Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/20152/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20152/25

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 26.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаГолуб В.А.

суддів: Осіпов Ю.В.

Скрипченко В.О.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 420/20152/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановиВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 05.02.2025 по 07.04.2025 включно, внаслідок отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 05.02.2025 по 07.04.2025 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає про безпідставність посилання суду першої інстанції на обов`язковість досудового врегулювання спору шляхом попереднього звернення позивача або його представника із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 і можливість судового оскарження лише відмови останнього за наслідками розгляду такого звернення. Так, 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 та проведено остаточний розрахунок при звільненні без нарахування й виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування, чим, на думку апелянта, відповідач протиправно порушив права позивача.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено що на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 131 від 08.06.2022 ОСОБА_1 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , для виконання завдань, на підставі бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 2393/23/п/124 дск від 07.06.2022 та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 621 дск від 07.06.2022 з 08 червня 2022 року до окремого розпорядження.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.12.2022 № 443 «Про отримання бойового травмування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який відрядженій до військової частини НОМЕР_2 », встановлено, що 15.12.2022 старший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування «МВТ-(15.12.2022) Струс головного мозку. Акубаротравма» в результаті обстрілу збройних сил Російської Федерації, знаходячись на бойовому чергуванні, під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

23.06.2024 військовою частиною НОМЕР_2 складено довідку № 32 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою підтверджено, що 15.12.2022 старший сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав травму при вогневому ураженні позицій о. Первомайський з вказівкою на отримання позивачем травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Також зазначено, що в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння позивач не перебував.

В подальшому, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 24.04.2024 по 14.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З виписки № 2892/170 (форма № 027/о) судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.02.2025 по 07.04.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня».

28.05.2025 представник позивача звернувся із адвокатським запитом № 346 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати документи та інформацію.

Відповідно до листа від 05.06.2025 № 943/9/1782 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надано картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 .

Вважаючи, бездіяльність відповідача щодо ненарахуванн та невиплати додаткової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник не зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування й виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 05.02.2025 по 07.04.2025 включно, а отже, і не отримували відмови у її виплаті. На думку суду першої інстанції, у цій справі юридичний спір стосовно виплати позивачу додаткової винагороди не виник, що свідчить про відсутність порушеного права, яке підлягає судовому захисту. При цьому наявний у матеріалах справи адвокатський запит від 28.05.2025 № 346 не стосується питання нарахування та виплати додаткової винагороди.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогодні.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168 (далі також – Постанова № 168), якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (станом на момент виникнення спірних правовідносин) виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці..

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за період з 05.02.2025 по 07.04.2025 відповідно до Постанови № 168 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач та його представник не зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування й виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 05.02.2025 по 07.04.2025 включно, а отже, і не отримували відмови у її виплаті. На думку місцевого суду, вказане свідчить про відсутність порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов`язкового досудового порядку врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема додаткової винагороди). Відсутність попереднього звернення позивача із заявою до відповідача не є підставою для висновку про відсутність юридичного спору чи порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що вказані вимоги позивача не є передчасними, оскільки спір у цих правовідносинах виник саме під час проведення остаточного розрахунку при звільненні, тобто у момент, коли, на думку позивача, відповідач припустився протиправної бездіяльності та не здійснив нарахування й виплату додаткової винагороди у повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Проте, як вбачається з правової позиції Верховного Суду, питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування, досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Так, довідкою № 32 від 23.06.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 15.12.2022 отримав травму, головного мозку, акубаротравму, яка пов`язана із захистом Батьківщини.

Разом з тим, згідно з медичними документами позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірний період, а саме з 05.02.2025 по 07.04.2025 (основний діагноз: Е11.71 Цукровий діабет ІІ типу, тяжка форма, з незадовільним контролем).

Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 Постанови № 168 обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або у зв`язку з лікуванням безпосередніх наслідків такого поранення.

У спірному ж випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлене у позивача захворювання (цукровий діабет) або його стаціонарне лікування у період з 05.02.2025 по 07.04.2025 стали наслідком отриманого раніше поранення чи травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

З огляду на те, що стаціонарне лікування позивача обумовлене загальним захворюванням і не є наслідком травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, правові підстави для нарахування та виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до Постанови № 168 відсутні.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині не впливає на правильність висновку про відмову у задоволенні позову, однак зумовлює необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо відмови у задоволенні позову, проте помилково визначив правову підставу для такого рішення. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновку суду першої інстанції по суті, а тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення суду від 26.03.2026 - зміні шляхом зазначення належних правових підстав для відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 420/20152/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 420/20152/25, виклавши її з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 420/20152/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко