Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №320/13709/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/13709/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Кущенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова", Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2023 року №15860/0709.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2023 №15860/0709 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 226590,29 грн;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- стягнуто на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 1 888,5 грн.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Також позивачем була заявлене клопотання про залишення апеляційної скарги відповідача без розгляду у зв`язку із пропуском строку апеляційного оскарження. Проте, суд апеляційної інстанції наголошує, що апеляційна скарга на оскаржуване рішення суду першої інстанції від 26.12.2025 була направлена відповідачем засобами поштового зв`язку 21.01.2026, тобто у межах визначеного законом тридцятиденного строку. Тому, відповідне клопотання позивача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.2 пп.79.1 п.79 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 1141-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» за період з 01.01.2023 по 16.06.2023 при здійсненні розрахунків по контракту від 24.05.2022.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2023 № 15811/10-36-07- 05/33894121. Податковий орган дійшов висновку, що позивачем допущено порушення ч. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме, порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 24.05.2022 №0524/V/1/2022, який укладено з нерезидентом "SF AGRO S.R.O." (Словаччина) на загальну суму 460409,40 євро (еквів. 18 204 047,99 грн).

Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 15860/0709, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3099729,16 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що контролюючим органом було неправильно обраховано кількість днів прострочення сплати за ЗЕД контрактами, а саме контролюючим органом у розрахунок включено період з 05.04.2023 по 09.04.2023, проте 05.04.2023 позивачем подано позов про стягнення заборгованості за ЗЕД контрактами, а відтак застосування пені починаючи з 05.04.2023 є протиправним.

У свою чергу, суд вказав, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за період з 03.02.2023 по 04.04.2023 в сумі 2679868,06 грн прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIII визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно з вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом експорт та імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2022 між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та SF AGRO S.R.O. укладено Контракт 0524/V/I/2022, за умовами якого Продавець продає Покупцеві товар у кількості 2000 тонн соняшнику + - 5%, який не має жодних застав, претензій та обтяжень.

Пунктами 6, 7 Контракту Сторони встановили строки початку та кінця транспортування, відповідно - з 28.05.2022 по 30.06.2022.

Доповненням до Контракту від 28.07.2022 Сторони внесли зміни до розділів 7, 8 Контракту, зокрема - кінець транспортування - 30.08.2022, вартість насіння соняшника другої частини партії в кількості 1000 тон +- 10%, становить 552 Євро за тонну.

На виконання умов Контракту, ТОВ «Сільгосптехніка Нова» здійснило поставку товару у кількості 1952850 кг на загальну суму 1115409,40 євро відповідно митних декларацій №UА305190/2022/000131 від 04.07.2022 кількість 289300 кг на суму 170687,00 євро; №UА305190/2022/000130 від 04.07.2022 кількість 297700 кг на суму 175643,00 євро; №UА305190/2022/000129 від 04.07.2022 кількість 297950 кг на суму 175791,00 євро; №UA305190/2022/000139 від 11.07.2022 кількість 100200 кг на суму 59118,00 євро; №UА305190/2022/000176 від 05.08.2022 кількість 282850 кг на суму 156133,20 євро; №UА305190/2022/000180 від 07.08.2022 кількість 47500 кг на суму 25226,40 євро; №UА305190/2022/000182 від 10.08.2022 кількість 298550 кг на суму 164799,60 євро; №UА305190/2022/000181 від 10.08.2022 кількість 294350 кг на суму 162481,20 євро;№UA305190/2022/000186 від 11.08.2022 кількість 46250 кг на суму 25530,00 євро;

Граничні терміни надходження валютної виручки, згідно додатку 3 до акта перевірки по митній декларації №UА305190/2022/000131 від 04.07.2022 – 30.12.2022; №UА305190/2022/000130 від 04.07.2022 – 30.12.2022; №UА305190/2022/000129 від 04.07.2022 – 30.12.2022; №UA305190/2022/000139 від 11.07.2022 – 06.01.2023; №UА305190/2022/000176 від 05.08.2022 – 31.01.2023; №UА305190/2022/000180 від 07.08.2022 – 02.02.2023; №UА305190/2022/000182 від 10.08.2022 – 05.02.2023; №UА305190/2022/000181 від 10.08.2022 – 05.02.2023; №UA305190/2022/000186 від 11.08.2022- 06.02.2023.

Водночас, валютна виручка від нерезидента "SF AGRO S.R.O." (Словаччина) за контрактом від 24.05.2022 № 0524/V/1/2022 надійшла на загальну суму 783000,00 евро (еквів. 29551563,20 грн.), в тому числі з порушенням граничних термінів на загальну суму 128000,00 евро (еквів. 5050907,20 грн.), та не надійшла на загальну суму 332409,40 евро (еквів. 13153140,79 грн.), в тому числі з порушенням на загальну суму 332409,40 евро (еквів. 13153140,79 грн.).

05.04.2023 ТОВ «Сільгосптехніка Нова» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до SF AGRO S.R.O. про стягнення заборгованості, справа №911/1011/23.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2023 у справі №911/1011/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» до SF AGRO S.R.O. про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з SF AGRO S.R.O (Pribinova 1, 07501, Trebisov, Slovakia, VAT number 2121566084, ID number 54100020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» (09301 Україна, Київська область Білоцерківський район, смт. Володарка, вул. Зарічна, 100 ЄДРПОУ 03744215) 382409 (триста вісімдесят дві тисячі чотириста дев`ять) євро 40 центів та 228074 (двісті двадцять вісім тисяч сімдесят чотири) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору, 58012 (п`ятдесят вісім тисяч дванадцять) грн. 50 коп. витрат на правничу (правову) допомогу та 18800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних зі здійсненням перекладу документів.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заперечив прострочення строку надходження валютної виручки, проте наполягав на застосуванні у спірних правовідносинах приписів абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК.

Так, частинами першою - третьою статті 3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Закону №2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Водночас, як зазначалося, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому, маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII.

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону №2473-VIII, проте таких змін внесено не було.

З огляду на наведене, висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону №2473-VIII, є помилковим.

Пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічну позицію висловила Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22, відступивши при цьому від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Необхідність стягнення заборгованості у валюті та понесення витрат з метою ініціювання господарського спору, не є обставинами, які звільняють позивача від встановленої законом відповідальності у спірних правовідносинах, а тому відповідні посилання скаржника відхиляються судом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що контролюючим органом у розрахунок включено період з 05.04.2023 по 09.04.2023, проте 05.04.2023 позивачем подано позов про стягнення заборгованості за ЗЕД контрактами, а відтак застосування пені починаючи з 05.04.2023 є протиправним. Натомість, відповідач наполягає на тому, що моментом зупинення нарахування пені є дата постановлення ухвали про відкриття провадження у господарській справі, а не дата подання позову до суду.

Відповідно до положень частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Отже, з дня прийняття до розгляду (прийняття до провадження) судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), зупиняється перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

При цьому дата звернення резидента з позовом до суду або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.02.2020 у справі № 815/3991/16, від 21.02.2023 у справі № 826/10651/16, на які зокрема посилається позивач в касаційній скарзі, а також в постановах від 28.01.2020 у справі №815/735/16, від 09.12.2020 у справі №826/16955/15, від 25.12.2025 у справі № 320/13672/24.

Таким чином колегія приходить до висновку про помилковість доводів відповідача про те, що для цілей нарахування пені за порушення строку розрахунків має значення саме дата прийняття судом до розгляду відповідної заяви, а не дата її подання до суду.

Тому, суд першої інстанції вірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за період з 05.04.2023 по 09.04.2023.

Щодо посилань позивача на неможливість часткового скасування податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Повноваження судового контролю не обмежує суд в можливості виокремити протиправно визначені контролюючим органом грошові зобов`язання і скасувати спірні індивідуальні акти в частині.

Вказане узгоджується з нормою пункту 2 частини другої статті 245 КАС України відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а, від 06 березня 2025 року у справі № 420/769/22.

Наведене свідчить, що скасування актів індивідуальної дії в частині нарахованого податкового зобов`язання не є свідченням перебирання на себе судом функцій контролюючого органу, оскільки суд у такому випадку не здійснює нарахування суми податкового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено частково.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова", Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 29.09.2026.