки були зупинені.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- зобов`язавши Головне управління ДПС у м. Києві підготувати висновок про повернення коштів без перевірки правомірності прийнятих ним рішень та наявності передбачених законом умов для такого повернення, суд фактично втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та підмінив адміністративну процедуру, визначену Податковим кодексом України;

- за результатами розгляду заяви від 29.01.2021, контролюючим органом було встановлено її невідповідність вимогам, передбаченим податковим законодавством, що унеможливлювало розгляд такої заяви по суті та зумовило її обґрунтоване залишення без розгляду. Подальше звернення позивача із заявами від 29.03.2021 та 02.04.2021 було розглянуто контролюючим органом із наданням відповідей, у яких зазначено підстави відсутності можливості повернення коштів, зокрема з огляду на застосування строків, передбачених податковим законодавством;

- суд першої інстанції мав надати правову оцінку саме прийнятим контролюючим органом рішенням та перевірити, чи відповідали вони вимогам податкового законодавства, натомість фактично оминув зміст цих рішень, не перевірив правомірність наведених у них мотивів і перейшов безпосередньо до висновку про існування бездіяльності;

- суд першої інстанції не встановив дотримання позивачем строку звернення, передбаченого податковим законодавством, зокрема 1095-денного строку, що є самостійною та обов`язковою умовою для повернення надміру сплачених сум, без перевірки якої вирішення питання про зобов`язання контролюючого органу до вчинення відповідних дій, є передчасним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктами 43.1 та 43.3 ст. 43 ПК України, встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до приписів п. 43.2 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За змістом пунктів 43.1 - 43.4 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

За приписами пункту 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положеннями пункту 102.5 статті 102 ПК України, передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тож, з наведеного слідує, що передумовою на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України, є подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати та відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно з інформаційних ресурсів ДПС України в інтегрованій картці платника з податку за кодом бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (далі по тексту - податок на прибуток) станом на 29.01.2021 обліковувалась переплата у сумі 885188,64 грн.

Зазначена сума переплати виникла за наслідком подання підприємством податкової декларації за 2017 рік (від 11.02.2018 № 9298674382), згідно з якою, задекларовано зменшення нарахованого податку на прибуток за попередній звітній період у сумі 1766186,00 гривень.

У відповідь на заяву позивача від 29.01.2021 № 3, відповідач листом від 05.02.2021 № 11098/26-15-04-03-11, повідомив, що в заяві ТОВ «Техносерв Україна» від 29.01.2021 № 3 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань на розрахунковий рахунок платника не вірно зазначено назву помилково та/або надміру сплаченого податку, не зазначено дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок та МФО Казначейства).

За наслідками повторно поданої заяви від 02.04.2021 № 11, листом від 08.04.2021 № 37562/6/26-15-04-03-11, відповідач повідомив позивача про неможливість повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, оскільки така заява подана з пропуском 1095 днів, який обчислюється з дня виникнення такої переплати.

Тобто, відповідачем було відмовлено, враховуючи строк подання позивачем належним чином оформленої заяви пізніше 1095 дня від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Водночас, слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-ІХ, який набрав чинності 18 березня 2020 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 52-2 такого змісту (частина четверта): на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 року №591-IX, який набрав чинності 29 травня 2020 року, а абзаці десятому пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 29 травня 2020 року) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» № 104 від 17.02.2021 року, установлено на території України карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30 квітня 2021 р., продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» наведено пункт 1 - відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відтак, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, строк звернення до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань від 02.04.2021 №11, з урахуванням норм Податкового кодексу України не є пропущеним, оскільки з 18.03.2020 по 02.04.2021 (дату подачі відповідної заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток) ці строки були зупинені.

У контексті доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, 29 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 885188,64 грн. Листом від 05.02.2021 №11098/6/26/15-0403-11, відповідач повідомив позивача про залишення його заяви від 29.01.2021 без розгляду, мотивуючи це тим, що позивач, в порушення вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку від 11.02.2019 № 60, не зазначив у своїй заяві назву податку, не вказав дати сплати та реквізити платіжних документів, за яким кошти перераховані до бюджету (код кваліфікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу казначейства на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО казначейства).

У порядку реагування на лист відповідача від 05.02.2021 № 11098/6/26/150403-11, позивач надіслав відповідачу лист від 02.04.2021, в якому він навів більш детальну інформацію щодо надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та просив відповідача повторно розглянути його заяву від 29.01.2021 та вчинити дії щодо повернення йому переплати.

Натомість, у відповідь на цей лист, відповідач надіслав позивачу лист від 08.04.2021 № 37562/6/26-15-04-03-11, в якому повідомив позивача про залишення його заяви без розгляду у зв`язку зі сплином строку, визначеного п. 102.5 ст. 102 ПК України.

При цьому, посилання відповідача на невідповідність первинної заяви позивача вимогам Порядку № 60, є необґрунтованими, оскільки позивач повторно звернувся із належною заявою, яка була розглянута відповідачем, і саме за результатами такого розгляду відповідач відмовив у поверненні коштів з підстав нібито пропуску строку.

Щодо посилання відповідача на неналежний спосіб захисту та на втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає про те, що з наявних у справі доказів та з позиції відповідача, вбачається наявність необхідних умов для складання відповідачем відповідно до ст. 43 ПК України та Порядку № 60 висновку про повернення суми надмірно сплаченого податку, а саме: 1) заяви позивача від 29.01.2021 та від 02.04.2021 про повернення суми переплати з податку на прибуток повністю відповідають вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України – вони складені у довільній формі із зазначенням назви податку, суми переплаченого грошового зобов`язання, напряму перерахування коштів – на поточний рахунок платника податків в установі банку; 2) вказані заяви були подана позивачем з дотриманням строку, визначеного п. 102.5 ст. 102 ПК України; 3) на дату подання заяв у позивача була наявна відповідна сума переплати та була відсутня податкова заборгованість. При цьому, позивач вказує і на те, що на даний час ситуація з розміром переплати та податковою заборгованістю позивача не змінилась, оскільки з 2020 року позивач фактично не здійснює господарської діяльності, що підтверджується скріншотом інтернет сторінки з електронного кабінету платника щодо поточного розміру переплати з податку на прибуток ТОВ «ТЕХНОСЕРВ УКРАЇНА» (скріншот доданий до відзиву на апеляційну скаргу). Даний факт також підтверджується копією витягу № 0021136663 від 27.04.2026 з інформаційно- комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справляння яких покладено на ДПС, в розрізі платежів, який додано до доповнення до відзиву. Доказів протилежного, до суду не надано та не наведене відповідних обґрунтованих заперечень щодо наведених стороною позивача обставин.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко