Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/3420/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3420/25 Головуючий у 1 інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії, ОСОБА_1 шляхом не виплати індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні і виплаті пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024, ОСОБА_1 з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з 01.03.2025 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії, ОСОБА_1 шляхом не виплати індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні і виплаті пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з 01.03.2025 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено застосування у 2025 році в період дії воєнного стану коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а на виконання цієї норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1. Апелянт наголошує, що соціальні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може змінюватися державою з урахуванням її фінансово-економічних можливостей, при цьому застосування відповідних коефіцієнтів спрямоване на забезпечення справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства і збалансованості бюджету в умовах воєнного стану. Крім того, апелянт зазначає, що позивачу здійснено нарахування пенсії у розмірі, обчисленому на виконання судового рішення, а коефіцієнти застосовано саме до нарахованого розміру пенсії при її виплаті, відповідно до вимог статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у зв`язку з чим, порушення прав позивача відсутнє. Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач не належить до категорій осіб, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, до пенсій яких відповідні коефіцієнти не застосовуються. У зв`язку з наведеним, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було належним чином враховано чинні норми статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії, станом на 01.03.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок становив 28 058,64 грн, при цьому, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати визначено 24 334,32 грн

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У подальшому, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII. Приписи статті 2 Закону № 3668-VI, визнані неконституційними, втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 установлено підвищення з 01 березня 2024 року розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 46 Закону № 4059-IX, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено застосування до відповідних сум перевищення пенсійної виплати понад десять прожиткових мінімумів коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від розміру відповідної частини пенсійної виплати. Постанова застосовувалася з 01 січня 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

В силу підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, з урахуванням попередніх підвищень за 2022-2024 роки підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 визначено, зокрема, що розмір збільшення в результаті відповідного перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень, а пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до перерахунку пенсії по пенсійній справі № N/А2504000290-МВС, з 01.03.2024 основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 25 058,64 грн.

При цьому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, до пенсії позивача нараховано індексацію у розмірі 1 500,00 грн, у зв`язку з чим, підсумок пенсії становив 26 558,64 грн.

Водночас, до виплати пенсію визначено у розмірі 25 058,64 грн, тобто без фактичної виплати нарахованої індексації у розмірі 1 500,00 грн внаслідок застосування обмеження максимальним розміром.

З 01.01.2025 розмір нарахованої пенсії ОСОБА_1 становив 26 558,64 грн, однак ,Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області спочатку застосовано обмеження її розміру сумою 25 058,64 грн, після чого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, до суми перевищення понад 23 610,00 грн застосовано коефіцієнт 0,5, унаслідок чого, розмір пенсійної виплати визначено у сумі 24 334,32 грн.

З 01.03.2025 до пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, додатково нараховано індексацію у розмірі 1 500,00 грн, унаслідок чого, загальний розмір нарахованої пенсії становив 28 058,64 грн, проте, її виплату здійснено із застосуванням обмеження максимальним розміром та понижуючого коефіцієнта, в результаті чого до виплати визначено 24 334,32 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що фактичне зменшення розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 обумовлено застосуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області двох окремих механізмів: обмеження пенсії максимальним розміром та, починаючи з 01.01.2025, додаткового застосування до суми перевищення понижуючого коефіцієнта, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що визначена до виплати сума 24 334,32 грн є результатом застосування понижуючого коефіцієнта до попередньо обмеженої суми пенсії 25 058,64 грн, а не безпосередньо максимальним розміром пенсії.

Щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими було встановлено максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У подальшому рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI у частині, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII. Законодавство України

Таким чином, на час виникнення правовідносин щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 положення Закону № 2262-XII не містили чинної норми, яка встановлювала б обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до цього Закону.

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 24.02.2025 у справі № 300/2424/24, в якій Верховний Суд зазначив, що на момент виникнення відповідних правовідносин нормами Закону № 2262-XII не передбачено обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, у зв`язку з чим, дії пенсійного органу щодо такого обмеження визнано протиправними. Водночас, Верховний Суд розмежував обмеження загального розміру пенсії та встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 граничний розмір збільшення пенсії внаслідок індексації у сумі 1 500,00 грн, визнавши останнє правомірним.

У даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 нараховано саме у розмірі 1 500,00 грн.

Водночас, спір у цій частині стосується не визначення розміру індексації та не можливості її нарахування понад установлений зазначеною постановою граничний розмір, а невиплати вже нарахованої суми індексації внаслідок застосування обмеження загального розміру пенсії.

За таких обставин, установлене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації сумою 1 500,00 грн не може слугувати правовою підставою для невиплати ОСОБА_1 нарахованої індексації у складі пенсійної виплати.

Аналогічний підхід підлягає застосуванню й до індексації пенсії позивача з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209. Нарахована ОСОБА_1 індексація за 2025 рік у розмірі 1 500,00 грн увійшла до загального нарахованого розміру пенсії, однак, фактично не була виплачена в повному обсязі внаслідок застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області обмеження пенсії максимальним розміром та подальшого застосування понижуючого коефіцієнта.

У постанові від 16.12.2025 у справі № 140/2813/25 Верховний Суд розглядав правовідносини щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, після проведення з 01.03.2025 індексації на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 209 із одночасним застосуванням максимального розміру пенсії та понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX і постановою Кабінету Міністрів України № 1.

Так Верховний Суд у вищевказаній справі дійшов висновку, що Закон № 2262-XII не передбачав обмеження максимального розміру таких пенсій, та визнав правомірним висновок судів щодо виплати пенсії з урахуванням індексації за постановою № 209 без зазначених обмежень.

Щодо доводів апелянта про правомірність застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, колегія суддів зазначає таке.

Закон № 2262-XII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб, визначених цим Законом. Приписами статті 1-1 Закону № 2262-XII імперативно встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX передбачено виплату у 2025 році пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1, якою встановлено відповідні коефіцієнти. Законодавство України

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 дійшов висновку, що положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1 фактично запроваджено додаткове правове регулювання пенсійного забезпечення осіб, пенсія яких призначена за Законом № 2262-XII, відмінне від установленого спеціальним законом. Верховний Суд наголосив, що зміна правового регулювання у цій сфері можлива шляхом внесення відповідних змін саме до Закону № 2262-XII, тоді як таких змін щодо обмеження пенсії та застосування понижуючих коефіцієнтів внесено не було.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що при конкуренції норм Закону № 2262-XII та Закону № 4059-IX застосуванню підлягають норми спеціального Закону № 2262-XII, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не має вищої юридичної сили стосовно інших законів і не може встановлювати інше правове регулювання відносин, які врегульовані спеціальним законом.

За наслідками розгляду справи № 120/1081/25 Верховний Суд сформував правовий висновок про протиправність застосування статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1 до пенсій осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-XII, оскільки, застосування передбачених ними коефіцієнтів до суми пенсії понад десять прожиткових мінімумів фактично призводить до обмеження розміру такої пенсії та права на належний соціальний захист.

Вказаний правовий висновок надалі застосовано Верховним Судом у постанові від 16.12.2025 у справі № 140/2813/25 саме до правовідносин, у яких пенсійним органом одночасно здійснено індексацію пенсії з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 та застосовано до пенсійної виплати обмеження максимальним розміром і понижуючі коефіцієнти. Верховний Суд дійшов висновку, що застосування таких коефіцієнтів суперечить положенням спеціального Закону № 2262-XII.

Наведене спростовує посилання апелянта на те, що стаття 46 Закону № 4059-IX та постанова Кабінету Міністрів України № 1 на час здійснення перерахунку пенсії були чинними та не були визнані неконституційними.

Чинність нормативно-правового акта сама по собі не є безумовною підставою для його застосування судом у разі невідповідності такого акта нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у справі № 120/1081/25 також наголосив, що нормативно-правовий акт, який не відповідає Конституції чи закону України, не підлягає застосуванню лише з тієї підстави, що він формально залишається чинним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на запровадження воєнного стану, як на підставу для застосування до пенсії ОСОБА_1 відповідних понижуючих коефіцієнтів.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку із введенням воєнного стану. Право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, до такого переліку не включено.

При цьому, можливість обмеження певного конституційного права в умовах воєнного стану не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями самостійно запроваджувати відповідне обмеження підзаконним нормативно-правовим актом усупереч спеціальному закону, яким визначено умови та норми пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.

Верховний Суд у справі № 320/2229/25 прямо вказав, що обмеження права в умовах воєнного стану має здійснюватися в установленому законом порядку, тоді як Указом Президента України № 64/2022 обмеження права, передбаченого статтею 46 Конституції України, не встановлено.

Також, не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства, збалансованості державного бюджету та врахування фінансово-економічних можливостей держави.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 надав оцінку аналогічним доводам пенсійного органу та зазначив, що мета забезпечення збалансованості бюджету та соціального захисту найбільш вразливих категорій населення не може досягатися шляхом обмеження соціальних гарантій іншої категорії пенсіонерів із наданням пріоритету нормативно-правовим актам, які не є спеціальними у сфері відповідного пенсійного забезпечення.

Так само Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі № 320/2229/25, визнаючи об`єктивну необхідність усунення дисбалансу між розмірами різних видів пенсій та врахування фінансових можливостей держави, наголосив, що зміни у пенсійному законодавстві мають здійснюватися з дотриманням принципу законності як складової верховенства права.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на те, що ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, до пенсій яких передбачені пунктом 1 цієї постанови коефіцієнти не застосовуються.

Вирішальним для правильного застосування норм матеріального права у цих правовідносинах є не наявність або відсутність у ОСОБА_1 ознак, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1, а правомірність поширення передбаченого пунктом 1 цієї постанови механізму на пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, положення про застосування понижуючих коефіцієнтів не підлягають застосуванню до пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з чим питання про належність позивача до передбачених пунктом 2 постанови № 1 винятків не впливає на вирішення заявлених позовних вимог.

Посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, якими передбачено виплату перерахованих пенсій з урахуванням статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1, також не свідчать про правомірність зменшення пенсійної виплати ОСОБА_1 , оскільки, підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлені спеціальним Законом № 2262-XII умови та норми пенсійного забезпечення.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не мало правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, унаслідок якого нарахована з 01.03.2024 та з 01.03.2025 індексація фактично не була виплачена у складі пенсії, а також для застосування з 01.01.2025 до пенсійної виплати понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, а з 01.01.2025 також без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, з урахуванням фактично виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменка В.О.

Кузьмишина О.М.