Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/42233/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42233/25

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.

Дата і місце ухвалення 24.04.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , його повнолітній доньці ОСОБА_1 , починаючи з дня набуття військовослужбовцем статусу зниклого безвісти;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 Військової частини НОМЕР_1 нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , його повнолітній доньці ОСОБА_1 , починаючи з дня набуття військовослужбовцем статусу зниклого безвісти та до моменту зміну статусу зниклого безвісти ОСОБА_2 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нерозгляду по суті заяви про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , поданої в її інтересах адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною 06.11.2025 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути по суті заяву про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною 06.11.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вказував на те, що пунктом 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, прямо передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється членам сім`ї військовослужбовця «за їх заявою» на ім`я командира військової частини. Апелянт вважає, що наведена норма є імперативною та не передбачає альтернативного способу звернення. Порядок № 884 є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру здійснення бюджетних виплат у сфері соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей. У цьому Порядку: чітко визначено суб`єктів звернення; визначено перелік документів; встановлено строки; передбачено підстави для відмови; однак відсутні будь-які положення щодо можливості подання заяви представником.

Апелянт посилається на те, що військова частина не наділена дискреційними повноваженнями самостійно розширювати зміст Порядку № 884 та допускати інший порядок подання заяви, ніж прямо визначений Кабінетом Міністрів України. Вважає, що фактично суд зобов`язав суб`єкта владних повноважень діяти не у спосіб, передбачений спеціальним нормативним актом.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належність звернення адвоката як достатньої підстави для початку процедури бюджетної виплати. Вважає, що ордер адвоката лише підтверджує повноваження на надання правничої допомоги, але не підтверджує: особисте волевиявлення особи на отримання бюджетних коштів; погодження реквізитів виплати; волю особи на здійснення конкретної бюджетної операції; відсутність спору між потенційними отримувачами. Також апелянт зазначає, що до заяви не було додано: довіреності; договору про надання правничої допомоги; окремого уповноваження на отримання чи оформлення соціальних виплат.

В апеляційній скарзі також зазначено, що однією з обов`язкових ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невчинення ним дій, які він був зобов`язаний та мав реальну можливість вчинити. У даному випадку: звернення було розглянуто; відповідь підготовлена у письмовій формі; відповідь направлена заявнику поштовим зв`язком. Вважає, шо військова частина не ухилялася від реагування на звернення, а суд першої інстанції помилково ототожнив незгоду позивача зі змістом відповіді із «нерозглядом по суті».

Як зазначає апелянт фактично в даному випадку заявника було повідомлено про відсутність належного звернення особи, як то визначено Порядком № 884. При цьому Порядок № 884 не зобов`язує командира військової частини приймати позитивне або негативне рішення за зверненням особи, яка не є належним суб`єктом звернення у розумінні спеціальної процедури.

Вважає, що позивачка не була позбавлена можливості особисто звернутися із заявою та надати необхідні документи, однак такого звернення не відбулося.

Крім того відповідач посилався на те, що суд в неповному обсязі з`ясував обставини, що мають вирішальні значення для справи, оскільки не надав належної оцінки обставинам щодо: наявності інших осіб, які можуть претендувати на виплату; відсутності підтвердження відмови інших потенційних отримувачів; відсутності доказів, що позивачка є єдиною особою, яка має право на виплату. Також вважає, що судом не встановлено: чи є у військовослужбовця дружина; чи живі батьки; чи існує особисте розпорядження на випадок полону; чи відсутні особи першої черги.

Відповідач посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 діяла виключно в межах та у спосіб, визначений законом, а Порядок № 884 не передбачає подання заяви представником. В свою чергу позивачка особисто до військової частини не зверталася, а у межах розгляду отриманого звернення відповідач надав письмову відповідь. За таких обставин апелянт вважає, що обов`язкові елементи протиправної бездіяльності відсутні.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року позивачем у справі не оскаржувалось, а тому його перегляд здійснюється у межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.03.2006 року виконкомом Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.

ОСОБА_2 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що не заперечується відповідачем

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 16.07.2025 року № 526-ОС старшого солдата ОСОБА_2 зараховано в розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) згідно з підпунктом 8 пункту 127 Положення (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим).

Згідно з висновком службового розслідування щодо з`ясування причин та обставин, що призвели до втрати зв`язку із військовослужбовцем ОСОБА_2 від 25.07.2025 року № 03.3/1190/25-Вн, комісією з розслідування зроблений наступний висновок: факт втрати зв`язку 05.07.2025 з військовослужбовцями відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_2 мав місце та стався, в районі н.п. Садки Сумського району, Сумської області, під час виконання бойових (спеціальних) завдань в районах ведення бойових дій з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України. Фактів порушення законодавства, ознак адміністративного або кримінального правопорушень з боку старшого солдата ОСОБА_2 , в ході проведення службового розслідування не встановлено. За матеріалами службового розслідування достовірно підтвердити або спростувати загибель (смерть) старшого солдата ОСОБА_2 з об`єктивних причин, не представляється за можливе.

Також встановлено, що позивачем отримано сповіщення № 1/8952 від 04.08.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що її батько інспектор прикордонної служби 2 категорії навідник-оператор третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , зник безвісти під час бою в районі населеного пункту н.п. Садки, Сумської області.

06.11.2025 року засобами електронної пошти адвокат Лук`янова Альона Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті, в якій просила: нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 , грошове забезпечення безвісно відсутнього, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зник 05.07.2025 в ході виконання бойового завдання в районі н.п. Садки Сумського району, Сумської області, який проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До вказаної заяви було додано: копію ордеру; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; довідку за реквізитами банківського рахунку.

Листом від 20.11.2025 року № 03.3/ Л-2371/2449 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомило адвоката ОСОБА_3 про те, що у зв`язку з прийняттям Закону України від 8 жовтня 2024 року № 3995 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», виплата грошового забезпечення здійснюється в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені), в другу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником, яких є військовослужбовець.

Також запропоновано, за наявності законних підстав, ОСОБА_1 звернутися з заявою та відповідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання належної частини грошового забезпечення батька.

Вказана відповідь була направлена на поштову адресу адвоката, вказану у заяві від 06.11.2025 року, поштовим зв`язком через АТ «Укрпошта» (номер поштового відправлення 6860914087270). Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» розділ «Трекінг», по зазначеному вище номеру поштового відправлення 26.11.2025 року відбулась невдала спроба вручення відправлення. В подальшому 10.12.2025 відбулось повернення відправнику (з причин «закінчення встановленого терміну зберігання»).

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , починаючи з дня набуття військовослужбовцем статусу зниклого безвісти, звернулася до суду першої інстанції з даною позовною заявою.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у не розгляді по суті заяви від 06.11.2025 року про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти батька, поданої в інтересах позивачки адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною, з підстав необхідності саме ОСОБА_1 звернутися з заявою та відповідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання належної частини грошового забезпечення батька.

При цьому суд визнав належним звернення адвоката Лук`янової Альони Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до відповідача про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти батька та встановив наявність у адвоката відповідних повноважень.

В свою чергу щодо зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , починаючи з дня набуття військовослужбовцем статусу зниклого безвісти та до моменту зміну статусу зниклого безвісти ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що з огляду на те, що заява про виплату грошового забезпечення фактично військовою частиною не розглядалась, рішення за результатами її розгляду не приймалось, то позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За положеннями ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Згідно пункту 3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок №884), який визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - визначені особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 884, передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Вказаним пунктом також визначений перелік документів, які додаються до заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату).

Крім того пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п. 4 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до п. 5 Порядку № 884, виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату.

За положеннями пункту 6 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Судом встановлено, що позивач у даній справі - ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , який проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зник безвісти під час бою в районі населеного пункту н.п. Садки, Сумської області, що не заперечується відповідачем.

Вважаючи наявним право на виплату грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, позивачка через свого представника – адвоката Лук`янову Альону Олександрівну, звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), до якої були додані документи, в тому числі копія ордеру та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Подана представником позивача – адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною в інтересах ОСОБА_1 заява відповідачем по суті розглянута не була та рішення про виплату належної частки грошового забезпечення або про відмову у виплаті грошового забезпечення командиром військової частини не приймалось.

Листом від 20.11.2025 року відповідач запропонував ОСОБА_1 особисто звернутися із заявою та відповідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання належної частини грошового забезпечення батька за наявності законних підстав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, військова частина вказувала на те, що звернення із заявою про виплату грошового забезпечення адвоката в інтересах заявника не є належним зверненням особи із заявою про виплату грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, у розумінні положень Порядку № 884.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій 06.11.2025 року адвокатом заяві чітко сформульовано прохання про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зник безвісти 05.07.2025 року в ході виконання бойового завдання в районі н.п. Садки Сумського району, Сумської області, що свідчить про очевидне та недвозначне бажання позивача реалізувати своє право на виплату грошового забезпечення, як доньки зниклого безвісти військовослужбовця, відповідно до Закону № 2011-ХІI та Порядку № 884.

Тобто вказане звернення до відповідача містить всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про виплату чи відмову у виплаті позивачці, як доньці безвісти зниклого ОСОБА_2 , грошового забезпечення.

Слід зазначити, що згідно ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, є видами адвокатської діяльності.

За положеннями статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Таким чином адвокат наділений правом діяти від імені особи (клієнта), зокрема, складати та подавати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Як встановлено судом, у підтвердження наявності повноважень на подання в інтересах ОСОБА_1 заяви про виплату грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною були додані копії ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що подання заяви представником позивача, за наявності належного підтвердження повноважень, не може бути самостійною підставою для відмови у її розгляді по суті чи задоволенні.

Відмова у розгляді заяви по суті лише з формальних підстав без належної оцінки її змісту, встановлення дійсного волевиявлення особи, а також належної оцінки наявності у особи відповідного права на виплату грошового забезпечення є проявом надмірного формалізму з боку відповідача, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, постанова Кабінету Міністрів України №884, яка регулює порядок виплати грошового забезпечення, не містить заборони щодо реалізації особою права на виплату грошового забезпечення через свого представника.

За таких обставин відповідач повинен був здійснити розгляд поданої в інтересах ОСОБА_1 заяви від 06.11.2025 року про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти, по суті та прийняти відповідне рішення згідно Порядку № 884, однак цього не здійснив, обмежившись наданням відповіді в порядку розгляду звернень громадян, чим порушив права позивачки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності по розгляду по суті заяви про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , поданої в її інтересах адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною 06.11.2025 року.

При цьому з огляду на дискреційність повноважень відповідача щодо розгляду питання про наявність підстав для виплати грошового забезпечення згідно Порядку № 884, а також зважаючи на те, що подана в інтересах позивачки заява не була розглянута відповідачем в установленому порядку та відповідне рішення про виплату або про відмову у виплаті грошового забезпечення командиром військової частини не приймалось, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що належним способом захисту порушених прав позивачки є саме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути по суті заяву про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Лук`яновою Альоною Олександрівною 06.11.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають вирішальне значення для справи, оскільки не надав належної оцінки обставинам щодо наявності інших осіб, які можуть претендувати на виплату; відсутності підтвердження відмови інших потенційних отримувачів; відсутності доказів, що позивачка є єдиною особою, яка має право на виплату, а також не встановив чи є у військовослужбовця дружина; чи живі батьки; чи існує особисте розпорядження на випадок полону; чи відсутні особи першої черги, слід зазначити наступне:

Згідно п. 4 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Таким чином з`ясування питань, про які йдеться в апеляційній скарзі, та які мають значення для прийняття рішення по суті заяви, належить до компетенції саме командира військової частини.

Зважаючи на те, що заява про виплату грошового забезпечення по суті відповідачем не розглядалась, посилання відповідача на не з`ясування вказаних обставин судом є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук