Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №947/33432/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/33432/26

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

03.09.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяни Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, стягнення моральної та майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову Серії ЕНА № 7682735 від 07.08.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 122 КУпАП;

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення;

стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП матеріальну шкоду (кошти, сплачені за вимушену евакуацію та зберігання автомобіля, у розмірі 3270 гривень; витрати на таксі у розмірі 415 гривень; кошти на усунення (ремонт) нових пошкоджень автомобіля (подряпин) у розмірі 4000 гривень) та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2026 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяною Петрівною винесено постанову Серії ЕНА №4445374 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 122 КУпАП. Згідно вказаної постанови поліцейського, позивачем допущено порушення вимог пункту 33 Правил дорожнього руху, що виразилось у здійсненні зупинки та стоянки автомобіля на паркувальному місці, де дозволяється зупинка та стоянка транспортним засобам осіб з інвалідністю.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість адміністративного стягнення, позивач зазначає, що під час винесення спірної постанови поліцейським не враховано, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи, поряд з тим припаркований ним транспортний засіб не здійснював перешкод для інших транспортних засобів.

Також, у зв`язку із безпідставною евакуацією транспортного засобу позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою доставки автомобіля на штраф майданчик, зберіганням на цьому майданчику автомобіля, проїздом до свого транспортного засобу та нанесенням транспортному засобу додаткових пошкоджень під час евакуації. Поряд з тим, внаслідок безпідставного вилучення автомобіля, позивач зазнав сильного психологічного стресу та нервового напруження, погіршення емоційного стану, чим завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у межах суми 5000 гривень.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував постанову серії ЕНА № 7682735 від « 07» серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 122 КУпАП, яка винесена інспектором УПП в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяною Петрівною.

Закрив провадження по адміністративній справі щодо притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 122 КУпАП по обставинам, виявленим 07.08.2026 року.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази свідчать про наявність у позивача права здійснювати зупинку та стоянку транспортного засобу у спеціально відведених місцях, що позначені дорожнім знаком 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17, а саме, де дозволено зупинку та стоянку транспортного засобу осіб з інвалідністю. Висновки поліцейського про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 122 КУпАП, не знайшли свого правового та обґрунтованого підтвердження, тому оспорювана постанова підлягає скасуванню в судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що автомобіль позивача не мав розпізнавального знаку чи будь-якого іншого належного позначення, яке б дозволяло ідентифікувати його як транспортний засіб, що використовується особою з інвалідністю. У спірному випадку, наявність у позивача інвалідності підтверджує лише його відповідний статус, натомість для реалізації передбаченого законодавством права на користування спеціально позначеним місцем водієм не дотримано вимог ПДР та на транспортному засобі не установлено відповідний розпізнавальний знак. Апелянт зауважує на тому, що законодавцем чітко установлено спеціальний порядок користування місцями для стоянки чи зупинки, позначеними дорожнім знаком 5.42.1 із додатковою табличкою 7.17, що в свою чергу зобов`язує водія підтвердити розпізнавальним знаком відповідність транспортного засобу встановленим вимогам ПДР.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.07.2026 року.

06 серпня 2026 року позивач, керуючи власним транспортним засобом марки CITROEN BERLINGO, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку та стоянку у спеціально відведеній конструктивній кишені для паркування автомобілів майданчику магазину «Обжора», за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, на паркувальному місці, що позначене дорожнім знаком 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17, де дозволено зупинку та стоянку транспортним засобам осіб з інвалідністю.

07.08.2026 о 04:50 годині, поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку УПП в Одеській області сержантом поліції Корниловим П.А. було виявлена зупинка вказаного транспортного засобу, з візуально відсутнім на ньому розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», та після огляду та фотофіксації поліцейським було здійснено тимчасове затримання транспортного засобу із направленням затриманого автомобіля, шляхом виклику евакуатору, на зберігання на спеціальному майданчику.

У подальшому, 07.08.2026 інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Лупашко Т.П., на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, фотознімків з місця, винесено постанову Серії ЕНА №7682735 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 122 КУпАП.

Підставою для вказаної постанови стали висновки поліцейського про здійснення позивачем зупинки та стоянки транспортного засобу на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17, де дозволено зупинку та стоянку транспортним засобам осіб з інвалідністю, на яких встановлено розпізнавальній знак «Водій з інвалідністю», в результаті – допущення порушення пункту 33 ПДР.

Не погоджуючись із винесеною поліцейським постановою, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оскільки сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, у призначені судом дату і час сторони не з`явились, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Дорожній знак 5.42.3 належить до інформаційно-вказівних знаків та може застосовуватися з однією з табличок 7.4.1-7.4.7 (підрозділ 5 розділу 33 Правил дорожнього руху).

Табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

На відповідних транспортних засобах установлюються, зокрема такі розпізнавальні знаки (додаток 4): «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю (підпункт «ґ» пункту 30.3 Правил дорожнього руху).

Відповідно до частини 6 статті 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 260 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повертаючись до обставин справи, слід враховувати, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи.

У спірному випадку, позивачем здійснено стоянку транспортного засобу на місці, що позначене відповідним дорожнім знаком, а саме на якому дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю.

Поряд з тим, конструкція положень частини 6 статті 122 КУпАП не визначає настання відповідальності у випадку здійснення зупинки чи стоянки транспортного засобу на місці, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, однак на якому (транспортному засобу) не встановлено відповідного розпізнавального знаку (додаток 4) «Водій з інвалідністю».

Право на використання місць, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, поставлене в залежність, зокрема, від статусу особи водія, як особи з інвалідністю, яка керує транспортним засобом.

Дотримання позивачем Правил дорожнього руху в частині установлення на транспортному засобі відповідного розпізнавального знаку не стало підставою для адміністративної відповідальності за оспорюваною у даній справі постанови поліцейського.

Таким чином, правильно аналізуючи норми законодавства, що регулюються спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 122 КУпАП.

З наведеного у сукупності, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови поліцейського та задоволення позову у відповідній частині.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук