Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/7433/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Марич Є.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 320/7433/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Дарницької районної

в місті Києві державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач) в якому просила:

- визнати дії Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім?ї загиблого" викладені у листі від 17.08.2023 №01-07/2913 протиправними;

- зобов?язати Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, - "Посвідчення члена сім?ї загиблого".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачкою до суду не надано посвідченням учасника бойових дій, посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни або посвідченням учасника війни, отже статус її чоловіка, як учасника бойових дій/особи з інвалідністю внаслідок війни/учасника війни, матеріалами справи - не підтверджено.

Також суд звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що померлого чоловіка Позивачки за життя було визнано інвалідом від загального захворювання, виникнення якого пов`язано з проходження ним саме військової служби чи участі у бойових діях.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зазначаючи, що за життя ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також ОСОБА_1 покликається на експертний висновок засідання №30 від 20.11.1991 року Київської регіональної експертної ради по встановленню причинного зв`язку каліцтва (захворювання) з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та свідоцтво про хворобу №329/у від 14.03.2000 року Військово-лікарської комісії ОК УРОС ГУ МВС України в м. Києві та розрахунок вислуги років ОСОБА_2 від 20.04.2000 року.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

28.10.2025 від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін, зазначаючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Позивачка не має права на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни з видачею відповідного посвідчення.

Також Відповідач посилається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) від 16.08.2023 № 776/1.2/4.4-23.

22.12.2025 від Позивачки надійшло клопотання у якому вона просить визнати поважним причини пропуску строку для подання доказів та поновити його. Приєднати до матеріалів адміністративної справи №320/7433/24 додаткові докази.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.10.2011р.

Чоловік Позивачки мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням від 07.06.2000р. серії НОМЕР_2 .

04.09.2003р. чоловіку Позивачки видано вкладку № НОМЕР_3 до вказаного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки МСЕК серії КИ-1 № 060943 від 31.07.2003р., чоловіку Позивачки встановлено ІІ групу інвалідності, що пов`язано з виконанням ним службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.11.2003р.

У наступному Позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

На вказане звернення Відповідач надав лист-відповідь, в якій відмовив Позивачці у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни за відсутності законних на те підстав.

Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у ст. 7 Закону № 3551-XII.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; 2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (пункти 1 - 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XІІ).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Пунктом 7 Положення № 302 установлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особами з інвалідністю внаслідок війни є в тому числі військовослужбовці, які отримали інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи в силу приписів пунктів 1-2 частини 2 статті 7 Закону №3551.

Аналогічну правову позицію висловив також Конституційний Суд України у пункті 6 рішення від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04, зазначивши, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Разом з тим, чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Так, у розумінні абзаців 4, 7 пункту 1 статті 10 наведеного Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що Позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який у зв`язку із виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримав захворювання та в наслідок нього інвалідність, що вбачається з довідки № 060943.

Разом з тим, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія зазначає, що за життя ОСОБА_2 отримав статус інваліда - ветерана війни згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 20.06.2000, що вбачається з копії матеріалів пенсійної справи останнього № 89/34406, поданих Позивачкою до суду першої інстанції. Надбавка до пенсії як інваліду війни 3, а згодом 2 групи була складовою пенсії ОСОБА_2 , що також підтверджує наявність у нього відповідного статусу/т.1 а.с. 66-69/.

Отже, ОСОБА_2 був ветераном війни-особою з інвалідністю внаслідок війни в силу приписів ст.ст. 4, 7 Закону №3551. Причина смерті останнього - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /т. 1 а.с.16/.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що на Позивачку поширюється дія абз. 1 п.1 ст. 10 Закону №3551, вона має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Доводи Відповідача про те, що встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни сім`ям осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, законом не передбачено, є безпідставними з огляду на викладене вище.

Посилання Відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 01 березня 2016 року № 2936/0/14-16/172, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний лист носить виключно рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивачка, неодноразово звертаючись до Відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім?ї загиблого", не надавала ані оригіналу, ані копії посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 20.06.2000 та, навпаки, зазначала, що її чоловік не мав можливості звернутися до відповідних органів щодо отримання посвідчення, що підтверджує статус ветерана війни /т. 1 а.с. 24-25; т. 1 а.с. 44/.

Отже, обставини щодо наявності у її чоловіка статусу інваліда війни та посвідчення серії НОМЕР_5 від 20.06.2000 не були предметом оцінки Відповідача та не могли бути враховані під час прийняття рішення про відмову у наданні Позивачці статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

У відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а належним, ефективним і достатнім способом захисту порушеного права є: визнання протиправним рішення Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім?ї загиблого" викладені у листі від 17.08.2023 №01-07/2913 протиправними та зобов?язання Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.05.2023 (вх.№ 01-08/3730) та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.

А у задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити, оскільки вони є передчаними.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь Позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2664,64 грн (у суді першої інстанції 1211,20 грн та суду апеляційної інстанції - 1453,44 грн).

Судові витрати зі сплати судового збору у за подання апеляційної скарги у розмірі 363,36 грн (1816,80-1453,44) є надмірно сплаченими (оскільки апеляційна скарга подана в електронній формі, а відтак до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 згідно приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») та підлягають поверненню у встановленому законом порядку, а не стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-245, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім?ї загиблого" викладені у листі від 17.08.2023 №01-07/2913.

Зобов?язати Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.05.2023 (вх.№ 01-08/3730) та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37447984) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2664,64 грн (дві тисячі шістсот шістдесят чотири гривні та шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев