Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/8286/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8286/25 Головуючий у 1 інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Чернігівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області щодо проведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 із розрахунку 3950,66 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 із розрахунку 3950,66 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.07.2022 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, у тому числі отримані надбавки, доплати, підвищення та премії, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 із врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 із врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця, оскільки під час нарахування індексації відповідач керувався положеннями Порядку № 1078 та враховував місяці підвищення складових грошового забезпечення позивача. Крім того, апелянт стверджує, що у період з березня 2018 року по липень 2022 року розміри постійних складових грошового забезпечення позивача змінювалися, а індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася в межах кошторисних призначень відповідно до вимог Порядку № 1078, у зв`язку з чим, підстави для висновку про протиправну бездіяльність відповідача відсутні. Також, апелянт наголошує, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, а тому застосування при обчисленні посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року є безпідставним. Водночас, апелянт посилається на пропуск позивачем установленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду, оскільки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач міг та повинен був дізнаватися під час його щомісячного отримання, тоді як із цим позовом звернувся до суду лише 21 липня 2025 року.

17 грудня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 14 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну сторони у справі, в якому позивач просить замінити відповідача - 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на його правонаступника - 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. клопотання про заміну сторони

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Щодо заявленого клопотання про заміну сторони у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За змістом частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 20 березня 2025 року № НС-329 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання», припинено 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37750059) шляхом приєднання до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38189181). клопотання про заміну сторони

Пунктом 2 вказаного наказу встановлено, що 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Крім того, наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02 жовтня 2025 року № НГ-543 «Про затвердження Передавального акта» затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо його майна та зобов`язань у зв`язку з припиненням шляхом приєднання до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Також, до клопотання позивачем долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований 03 жовтня 2025 року, відповідно до якого 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області зареєстрований як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 38189181.

Отже, матеріалами справи підтверджується припинення 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області шляхом приєднання та перехід його майна, прав і обов`язків до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні, передбачені статтею 52 КАС України, підстави для процесуального правонаступництва. У зв`язку з цим, клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області - заміні його правонаступником, 4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Згідно з витягом з наказу (по особовому складу) від 13.06.2024 №204, ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту з 30.0.2024.

Згідно довідки 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 12.08.2025 № 70462-937/704602, ОСОБА_1 з грудня 2015 року по жовтень 2016 року та з грудня 2018 року по грудень 2022 року отримував індексацію грошового забезпечення, з листопада 2016 року по листопад 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Базові місяці індексації: березень 2014 року, березень 2018 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовано Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України

У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 13 Постанови №1294 перебачено, що вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з 01 березня 2018 року.

У подальшому, після набрання чинності Постановою № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) для цілей обчислення індексу споживчих цін став березень 2018 року.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Так, абзацом 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що до об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

У відповідності до частини 6 статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За приписами статті 3 Закону №1282-ХІІ, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Частиною 1 статті 4 Закону №1282-ХІІ закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 вказаного Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 9 грудня 2015 року.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України №141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

За приписами пункту 11 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 року; до 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період ОСОБА_1 проходив службу у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, при цьому відповідачем під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період до 28 лютого 2018 року застосовувався інший місяць, за яким здійснювалося обчислення індексу споживчих цін, ніж січень 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, було затверджено, зокрема, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.

У подальшому, розмір посадового окладу позивача у період до березня 2018 року не підвищувався. Нове підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Таким чином, у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав позивач, був січень 2008 року, а тому, саме з урахуванням цього місяця належить здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, за якою після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078 визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не місяць збільшення інших складових грошового забезпечення.

Верховний Суд також констатував, що за відсутності підвищення посадових окладів із січня 2008 року до березня 2018 року саме січень 2008 року є відповідним місяцем для проведення індексації за цей період. Зокрема, такий висновок викладено у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що зміна окремих складових грошового забезпечення позивача давала підстави для зміни місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, оскільки після 01 грудня 2015 року такою підставою є саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року колегія суддів враховує, що у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704 відбулося підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, а тому березень 2018 року є місяцем підвищення доходу у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Водночас, саме по собі підвищення посадового окладу у березні 2018 року не виключає права особи на подальшу індексацію. Абзацами третім, четвертим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено окремий механізм визначення суми індексації у місяці підвищення доходу та її виплати до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Зокрема, право на таку індексацію виникає у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року не перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці, а її розмір визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу. При цьому, для визначення розміру підвищення доходу порівнюється грошове забезпечення у березні 2018 року з грошовим забезпеченням у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Верховний Суд послідовно виходить з того, що передбачена абзацами третім, четвертим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації не є дискреційною виплатою, а для вирішення питання про право особи на її отримання необхідно встановити розмір підвищення доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації у цьому місяці та співвідношення цих величин.

Такий висновок, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/3131/22 та від 18 січня 2024 року у справі № 380/4681/21.

Таким чином, доводи апелянта про зміну впродовж 2018- 2022 років розміру окремих постійних складових грошового забезпечення позивача самі по собі не свідчать про відсутність права на індексацію, оскільки, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не змінює встановленого цим Порядком механізму індексації.

Так само колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на здійснення відповідних виплат у межах кошторисних призначень, оскільки, індексація грошового забезпечення є встановленою законом державною гарантією, а реалізація права особи на її отримання не може бути поставлена у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, а також про необхідність під час нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року врахувати вимоги абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

З приводу позовних вимог у частині перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 623, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704 та викладено пункт 4 останньої в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704. Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 залишено без змін.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн. Зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року підтверджується положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

При цьому, на відміну від Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким було прямо передбачено застосування у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, закони про Державний бюджет України на 2020, 2021 та 2022 роки такого застереження не містили.

Матеріали справи свідчать, що у період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року відповідач продовжував обчислювати посадовий оклад та оклад за спеціальним званням ОСОБА_1 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як позивач наполягає на необхідності визначення зазначених складових грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже сформував правову позицію щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у спірний період.

Так, у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 Верховний Суд, вирішуючи спір за участю територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зазначив, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.

Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Водночас, у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, предметом якої було саме обчислення грошового забезпечення за період, починаючи з 29 січня 2020 року, Верховний Суд погодився з необхідністю застосування у спірних правовідносинах з 29 січня 2020 року положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка діяла до внесення змін Постановою № 103.

Отже, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 підлягали визначенню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

При цьому, встановлене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на вирішення спірних правовідносин, оскільки розрахунковою величиною для визначення посадових окладів відповідно до пункту 4 Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня календарного року.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що скасування пункту 6 Постанови № 103 не призвело до відновлення попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704. Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 безпосередньо пов`язав застосування з 29 січня 2020 року пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 103, з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Крім того, незалежно від наведеного, застосування після 01 січня 2020 року для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням незмінного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року не узгоджується із законами про Державний бюджет України на відповідні роки, якими розмір цього базового державного соціального стандарту було змінено.

Таким чином, відповідач, здійснюючи нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року, мав визначати розміри його посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оскільки посадовий оклад та оклад за спеціальним званням є складовими грошового забезпечення, зміна їх розміру також підлягає врахуванню при визначенні тих складових грошового забезпечення, розмір яких обчислюється з урахуванням зазначених окладів.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за зазначений період, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача - задовольнити.

Замінити відповідача - 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на його правонаступника - 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (ЄДРПОУ 38189181).

Апеляційну скаргу 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.