Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №580/2300/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Орленко В.І.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 580/2300/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити виплати грошового забезпечення, встановленого Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, з серпня 2024 року та виплатити заборгованість з виплати грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченого грошового забезпечення за грудень 2024 року.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем не надано жодного підтверджуючого доказу, як то до матеріалів справи так і самій Позивачці (на запит її адвоката), що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається захопленим у полон або є заручником, визнаний в установленому законом порядку померлими, або ж був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також з урахуванням того, що Позивачці вже було призначено та виплачувалось належне грошове забезпечення та додаткові винагороди її зниклого сина ОСОБА_2 .

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, зазначаючи, що виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї здійснюється до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми.

При цьому, Апелянт акцентує увагу на тому, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.07.2024 у справі № 242/969/24 ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім, а тому з 03.08.2024 Позивачка втратила право на отримання грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та з 29.09.2022 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді бойового медика взводу вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого додана до матеріалів справи.

01.02.2023 року пiд час виконання обов`язкiв вiйськовоi служби, виконуючи бойове завдання iз захисту територiальної цiлiсностi Батькiвщини, здiйсненнi вiдсiчi та стримування збройної агресiї РФ проти Украiни, за обставин, що загрожували смертю, внаслiдок дiй з боку Збройних сил РФ в районi ведення бойових дiй ОСОБА_2 пропав безвiстi, що підтверджується матеріалами службового розслідування, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 року № 1172.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.07.2024 року у справі № 242/969/24 заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання особи безвісно відсутньою було - задоволено. Визнано безвісно відсутнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженця с. Тарнава, Монастирищенського району Черкаської області, за особливих обставин (пiд час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання iз захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслiдок дiй з боку Збройних сил Росiйської Федерацiї) з 01 лютого 2023 року.

В подальшому, Позивачка звернулась до Відповідача про виплату належного грошового забезпечення та додаткових винагород зниклого ОСОБА_2 .

У серпні 2024 року на банківський рахунок Позивача було зараховано грошове забезпечення її зниклого сина в розмірі 248500,00 грн та в розмірі 25892,38 грн.

У зв`язку з тим, що військова частина у вересні, жовтні 2024 року не виплатила грошове забезпечення, Позивачка звернулася до адвоката Шаповал О.В., яка надіслала до військової частини адвокатський запит від 20.11.2024, з метою отримання інформації та підтвердних документів.

Військова частина НОМЕР_1 за вих. № 813/30856 від 05.12.2024 року письмово повідомила адвоката, щодо інформації та копій документів у відповідь на запит, потребує більше часу у зв`язку з наданням значного обсягу інформації та необхідності пошуку інформації серед значної кількості даних.

В кінці грудня 2024 року на банківський рахунок Позивача були зараховані кошти в розмірі: 104082,51 грн, 25892,38 грн та 25892,38 грн, з призначенням платежу: «за 2-гу половину грудня 2024 року».

В свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 за вих. № 813/33513 від 27.12.2024 року надіслала адвокату лист, в якому зокрема повідомили, що: «Стосовно суті запиту, військова частина НОМЕР_1 , детально розглянувши інформацію, подану у Вашому запиті, поновить виплати належного грошового забезпечення та додаткових винагород ОСОБА_1 , як члену сім`ї (матері) солдата військової служби по мобілізації ОСОБА_2 ».

8. Позивачка, вважаючи свої права порушеними, звернулася до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої?статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені?Конституцією?та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, забезпечення правового регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулюється Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" №2505-VIII у редакції від 27.04.2022 (далі - Закон №2505-VIII).

Для цілей згаданого Закону №2505-VIII визначено, що особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин (збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України) з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

За змістом позовної заяви встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано зниклим безвісти з 01.02.2023 року.

Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені ч.2 ст.9 Закону №2505-VIII та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, зокрема, безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Положення вказаного порядку вживаються в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних відносин.

За приписами п.2 Порядку №884, під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується до: 1) повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками; 2) їхнього інтернування або звільнення; 3) визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими.

У всіх випадках виплата триває не довше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

11. Усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія зазначає, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.07.2024 у справі № 242/969/24 ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім. Зазначене судове рішення набрало законної сили 03.08.2024.

12. Отже, як правильно зазначає Апелянт, починаючи з 03.08.2024 у Позивачки відсутні правові підстави для отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 .

14. Принагідно до суду апеляційної інстанції Апелянт також додатково надав копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 № 367, яким ОСОБА_2 з 05.08.2024 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що є підставою для припинення виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців у всіх випадках (ч.6 ст.9 Закону №2011-XII, п. 6 Порядку №884). А відповідно до копії витягу з наказу від 05.08.2024 № 224, зі сніданку 05.08.2024 призупинено виплати грошового забезпечення на карткові рахунки ОСОБА_2 .

15. У контексті зазначеного, судова колегія зазначає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.4 ст. 308 КАС України).

16. Оскільки зазначені витяги з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 № 367 та від 05.08.2024 № 224 не були подані до суду першої інстанції та Апелянт не зазначив жодних доводів щодо неможливості їх подання, такі докази не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

17. Однак, враховуючи те, що судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.07.2024 у справі № 242/969/24 ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім (що й було підставою для прийняття зазначених вище наказів Відповідача), і з 05.08.2024 його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, судова колегія вважає помилковим висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з серпня 2024 року.

18. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

19. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

20. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - скасуванню, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

21. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев