Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №580/14035/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/14035/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо заниженого обчислення та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01.08.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітку померлого годувальника ОСОБА_2 , починаючи з 01.08.2025, з урахуванням уже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що з серпня 2025 року отримує пенсію в меншому розмірі, яка виходячи з листа - відповіді органу ПФУ обчислена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Вказані дії обґрунтовані відсутністю підтвердження довідок табелів, виданих Одеською обласною санітарно епідеміологічною станцією, первинними документами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 та від 20.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

17.03.2026, під № 9378 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працював на посаді водія в Уманських енергетичних мережах ПАТ «Черкасиобленерго» та у період часу з 16.12.1986 по 31.12.1986 і з 01.01.1987 по 03.01.1987, приймав активну участь у роботах направленими на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобилькій АЕС, що підтверджується Довідкою Уманських енергетичних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» від 18.07.2011 № 11/1113.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.01.1993, ОСОБА_2 віднесений до категорії 1 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 24.10.2002 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, яка пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕК № 011742.

Відповідно до Експертного висновку від 17.06.1991, захворювання, які призвели до інвалідності ОСОБА_2 , пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

24.09.1990 ОСОБА_2 призначено пенсію, як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС відповідно до статте 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XIІ, у зв`язку з чим, він перебував на обліку, як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до Експертного висновку від 20.10.2011 № 17035, захворювання ОСОБА_2 , що привело до смерті, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач з 16.03.2012 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 796-ХІІ.

При перерахунку пенсії позивачки з 23.11.2022, відповідачем визначено її максимальний розмір в сумі 20930,00 грн.

07.07.2025 ГУ ПФУ в Черкаській області направлено позивачу лист за № 2300-0306 8/53811 у якому, повідомлено, що розмір її пенсії з 01.08.2025 становить 13887,36 грн.

У зв`язку з цим, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області з письмовою заявою у якій просила надати роз`яснення стосовно зниження розміру пенсії та направити копії матеріалів пенсійної справи.

Листом від 19.09.2025 № 9799-9375/С-02/8-2300/25, ГУ ПФУ в Черкаській області надало позивачу відповідь, в якій зазначило, що зменшення розміру пенсії відбулося у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 працював в зоні Чорнобильської АЕС вахтовим методом

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що неможливість вчинення державним органом дій щодо проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що з 01.08.2025 розмір пенсії позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства, заробітну плату для обчислення пенсії обраховано відповідно до пункту 4 Порядку № 1210, оскільки годувальник працював вахтовим методом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з ст. 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018, Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

З огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка, який отримував пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, відповідачем перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати померлого чоловіка на підставі довідки Уманських енергетичних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» від 18.07.2011 № 11/1113.

На переконання відповідача, годувальник ОСОБА_2 відповідно до копії довідки-табелю на виплату заробітної плати залученому персоналу, який приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до діючих нормативних актів працював в зоні відчуження вахтовим методом, тому пенсію позивача приведено у відповідність до чинного законодавства.

Водночас, обґрунтування в чому саме змінилось законодавче регулювання з 01.08.2025 та що могло слугувати зміні прав особи, саме зі спірного періоду, відповідачем не вказано.

Інших обставин, що спричинили зміни підстав попередньо призначеної позивачу пенсії відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Колегія суддів, у контексті наведеного, підтримує у повній мірі висновки суду першої інстанції в цій частині по суті спору, а також наголошує на тому, що неможливість вчинення відповідачем дій, для проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи. Сама перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії. При цьому, апелянтом не було вказано на наявність недостовірних відомостей щодо первинних документів померлого годувальника чи їх неузгодження з іншими даними персоніфікованого обілку особи.

Отже, зобов`язання пенсіонера повторно підтверджувати первинними документами право на врахування заробітку отриманого у 1986 році до обрахунку пенсії, відповідачем не обґрунтовано, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати є протиправними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відтворюють позицію відповідача та зміст заперечень, проте не містять обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права. Щодо акцентування апелянтом уваги на інформаційний/роз`яснювальний характер листа, колегія суддів їх відхиляє, позаяк, дії відповідача призвели до зниження розміру пенсії позивача, а на її заяву, відповідачем було надано відповідь по суті спірного питання, в якому міститься обґрунтування позиції пенсійного органу та відмову в задоволенні вимог заяви.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко