Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/19796/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19796/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.01.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, періоду роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователя Бочманівського дитячого садка Котовського району, періоду роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району та щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635 протиправними та скасувати рішення № 154950006205 від 25.04.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст. Котовськ, період роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователі Бочманівського дитячого садка Котовського району, період роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с. Бочманівка Котовського району та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635 та призначити пенсію за віком з 18.04.2025 року, відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 154950006205 від 25.04.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 24.04.1989 року по 30.06.1989 рік на посаді помічника вихователя яслі-садку № 5 ст.Котовськ, період роботи з 22.01.1990 року по 29.09.1995 року на посаді помічника вихователі Бочманівського дитячого садка Котовського району, період роботи з 09.06.1997 року по 07.10.1999 року на посаді вихователя дитячого садка КСП ім. Шевченко с.Бочманівка Котовського району та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку відсутня. Крім того, за висновками суду, позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах наданий повний та достатній пакет документів для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, із конкретним зазначенням ставки, за якою працювала позивач у спірні періоди, що безпідставно не враховано відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що період роботи з 24.04.1989 по 30.06.1989, з 22.01.1990 по 29.09.1995 та з 09.06.1997 по 07.10.1999 не було зараховано до страхового стажу з огляду на недоліки оформлення трудової книжки позивача (виправлення, відсутність підпису відповідальної особи, розбіжності в датах). Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи згідно довідки від 17.04.2025 № 635, апелянт зазначає, що назва посади зазначена в довідці не відповідає посаді зазначеній в переліку робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 18.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, №154950006205 від 25.04.2025, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, як вбачається з вказаного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 24.04.1989 по 30.06.1989, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи; - період роботи з 22.01.1990 по 29.09.1995, оскільки в даті наказу про звільнення наявне виправлення; - період роботи з 09.06.1997 по 07.10.1999, оскільки між датою та наказом про прийняття наявна розбіжність. Прийнято 09.06.1997, а наказ від 05.06.1999. Крім того, дописано наказ про прийняття. Період роботи враховано згідно довідки про заробітну плату від 04.03.2025 № 22/69.

За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: - період роботи згідно довідки від 17.04.2025 №635, оскільки назва посади зазначена в довідці не відповідає посаді зазначеній в переліку робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно наказів про проведення атестації робочих місць від 06.02.2004 №42, 05.02.2009 №28, 26.05.2014 №94 та 06.08.2019 №115а. Також в довідці наявна інформація про те, що Позивачка працювала повний і неповний робочий день, для вірного обчислення пільгового стажу необхідно дану інформацію зазначити за конкретні періоди.).

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі – Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Згідно із п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.04.1989 по 30.06.1989, з 22.01.1990 по 29.09.1995 та з 09.06.1997 по 07.10.1999, з огляду на недоліки оформлення трудової книжки позивача (виправлення, відсутність підпису відповідальної особи, розбіжності в датах).

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Крім того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Водночас, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 р. у справі № 548/2056/16-а, від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.

Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатніми і самостійними підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Крім того, відповідачем не було зараховано спеціальний стаж роботи позивача згідно довідки від 17.04.2025 №635, оскільки назва посади зазначена в довідці не відповідає посаді зазначеній в переліку робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, а також не зазначена інформація за конкретні періоди щодо роботи на повну або неповну ставку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 № 383, затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 1 Порядку № 383, визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а» (за списком № 1), «б» (за списком № 2) статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала повний та неповний робочий день в комунальному некомерційному підприємстві «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради (в психонаркологічному та психіатричному відділеннях) і за період з 11.10.1999 року ( наказ №55-к від 13.10.1999 р) по 02.12.2002 р. (наказ №70-к від 11.12.2002 року) на повну ставку, з 02.12.2002 року по 02.03.2004 р. на 0.75 ставки, з 02.03.2004 року (наказ №12-к від 09.03.2004 року по теперішній час) на повну ставку за посадою молодшої палатної медичної сестри, молодшої медичної сестри з догляду за хворими.

Таким чином, у довідці від 17.04.2025 року № 635 чітко зазначено, що у періоди з 11.10.1999 по 02.12.2002 та з 02.03.2004 року по теперішній час позивач працювала на повну ставку, а у період з 02.12.2002 по 02.03.2004 на 0,75 ставки, що виключає необхідність додатково конкретизації вказаних періодів, на яку посилається апелянт.

Згідно приписів постанов Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 №461 посада молодшої медичної сестри відносилась до посад за Списком №2, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Відповідно до наказів головного лікаря КНІ «Подільська міська лікарня» № 42 від 06.02.2004 року, № 94 від 26.05.2014 року, №115а від 06.08.2019 року затверджені результати атестації робочих місць за списком №1 та №2 в КНП «Подільська міська лікарня», згідно яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, розділ XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», а саме молодшої медичної сестри з догляду за хворими психіатричного відділення..

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірного характеру відмови пенсійного органу у зарахуванні до стажу роботи позивача, який дає йому право на призначення спірної пенсії на пільгових умовах за Списком №2 періодів роботи згідно довідки від 17.04.2025 року № 635.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу, зобов`язання відповідача зарахувати до загального та спеціального стажу роботи позивача певні періоди, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, при цьому доводи апелянта зазначеного висновку не спростовують.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський