Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №580/2192/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2192/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлення та видачі їй свідоцтва про народження без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру громадян на підставі постанови Верховного Ради України від 23.04.1993 №31510-ХІІ «Про затвердження книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв, що видаються на підставі записів у цих книгах»;

- зобов`язати відповідача провести реєстрацію народження, оформити та видати свідоцтво про народження дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру громадян на підставі постанови Верховного Ради України від 23.04.1993 №31510-ХІІ «Про затвердження книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв, що видаються на підставі записів у цих книгах».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є парафіянами Української православної церкви, тому надання згоди на обробку персональних даних та внесення відомостей про народження дитини до електронної бази протирічать позиції церкви з цього питання. Позивачі вважають, що вимоги закону про необхідність внесення даних щодо народження дитини протирічать реалізації її майнових та особистих немайнових прав в інтересах народженої дитини. У зв`язку з цим позивачі вважають, що реєстрацію факту народження доньки необхідно здійснити лише на паперових носіях без внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру громадян.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянти вказують, що вимоги закону про необхідність внесення даних щодо народження дитини протирічать реалізації її майнових та особистих немайнових прав в інтересах народженої дитини.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 18 жовтня 2024 року звернувся до відділу з заявою щодо реєстрації народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , пред`явив паспорти батьків дитини, свідоцтво про шлюб батьків дитини та документ медичного закладу про народження дитини. У заяві зазначив, що бажає провести реєстрацію народження дитини оформлення та видачу їй свідоцтва про народження без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру громадян.

Листом Тальнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №190/32.3-05-01-03 від 22.10.2024 позивачу повідомлено, що реєстрація народження дитини без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян - є прямим порушенням норм законодавства України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з позовною заявою за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та Єдиному державному демографічному реєстрі є обов`язковим.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина з моменту народження має право на ім`я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацією актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України», іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 49 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон № 2398-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ст. 2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (ч. 4 ст. 6 Закону №2398-VI).

Частинами 1 - 3 ст. 9 Закону №2398-VI встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

За правилами ч. 1 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Як визначає ч. 2 ст. 2 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів (ч. 3 ст. 13 Закону №2398-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 13 Закону №2398-VI підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Згідно ч. 8 ст. 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заявників за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров`я та довідки з місця проживання дитини.

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (ч. 1 ст. 18 Закону №2398-VI).

Суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на вказані правові норми видно, що державна реєстрація народження дитини є обов`язковою та проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків у порядку, визначеному правилами проведення державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Міністерством юстиції України.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Особливості державної реєстрації народження фізичної особи визначені у главі 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (далі - Правила, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 1 глави 1 розділу III Правил державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Підпунктами «а», «б» пункту 2 глави 1 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

Відповідно до п. 3 глави 1 розділу III Правил державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Отже, наведеними нормами, зокрема, визначений порядок дій органу державної реєстрації актів цивільного стану при розгляді заяв щодо реєстрації народження дитини. Так, за наслідками розгляду відповідної заяви відповідач повинен або зареєструвати народження дитини або відмовити заявникові у проведенні такої реєстрації з підстав, визначених ст. 21 Закону № 2398-VI, зокрема з тих підстав, що державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України. При цьому на вимогу заявника орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен обґрунтувати таку відмову, вказавши відповідні причини.

Аналізуючи викладені вище вимоги чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та Єдиному державному демографічному реєстрі є обов`язковим.

Вимоги позивачів здійснити державну реєстрацію народження їх доньки без внесення персональних даних до вказаних реєстрів є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. При цьому, релігійні переконання позивачів не є підставою для зобов`язання відповідача вчинити зазначені дії всупереч чинному законодавству, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачі вимагають проведення процедури реєстрації народження дитини оформлення та видачу їй свідоцтва про народження без використання Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру громадян - стверджуючи, що реєстрація народження дитини у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян є порушенням їхнього права на обробку та використання персональних даних.

Разом із тим, Закон України «Про захист персональних даних» передбачає кілька підстав для обробки персональних даних, і згода суб?єкта персональних даних є лише однією з них.

Обробка даних може здійснюватися без згоди якщо це необхідно для:

- виконання обов?язку володільця персональних даних, передбаченого законом. Державна реєстрація народження дитини є обов?язковою процедурою, встановленою законодавством України. Органи ДРАЦС, реєструючи народження, виконують свої законні повноваження, і ця діяльність передбачає обробку персональних даних новонародженого та його батьків.

- реалізації прав людини. У даному випадку йдеться про реалізацію права дитини на ім?я, громадянство та інші права, що виникають з факту народження і фіксуються

державою.

Фактично, подаючи заяву про державну реєстрацію народження дитини, батьки (або один з них) вже погоджуються на обробку необхідних персональних даних для виконання цієї законної процедури.

При державній реєстрації народження обробляються такі дані, як прізвище, ім?я та по батькові дитини, дата і місце народження, відомості про батьків (їхні прізвища, імена, по батькові, громадянство, місце проживання тощо), а також інші відомості, необхідні для оформлення свідоцтва про народження.

Таким чином, для державної реєстрації народження дитини в Україні окрема письмова згода батьків на обробку персональних даних дитини та їх самих не вимагається, оскільки ця обробка здійснюється відповідно до вимог закону для виконання державних функцій та реалізації прав дитини.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті шляхом внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Запис в Реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього:

1) у разі державної реєстрації народження дитини з одночасним визначенням її походження відомостей:

про дитину - прізвище, власне ім?я та по батькові (за наявності), стать, дата і місце народження, кількість новонароджених дітей, живонароджена чи мертвонароджена дитина, яка за рахунком дитина народилася у матері, включаючи новонароджену (враховуючи померлих і не враховуючи мертвонароджених), найменування документа, що підтверджує факт народження дитини; реєстраційний помер облікової картки платника податків, унікальний помер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

про батьків - прізвище, власне ім?я та по батькові (за наявності), дата народження, громадянство, реєстраційний номер облікової картки платника податків, унікальний помер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце проживання батька, матері; підстава запису відомостей про банька; прізвище, власне ім?я та по батькові (за наявності), адреса особи, що звернулася за державною реєстрацією народження дитини, серія і помер, яким органом видано паспорт або паспортний документ, дата його видачі;

про видачу свідоцтва - серія і номер свідоцтва про народження; дата і номер актового запису в книзі державної реєстрації народжень; найменування органу державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснив державну реєстрацію народження дитини; прізвище, власне ім?я та по батькові (за наявності) особи, що здійснила державну реєстрацію, та її посада, дата і номер внесення відомостей до Реєстру.

Колегія суддів наголошує, що відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов?язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тa Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку