Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/15262/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15262/24 Головуючий у 1 інстанції – Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач – Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Київській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом № 67-23 від 23.11.2023, в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 4 серії НОМЕР_1 , видане Київською обласною державною адміністрацією 21.01.1993 на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Київській обласній державній адміністрації, замінити належне ОСОБА_1 посвідчення потерпілої 4 категорії від аварії на Чорнобильській АЕС на посвідчення категорії 1 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, нового зразку відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська обласна державна адміністрація звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до регіональної комісії із заявою про видачу посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії І.

Відповідно до витягу з протоколу від 23.11.2023 № 67-23 засідання регіональної комісії посвідчення «Потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1» не підлягає видачі, крім того діюче посвідчення визнано необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню.

Вважаючи протиправним рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Київській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом № 67-23 від 23.11.2023, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, право на статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії мають особи, щодо яких уповноваженою медичною комісією встановлено причинний зв`язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи. Суд першої інстанції встановив, що експертним висновком підтверджено причинний зв`язок захворювання позивача, яке призвело до встановлення їй III групи інвалідності, з аварією на ЧАЕС, а тому вона набула право на отримання посвідчення потерпілої 1 категорії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення регіональної комісії про відмову у видачі посвідчення та вилучення посвідчення 4 категорії є протиправним, оскільки відповідач не довів його правомірності, у зв`язку з чим позов задовольнив у повному обсязі.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є правомірність рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформленого протоколом від 23.11.2023 №67-23, яким позивачу відмовлено у видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та одночасно визнано необґрунтовано виданим і таким, що підлягає вилученню посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Вирішуючи питання щодо правомірності такого рішення, колегія суддів виходить із правового регулювання, визначеного Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (зі змінами; далі - Закон №796-ХІІ) для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії або проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону (частина друга статті 11 Закону №796-ХІІ).

Згідно із статтею 27 Закону №796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: 1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку; 2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення; 3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення; 4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю; 5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу; 7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За приписами частини першої статті 12 Закону №796-ХІІ причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Згідно із пунктом 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору.

Пунктом 8 Порядку №551 передбачено, що особам, зазначеним у статті 27 Закону, категорії встановлюються після досягнення повноліття (в разі одруження або укладення трудового договору в передбачених законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з дати реєстрації шлюбу або укладення трудового договору згідно із законодавством) відповідно до статті 14 Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

За правилами пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Аналіз наведених норм права свідчить, що законодавець визначив вичерпні умови, за яких особа набуває право на встановлення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1. При цьому вирішальне значення для виникнення такого права має встановлення уповноваженою медичною комісією причинного зв`язку захворювання та інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи. Саме висновок такої комісії є належним і визначеним законом доказом відповідної обставини, тоді як регіональна комісія, вирішуючи питання щодо видачі посвідчення, зобов`язана діяти в межах наданих їй повноважень та не вправі підміняти спеціальні медичні висновки власною оцінкою чи ставити їх під сумнів за відсутності визначених законом підстав.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2018 у справі №826/3650/17, від 30.10.2018 у справі №826/13094/16 та від 28.01.2021 у справі №826/14053/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються колегією суддів при вирішенні цього спору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України захворювання ОСОБА_1 пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, а позивачу встановлено третю групу інвалідності, причиною якої визначено захворювання, викликане впливом аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів вважає, що наведений експертний висновок є належним та допустимим доказом у розумінні статей 72-76 КАС України, складеним уповноваженим органом у межах наданої йому компетенції, а тому саме він підтверджує юридично значиму обставину, з якою Закон №796-ХІІ пов`язує виникнення у позивача права на встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Доказів, які б ставили під сумнів достовірність зазначеного висновку або свідчили про його скасування чи визнання недійсним у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, а відповідачем під час розгляду справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набула право на встановлення їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, оскільки визначальною обставиною у спірних правовідносинах є підтверджений уповноваженою медичною комісією причинний зв`язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, а не власна оцінка цього питання регіональною комісією.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у позивача права на встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, з підстав невстановлення причинного зв`язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки такі доводи не ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №796-ХІІ та фактично зводяться до переоцінки висновку спеціалізованої медичної комісії, повноваження щодо чого законодавством регіональній комісії не надані. При цьому, відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про недостовірність або необґрунтованість експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №826/3650/17, від 30.10.2018 у справі №826/13094/16 та від 28.01.2021 у справі №826/14053/16, правові висновки яких, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, враховуються колегією суддів при вирішенні цього спору.

Розпорядженням голови утворено регіональну комісію та затверджено Положення про неї. Так, пунктом 3 Положення про регіональну комісію визначено, що одним із основних завдань регіональної комісії є прийняття з дотриманням вимог законодавства рішень щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень.

Разом з тим, здійснюючи надані їй повноваження, регіональна комісія зобов`язана діяти виключно у спосіб, визначений законом, та виходити із тих юридичних фактів, які встановлені компетентними органами. Матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існував чинний експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії, який підтверджував причинний зв`язок захворювання позивача з наслідками Чорнобильської катастрофи. За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави як для відмови у видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, так і для визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення потерпілої категорії 4.

Оцінивши встановлені у справі обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом від 23.11.2023 №67-23, прийняте без належних правових підстав, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що у справах цієї категорії саме суб`єкт владних повноважень повинен довести, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також що воно відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування передбачених законом підстав для відмови позивачу у видачі посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та для визнання необґрунтовано виданим посвідчення потерпілої категорії 4. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та переоцінки встановлених у справі обставин, однак не містять посилань на докази чи норми права, які б спростовували висновки цього суду.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом від 23.11.2023 №67-23, не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а тому є протиправним. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для його скасування та зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 1)».

Колегія суддів також враховує, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Оцінивши доводи апеляційної скарги у взаємозв`язку з установленими обставинами справи, дослідженими доказами та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вже було зазначено вище, відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.