Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №580/13934/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13934/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області стосовно безпідставного перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 14.08.2025 із застосуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний рік, та відмову у формі листа від 22.10.2025 року № 11297-11876/К-2/08/2300/25 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 06.02.2006 № б/н, виданої Закритим акціонерним товариством «Дніпробуд» Канівське автотранспортне підприємство» та наявних у пенсійній справі документів;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати з 14.08.2025 пенсію ОСОБА_1 , яка отримує пенсію по втраті годувальника, смерть якого пов`язана з виконанням обов`язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1210 і від 26 вересня 2012 року за наявними матеріалами пенсійної справи з урахуванням складових заробітної плати, визначених в довідці Закритого акціонерного товариства «Дніпробуд» Канівське автотранспортне підприємство» від 06.02.2006 № б/н, та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що з вересня 2025 року отримує пенсію в меншому розмірі, яка виходячи з листа - відповіді органу ПФУ обчислена з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абз. 13-15 п. 9 постанови від 23.11.2011 № 1210.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.09.2025 пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження б/н від 06.02.2006, яка видана ЗАТ «Канівське автотранспортне підприємство», з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження її максимального розміру.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 та від 19.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

12.02.2026 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по втраті годувальника.

У зв`язку з отриманням пенсії у меншому розмірі, позивач звернулася до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Листом від 22.10.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що годувальник ОСОБА_2 , відповідно до копій табелів обліку, використання робочого часу за листопад 1986 року брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 04.11.1986 по 30.11.1986 та відпрацював 324 год, з них у зоні № 3 54 год, у зоні № 2 108 год, у зоні № 1 162 год. У грудні 1986 року відпрацював у зоні відчуження 144 год у період з 20.12.1986 по 31.12.1986, з них у зоні № 3 24 год, у зоні № 2 48 год, у зоні № 1 72 год (підсумований облік робочого часу). Довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження б/н від 06.02.2006, видана ЗАТ «Канівське автотранспортне підприємство», яка враховувалася при обчисленні пенсії позивачеві, розрахована, як відрядженому. Враховуючи вищезазначене, пенсію позивача із 01.09.2025 обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону № 796 та пунктом 9 Порядку № 1210, її розмір пенсії становить 12833,59 грн. Пенсію обчислено згідно із законодавством та документами пенсійної справи.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зобов`язання пенсіонера повторно підтверджувати первинними документами право на врахування заробітку отриманого у 1986 році до обрахунку пенсії, відповідачем не обґрунтовано, відтак, дії щодо обчислення пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, є обмеженням попередньо встановленого права особи.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Годувальник ОСОБА_2 , відповідно до копій табелів обліку, використання робочого часу за листопад 1986 року брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 04.11.1986 по 30.11.1986 та відпрацював 324 год, з них у зоні № 3 - 54 год, у зоні № 2 - 108 год, у зоні № 1 - 162 год. У грудні 1986 року відпрацював у зоні відчуження 144 год у період з 20.12.1986 по 31.12.1986, з них у зоні № 3 - 24 год, у зоні № 2 - 48 год, у зоні № 1 - 72 год (підсумований облік робочого часу). Довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження б/н від 06.02.2006, видана ЗАТ «Канівське автотранспортне підприємство», яка враховувалася при обчисленні пенсії позивачеві, розрахована, як відрядженому. Враховуючи вищезазначене, пенсію позивача із 01.09.2025 обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону № 796 та пунктом 9 Порядку № 1210, її розмір пенсії становить 12833,59 грн. До того ж, апелянт вказує на те, що лист Головного управління є роз`яснювальним листом, направленим позивачу, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору в розумінні статті 4 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно із положеннями статті 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018, Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника, згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідачем було перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати на підставі довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження б/н від 06.02.2006, видана ЗАТ «Канівське автотранспортне підприємство», яка враховувалася при обчисленні пенсії позивачеві.

Обґрунтовуючи вказані дії пенсійний орган вказав на те, що годувальник ОСОБА_2 , відповідно до копій табелів обліку, використання робочого часу за листопад 1986 року, брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 04.11.1986 по 30.11.1986 та відпрацював 324 год, з них у зоні № 3 54 год, у зоні № 2 108 год, у зоні № 1 162 год. У грудні 1986 року відпрацював у зоні відчуження 144 год у період з 20.12.1986 по 31.12.1986, з них у зоні № 3 24 год, у зоні № 2 48 год, у зоні № 1 72 год (підсумований облік робочого часу). Довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження б/н від 06.02.2006, видана ЗАТ «Канівське автотранспортне підприємство», яка враховувалася при обчисленні пенсії позивачеві, розрахована, як відрядженому. Відтак, на думку відповідача, пенсію позивача приведено у відповідність до чинного законодавства.

Водночас, як доцільно зауважив суд першої інстанції, обґрунтування в чому саме змінилось законодавче регулювання з 01.09.2025 та що могло слугувати зміні прав особи, саме зі спірного періоду, відповідачем не вказано, як і інших обставин, що спричинили зміни підстав попередньо призначеної позивачу пенсії відповідачем не наведено, а судом не було встановлено.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що неможливість проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи. У разі наявності у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів у достовірності відомостей, останній має можливість провести перевірку даних, наведених у зазначеній довідці. Апелянтом не було наведено обґрунтувань та не надано доказів, які б вказувавли на наявність у відповідача обґрунтованого сумніву в облікових даних позивача чи наявності неузгоджених між собою відомостей.

Отже, зобов`язання пенсіонера повторно підтверджувати первинними документами право на врахування заробітку отриманого у 1986 році до обрахунку пенсії, відповідачем не обґрунтовано, з огляду на що, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати спрямовані на обмеження попередньо встановленого права особи та є протиправними.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги відтворюють позицію відповідача та зміст заперечень, проте не містять обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права.

Щодо зазначення апелянтом про інформаційний/роз`яснювальний характер листа, колегія суддів їх відхиляє, позаяк, дії відповідача призвели до зниження розміру пенсії позивача, а на її заяву, відповідачем було надано відповідь по суті спірного питання, в якому міститься обґрунтування позиції пенсійного органу та відмову в задоволенні вимог заяви.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко