Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/40751/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40751/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року (суддя Потоцька Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 20.03.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

18.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії (або бездіяльність) Управління, що полягають у неналежному наданні адміністративної послуги та ухиленні від оформлення права на встановлення елементу торгівлі строком на 5 (п`ять) років відповідно до Листа-Рішення Пересипської районної адміністрації від 17.10.2025 №01-05-8/1235вx.;

- зобов`язати Управління усунути допущені порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом забезпечення належного оформлення права на встановлення елементу торгівлі строком на 5 (п`ять) років, яке відповідає умовам, встановленим у Листі-Рішенні Пересипської районної адміністрації від 17.10.2025 №01-05- 8/1235вx.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального прав, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

На обґрунтування поданої скарги зазнається, що Правила №3961 не містять жодної імперативної норми, яка б позбавляла Управління права узгоджувати строк при укладенні типового договору (Додаток №3 до Правил). Висновок суду про те, що Управління позбавлено права на вільне волевиявлення прямо суперечить як нормам Цивільного кодексу України, так і самим Правилам. Тому апелянт переконаний, що у спірних правовідносинах діяв в межах дискреційних повноважень, а його рішення є розсудливим і пропорційним. Зокрема, Управління реалізувало надану йому дискрецію, запропонувавши строк дії договору 1 рік. Такий строк є типовим для подібних договорів, економічно обґрунтованим та відповідає інтересам територіальної громади щодо ефективного та контрольованого використання комунального майна.

На обґрунтування порушення норм процесуального права зазначається, що при оцінці доказів та аргументів сторін суд не виконав вимог ст. 9 КАС України (всебічність, повнота та об`єктивність розгляду адміністративної справи) та ст. 242 КАС України (вмотивованість судового рішення). Суд повністю проігнорував такі ключові доводи Управління: відсутність укладеного договору на момент подання позову (06.12.2025) та на момент відкриття провадження (15.12.2025), у зв`язку з чим відсутній предмет спору (ч. 2 ст. 2 КАС України); наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки позивач не надав основного доказу, на який посилався (укладений договір), чим порушив вимоги ч. 4 ст. 161 КАС України; цивільно-правову природу спірних правовідносин та регулювання їх главою 52 ЦК України (ст. 627, 631, 638 ЦК України), а також пряме визначення договору як двостороннього цивільно-правового у п. 1.4 Правил №3961-VI; відсутність у Правилах №3961-VI імперативної норми, яка б зобов`язувала Управління укладати договір саме на строк, зазначений у листі-рішенні районної адміністрації (п. 13.10 Правил); факт виконання Управлінням усіх покладених на нього функцій - підготовку та направлення проекту договору.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №366603 від 16.04.2008 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №420/35932/24 у редакції постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 було зобов`язано Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2024 року за №Ф1-246701-ю/о та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 5,0 кв. м. на період роботи 5 років за адресою: АДРЕСА_1 )".

На виконання судового рішення листом від 17.10.2025 №01-05-8/1235вx Пересипською районною адміністрації ОМР було видано узгодження на розміщення елементу торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , лоток площею 5,00 кв.м, змішана група товарів, на період роботи: на 5 (п`ять) років, режим роботи: з 8.00 до 20.00.

20.10.2025 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг ОМР для формування вхідного пакету №Ф1-263056-ю/о до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР с запитом на отримання адміністративної послуги щодо укладення договору на право користування місцями для розташування елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою АДРЕСА_1 ).

Відповідно до переліку необхідних документів для отримання адміністративної послуги заявником було подано лист-рішення Пересипської районної адміністрації ОМР від 17.10.2025 за №01-05-8/1235вх.

31.10.2025 до відділу видачі документів Центру надання адміністративних послуг від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР надійшов проект Договору на право користування місцями для розташування елементу вуличної торгівлі УТ-798/25 від 29.10.2025 у двох екземплярах для підпису ФОП ОСОБА_1 , відповідно до його заяви від 20.10.2025 поданої до Центру надання адміністративних послуг ОМР за №Ф1-263056-ю/о на отримання адміністративної послуги, щодо укладення договору на право користування місцями для розташування елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою АДРЕСА_1 ), у пункті 8.3 якого було зазначено період роботи 1 (один) рік, а саме з 20.10.2025 до 20.10.2026.

Вважаючи, що Управлінням протиправно було скорочено період розміщення елементу вуличної торгівлі, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, що полягають у неналежному наданні адміністративної послуги та ухиленні від оформлення права на встановлення елементу торгівлі строком на 5 років відповідно до Листа-Рішення Пересипської районної адміністрації від 17.10.2025 №01-05-8/1235вx.

З метою ефективного відновлення порушених прав позивача, суд зобов`язав відповідача усунути допущені порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом забезпечення належного оформлення права на встановлення елементу торгівлі строком на 5 років.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Преамбулою Закону України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі – Закон №2807-IV) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до статті 1 Закону №2807-IV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ч.1 ст.5 Закону №2807-IV).

Зі змісту статті 10 Закону №2807-IV вбачається, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиральнь; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно до частин першої, другої та четверної статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Так, рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VІ затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі - Правила №3961), пунктом 1.2 яких визначено, що правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.

Положеннями пункту 1.4 Правил №3961 передбачено, що елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри; лист-рішення - письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеської міської ради.

Згідно пунктів 13.1, 13.5, 13.7 та 13.9 Правил №3961 встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа-рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом.

Заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідність намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси визначає відповідна районна адміністрація Одеської міської ради, яка протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви та доданих до неї документів зобов`язана письмово листом - рішенням проінформувати Заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надати мотивовану відмову щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернути всі подані ним документи.

У разі отримання листа-рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, Заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі.

Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2794-VIII від 05.02.2025, укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та договорів на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі відноситься до функцій Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

З наведеного висновується, що договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд є адміністративним, оскільки йому притаманні основні ознаки адміністративного договору, закріплені в пункті 16 частини першої статті 4 КАС України, а саме: 1) одною стороною виступає суб`єкт владних повноважень; 2) його змістом є права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень; 3) суб`єкт владних повноважень має право укладати адміністративний договір тільки на підставі закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Листом-рішенням від 17.10.2025 за №01-05-8/1235вx Пересипською районною адміністрації Одеської міської ради було узгоджено розміщення елементу торгівлі за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, біля будинку №73-А по проспекту Князя Володимира Великого, лоток площею 5,00 кв.м, змішана група товарів, на період роботи: на 5 (п`ять) років, режим роботи: з 8.00 до 20.00.

Згідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення про Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 №3148-VIII, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створеним з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Пересипського району міста Одеси згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно до підпункту 1.6 пункту 1 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2794-VIII від 05.02.2025, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, розпорядженнями міського голови та цим Положенням.

Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Аналіз наведених норм права свідчить, що Лист-рішення від 17.10.2025 за №01-05-8/1235вx Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради видано на виконання функцій місцевого самоврядування на території Пересипського району міста Одеси, а саме щодо розміщення елемента торгівлі за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, біля будинку №73-А по проспекту Князя Володимира Великого (лоток площею 5,00 кв.м, змішана група товарів, на період роботи: на 5 (п`ять) років, режим роботи: з 8.00 до 20.00, є обов`язковим для виконання, в т.ч. Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що Управління укладає цивільно-правовий договір, та відповідно до ст. 627 ЦК України є вільним в його укладенні, виборі контрагента та визначенні його умов є помилковими.

Також є помилковими є посилання апелянта на те, що Правила №3961 не містять жодної імперативної норми, яка б позбавляла Управління права узгоджувати строк при укладенні типового договору з наступного.

Так зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дозволяє виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Водночас відповідачем, який у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України діє у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, не наведено жодного нормативно-правового акта, який наділяє його компетенцією ігнорувати рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, що прийняті в межах наданих їй повноважень.

Варто додати, що якщо Управління вважає, що узгодження строку при укладенні договору є його компетенцією, а не Райадміністрації, приписи частини першої статті 19 КАС України дозволяють йому звернутися до адміністративного суду з приводу реалізації власної компетенції у сфері управління.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, що полягають у неналежному наданні адміністративної послуги та ухиленні від оформлення права на встановлення елементу торгівлі строком на 5 (п`ять) років відповідно до Листа-Рішення Пересипської районної адміністрації від 17.10.2025 №01-05-8/1235вx.

У контексті порушеного питання також заслуговує на увагу правова позиція Великої Палати Верховного Суду, згідної з якою елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанови від 28 лютого 2018 року у справі №800/284/17; від 22 травня 2018 року у справі №800/474/16; від 3 липня 2019 року у справі №127/2209/18 та інші).

Визначальним елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №917/1503/17).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення позову без розгляду згідно п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України через надання позивачем основного доказу (укладеного договору), оскільки копія цього договору була додана до позовної заяви та наявна в матеріалах справи (а.с. 20, 21).

Також є безпідставними наведені в апеляційній скарзі посилання відповідача на невмотивованість судового рішення.

Так, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №640/9995/20 сформований висновок і про те, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Суд правильно та в повному обсязі з`ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Суд правильно та в повному обсязі з`ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов