Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №640/24246/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/24246/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати дії начальника спеціальної лабораторії технічного захисту інформації - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про оголошення доган позивачу 28 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року неправомірними;

- визнати неправомірним акт службового розслідування від 25 червня 2021 року та скасувати його;

- скасувати дисциплінарні стягнення у вигляді доган, оголошених позивачу 28 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю застосування до позивача дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що застосування до позивача дисциплінарної відповідальності є протиправним з огляду на відсутність обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28 квітня 2021 року начальник спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступник командира Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголосив особисто капітану ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення «догана» (усна) у зв`язку з систематичним порушенням статті 11, 49 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 65 Стройового статуту Збройних Сил України та відповідно до статті 78 Статуту капітан ОСОБА_1 повинен був доповісти своєму безпосередньому начальнику (начальник відділу (протидії технічним засобам розвідки) підполковнику ОСОБА_4 ), що останній не зробив.

Відповідно до статті 98 Статуту капітану ОСОБА_1 під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома доведено, в чому полягає порушення ним військової дисципліни.

13 травня 2021 року начальником спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступником командира Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 , в присутності начальника відділу (протидії технічним засобам розвідки) підполковника ОСОБА_4 , було оголошено догану (усну) капітану ОСОБА_1 за повторне порушення статті 11,49 Статуту внутрішньої Збройних Сил України, а також статті 65 Стройового статуту Збройних Сил України.

Також, на підставі пояснень начальника відділу (протидії технічним засобам розвідки) підполковника ОСОБА_4 встановлено, що 13 травня 2021 року начальник спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступник командира Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 в його присутності оголосив догану (усну) із занесенням в службову картку капітана ОСОБА_1 , а також наказав провести з позивачем додаткові заняття по вивченню вимог Статутів Збройних Сил України. Зі слів начальника спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступник командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 встановлено, що при оголошенні догани, капітан ОСОБА_1 свою вину визнав і зрозумів своє порушення.

Відповідно до статті 98 Статуту капітану ОСОБА_1 під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома доведено, в чому полягає порушення ним військової дисципліни.

Стосовно вищезгаданих дисциплінарних стягнень капітан ОСОБА_1 написав скаргу на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , де останній просив зняти дисциплінарні стягнення.

За даним фактом було призначено службове розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28 травня 2021 року № 227.

В ході службового розслідування було опитано ряд посадових осіб військової частини та свідків, котрі були присутні при оголошенні доган (усних).

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25 червня 2021 року № 61 «Про результати службового розслідування» було вирішено вищезгадані дисциплінарні стягнення накладені 28 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року начальником спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступником командира Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 у вигляді доган (усних) капітану ОСОБА_1 , залишити.

Вважаючи протиправним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України було доведено правомірність вчинених ним оскаржуваних дій та прийнятих рішень.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Конституції України, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Частиною 1 статті 25 вищевказаного Закону передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 6 Статуту внутрішньої служби, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України «Загальні обов`язки військовослужбовців» необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

В силу вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статті 28 Статуту внутрішньої служби визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до вимог статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України «Про військову ввічливість і поведінку військовослужбовців» військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.

Відповідно до статті 65 Стройового Статуту Збройних Сил України «виконання військового вітання, вихід із строю, повернення у стрій та підхід до начальника» усі військовослужбовці зобов`язані під час зустрічі (обгону) вітати один одного, суворо додержуючись правил, викладених у статтях цього Статуту.

Підлеглі та молодші за військовим званням вітають першими, а за умови рівного становища першим вітається той, хто вважає себе більш вихованим і ввічливим.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551 від 24 березня 1999 року.

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Так, за приписами статей 1, 2 Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно з частиною 1 статті 45 Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

З матеріалів справи встановлено, що за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку було призначено службове розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28 травня 2021 року №227.

В ході службового розслідування було опитано ряд посадових осіб військової частини та свідків, котрі були присутні при оголошенні доган (усних).

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25 червня 2021 року № 61 «Про результати службового розслідування» було вирішено вищезгадані дисциплінарні стягнення накладені 28 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року начальником спеціальної лабораторії забезпечення технічного захисту інформації - заступником командира Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 у вигляді доган (усних) капітану ОСОБА_1 , залишити.

Колегія суддів звертає уваги, що висновки службового розслідування позивачем жодними доказами чи доводами не спростовані.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи підтверджують порушення позивачем приписів Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Стройового статуту Збройних Сил України, що підтверджується актом службового розслідування, обставини встановлені в ході службового розслідування не спростовані позивачем, тому накладення на позивача дисциплінарних стягнень є правомірним та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку