Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/1511/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1511/26 Суддя першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Кобаля М.І., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100 грн від 04.02.2026 року у виконавчому провадженні №80067135.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки штраф за невиконання рішення може бути накладений виконавцем у межах невиконання рішення суду без поважних причин. У даному випадку, позивачем було виконано рішення суду у справі №620/3616/24, зокрема проведено з 07.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, а розмір нарахованої заборгованості за період з 07.09.2023 по 30.09.2024 складає 20145.09 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив про порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказав, що судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 року у справі № 620/1511/26, визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Кравченко Є.Д., судді: Кобаль М.І., Черпак Ю.К.

У зв`язку з відпусткою судді Черпака Ю.К. 21 вересня 2026 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2026 року справа № 620/1511/26 була розподілена колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Кравченко Є.Д., судді: Кобаль М.І., Златін С.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року вказаною колегією суддів прийнято зазначену справу до свого провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно із частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, водночас рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 620/6316/24 від 11.09.2024 виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 07.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 23.01.2026 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 80067135.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження, як це передбачено ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

04.02.2026 державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення суду внаслідок якої встановлено, що рішення не виконано, боржником не надано інформацію про стан виконання рішення у встановлений строк.

04.02.2026 за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та надано 10-денний строк для виконання судового рішення про що зазначено у постанові про накладення штрафу від 04.02.2026 ВП №80067135.

12.02.2026 до відділу від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов лист від 05.02.2026, яким повідомлено, що рішення суду від 28.06.2024 у справі № 620/3616/24 на ОСОБА_1 виконано. Розмір заборгованості за період з 07.09.2023 по 30.09.2024 складає 20145 грн. 09 коп.

Станом на 24.02.2026 рішення суду вважається не виконаним у повному обсязі.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилаючись на приписи статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» вказав на те, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України унормовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404 -VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII унормовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених закону випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності»

Згідно з пунктом 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).

На підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларації про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII).

При цьому, ст. 75 Закону №1404-VIII передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII).

З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №620/6316/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 07.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо доводів апелянта про неврахування виконавцем обставин щодо виконання зазначеного рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що листом від 05.02.2026 №2500-0505-5/9304 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило відповідача про те, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 (справа №620/3616/24) на ОСОБА_1 виконано, розмір нарахованої заборгованості за період з 07.09.2023 по 30.09.2024 складає 20145 грн 09 коп.

У подальшому будь-яких інших доказів виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/3616/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не надано.

З огляду на вказане, з урахуванням тієї обставини, що у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №620/6316/24 від 11.09.2024, боржником по справі є державний орган Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а виконавчий лист містить вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, зокрема нарахувати та виплатити щомісячну доплату, доказів повного виконання рішення суду позивачем по справі не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку з урахуванням матеріалів справи та доводів апелянта, що відповідач, приймаючи оскаржену постанову від 13.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання постанови №72688730 від 13.12.2023 про стягнення штрафу в розмірі 5100,00 грн. державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: М.І. Кобаль

С.В. Златін