Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №751/6192/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/6192/25 Суддя (судді) першої інстанції: Овсієнко Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Хоменко Єлизавети Петрівни, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Хоменко Єлизавети Петрівни (далі - відповідач-1; поліцейська Хоменко Є.П.), Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач-2; ДПП України) про скасування постанови серії ЕНА № 5152358 від 06 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 за правопорушення ч.1 ст. 126 КУпАП та закриття справи.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2025 близько 07 год 45 хв на автомобільному мості через річку Десна, по трасі Чернігів-Київ, за рухом в бік м.Києва, до позивача був застосований превентивний захід: зупинка транспортного засобу, за допомогою проблискового маячка червоного кольору, капралом поліції Кухтієм Павлом. Після зупинки транспортного засобу Skoda octavia, яким керував позивач, до нього підійшла сержант поліції Хоменко Єлизавета та на вимогу позивача повідомити про причину вказаної зупинки транспортного засобу, відповіла, що позивач з`їхав з місця зупинки, що не передбачено статтею 35 Закону України № 580-VІІІ «Про Національну поліцію». На неодноразові вимоги позивача пред`явити службове посвідчення без зайвих предметів, щоб надати можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, Хоменко відмовила, посилаючись на те, що позивач, фіксуючи вказане посвідчення , може його використати в злочинних цілях, чим порушила частину третю статті 18 Закону № 580-VІІІ. Щоб уникнути конфліктної ситуації, позивач дістав зі свого гаманця посвідчення водія та пред`явив його Хоменці, однак остання почала вимагати його фіксацію на бодікамеру, проте вказаний обов`язок не передбачений жодною нормою права. В подальшому Хоменко повідомила, що приступає до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 126 КУпАП. Позивачем неодноразово заявлялося клопотання про ознайомлення з доказами, які є в матеріалах справи та підтверджують або спростовують зазначені обставини, проте порушуючи права позивача, визначені ст. 268 КУпАП інспектор не пред`явила жодного доказу та повідомила, що вже винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 425 грн, яку чомусь заповнював на пристрої та роздруковував Кухтій, при цьому зазначивши, що: докази вони є зараз, що позивач не показав посвідчення водія. На клопотання позивача надати пояснення у справі, Хоменко сказала, що вони до постанови не додаються, чим вчергове порушила право позивача на захист, визначене статтею 268 КУпАП, натомість висловила свою думку, що навіть після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення у вигляді постанови, позивач може подати свої пояснення, проте вони не вплинуть на прийняте рішення. Також Хоменко проігнорувала клопотання позивача про необхідність надання професійної правничої допомоги, що є порушенням Конституції України та матеріальних норм права, а обставини, зазначені в ній не відповідають дійсності. Зазначає, що інспектором належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту наявності підстав зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону № 580-VІІІ, що повинно передувати вимозі поліцейського пред`явити посвідчення водія, тобто, якщо зупинка транспортного засобу була безпідставною, то всі подальші застосовані превентивні заходи та вимоги поліцейського є такими що не підлягають виконанню.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:

- зупиняючи транспортний засіб позивача та здійснюючи перевірку документів, як превентивний захід в умовах дії воєнного стану, уповноважена особа Національної поліції діяла в межах повноважень та у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію та положень чинного законодавства;

- позиція позивача, що він мав право не пред`являти на вимогу працівника поліції для перевірки передбачені в п.2.1 ПДР документи, доки той не доведе законність зупинки його транспортного засобу не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи;

- право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи;

- матеріали справи не підтверджують, що під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП інспектором поліції вчинялися будь-які дії, які б могли трактуватися судом як перешкоди у реалізації позивачем права на отримання позивачем правової допомоги;

- згідно чинного законодавства, до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності;

- законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається він своїми правами та в який спосіб;

- поліцейський надав можливість позивачу реалізувати його право на отримання правової допомоги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- лише у разі зупинки транспортного засобу у законний спосіб, поліцейський може вимагати у водія транспортного засобу пред`явлення документів;

- позивач не отримував від відповідача відзив на позовну заяву, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені КАС України;

- позивач за допомогою свого мобільного телефону зафіксував факт передачі поліцейському посвідчення водія для огляду;

- поліцейський позбавив позивача можливості під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності скористатися правничою допомогою адвоката, не дивлячись на те, що позивач заявив відповідне клопотання;

- суддя Овсієнко Ю.К., достовірно знаючи про подану до ВРП скаргу, мав упереджене ставлення, а тому навмисно проігнорував принцип безсторонності суду, який гарантує справедливий розгляд справи та зобов`язаний був заявити самовідвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

03 липня 2026 року представник ДПП України подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ОСОБА_1 подав додаткові пояснення по справі, в яких просив долучити до матеріалів справи лазерний диск формату DVD-R « 06.07.2025».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до фактичних обставин справи, 06.07.2025 поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП Хоменко Є.П. винесено постанову серії ЕНА № 5152358, відповідно до якої 06.07.2025 о 07 год 44 хв (м.Чернігів, вулиці Київське шосе, 3), водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Skoda Оctavia, номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а) ПДР.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що 06.07.2025 о 07 год 44 хв (м.Чернігів, вулиці Київське шосе, 3), водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Skoda Оctavia, номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені і в ч.2 ст.16 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка ) у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Водночас, на думку позивача, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову є лише вимога про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передбачене вчинення правопорушення згідно ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому доводи позивача щодо незаконної зупинки його транспортного засобу не є предметом доказування у цій справі та не стосуються предмета його позовних вимог.

З наявних у матеріалах справи відеозаписів, які здійснювалися позивачем та відповідачем та було надано суду на DVD дисках формату DVD-R, встановлено, що позивач вголос повідомив поліцейського про пред`явлення посвідчення водія та про те, що показує документ у своїх руках. Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що із вказаних відеозаписів неможливо встановити, який саме документ показує водій, оскільки на відеозаписі, який було надано позивачем, ОСОБА_1 під час зйомки не охоплював область його рук - зона де знаходився цей документ, а на відеозаписі з боді-камери поліцейського, який було надано відповідачем, службова особа УПП в Чернігівській області ДПП України знаходилася на великій відстані від позивача, що не дає змогу розгледіти, який саме документ показує позивач.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції не може вважати доведеним факт того, що позивачем було пред`явлено поліцейському посвідчення водія.

Стосовно доводу позивача про те, що поліцейський позбавив позивача можливості під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності скористатися правничою допомогою адвоката, не дивлячись на те, що позивач заявив відповідне клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне усне клопотання.

Однак, поліцейським не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що такими діями поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Стосовно твердження апелянта про те, що суддя Овсієнко Ю.К., достовірно знаючи про подану позивачем до ВРП скаргу, мав упереджене ставлення, а тому навмисно проігнорував принцип безсторонності суду, який гарантує справедливий розгляд справи та зобов`язаний був заявити самовідвід, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.

Реалізація учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема подання скарги на суддю до Вищої ради правосуддя (стаття 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), не може бути обставиною, яка викликає сумнів в упередженості або безсторонності судді та бути підставою для його відводу. Крім того, саме по собі вчинення таких дій не може свідчити про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що подання скарги стосовно судді до Вищої ради правосуддя не може свідчити про наявність підстав для його відводу, оскільки це призвело б до зловживання сторонами процесуальними правами шляхом здійснення таких дій щодо різних суддів за відсутності відповідних підстав.

Таким чином, твердження апелянта про те, що суддя Овсієнко Ю.К., достовірно знаючи про подану позивачем до ВРП скаргу, мав упереджене ставлення, а тому навмисно проігнорував принцип безсторонності суду, який гарантує справедливий розгляд справи та зобов`язаний був заявити самовідвід, є необґрунтованим.

За вказаних обставин, у колегії суддів відсутня необхідність надавати оцінку іншим доводам позивача, які викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то його розподіл не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 грудня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Хоменко Єлизавети Петрівни (14000, місто Чернігів, вулиця Громадська, 66), Департаменту патрульної поліції України (адреса: Україна, 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3; ЄДРПОУ: 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 5152358 від 06 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не може бути оскаржена в силу приписів статті КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.