Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/14163/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14163/26

Суддя першої інстанції - Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №420/14163/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , 2020 року народження, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії, за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в своїх інтересах та інтересах своєї доньки ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправним Висновок №5 Комісії з питань виплат одноразової грошової допомоги Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що затверджений 20 березня 2026 року начальником ОКПП "Київ" полковником ОСОБА_5 , про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" батькам та членам сім`ї загиблого майора (посмертно) ОСОБА_6 .

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України) виплатити ОСОБА_1 та її доньці, ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №420/14163/26, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10 вересня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

17 вересня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року – без змін.

25 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України) майора (посмертно) ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22 жовтня 2019 року серія НОМЕР_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Майор ОСОБА_6 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04 березня 2025 року №103 (гриф), розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04 березня 2025 року №ш/02.5-910, та на виконання розпорядження Головного штабу Збройних сил України від 03 березня 2025 року №4323, відповідно до бойового розпорядження ОКПП від 04 березня 2025 року №9 (гриф) виконував бойове (cпеціальне) завдання в складі групи військовослужбовців Збройних Сил України, рухаючись на автомобілі в район виконання завдання, ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув (у складі всієї групи) в результаті підриву на протитанковій міні на території руїн колишнього села Теремці Вишгородського району Київської області, за 600 метрів від державного кордону України (30 - кілометрова зона відчуження Чорнобильської атомної електростанції). Згідно лікарського свідоцтва про смерть №51 від 31 березня 2025 року причиною смерті ОСОБА_6 є мінно-вибухова травма з ушкодженням декількох ділянок, внаслідок вибуху міни.

За висновком Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (Витяг з протоколу №163 засідання ЦВЛК від 27 лютого 2026 року) травма, яка призвела до смерті майора ОСОБА_6 . ТАК, ПОВЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

За наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2025 року №323-АГ було проведене комісійне розслідування зазначеного нещасного випадку (випадку смерті) військовослужбовця, за результатами якого комісією було складено, а Головою Державної прикордонної служби України - затверджено відповідні Акти форми Нвс-5 та Нвс-1 (акт №2025-99 від 24 листопада 2025 року, та акт №99-2025 від 24 листопада 2025 року). Згідно висновків комісії (пункт 7 акту №2025-99 від 24 листопада 2025 року) нещасний випадок (випадок смерті) уважається таким, що стався з ОСОБА_6 під час виконання ним обов`язків військової служби відповідно до вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Також зазначена комісія встановила, що такий нещасний випадок (випадок смерті) не є наслідком вчинення потерпілим дій в стані у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Позивач, з метою отримання передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" одноразової грошової допомоги, від свого імені та від імені своєї малолітньої доньки, разом з батьками загиблого офіцера оформили та 13 березня 2026 року надали відповідачеві необхідні документи для виплати одноразової грошової допомоги .

Розглядаючи заяви позивача щодо виплати ОГД комісією було встановлено, що майор (посмертно) ОСОБА_7 на виконання бойового розпорядження виконував бойові (спеціальні) завдання охорони прикриття ділянки державного кордону та з реагування на зміни в обстановці на ділянці відповідальності НОМЕР_3 прикордонного загону з місцем дислокації АДРЕСА_1 , тобто приймав участь у забезпеченні здійснення заході з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Дата загибелі (смерті) є ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце загибелі (смерті) - Київська обл., Вишгородський р-н (на кордоні з республікою Білорусь в зоні ЧАЕС). Загинув під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому загибель настала не під час перебування на території ведення бойових дій та її здійснення, зокрема, на тимчасово окупованій Російської Федерації території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, як це прямо передбачено пунктом 2 Постанови №168.

Комісією ОКПП з питань виплати одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяв позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 прийнято рішення у формі висновку від 20 березня 2026 року №5 про відмову у призначенні ОГД.

Таким чином, підставою для відмови позивачу у виплаті ОГД став той факт що, майор ОСОБА_6 під час загибелі не перебував на території ведення бойових дій, зокрема, й на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. А саме такий факт перебування на зазначених територіях, на думку відповідача, прямо пов`язаний Урядом в Постанові №168 з можливістю виплати ОГД.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного станув Україні", в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ, органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі, проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Cтаттею 1 Закону №2011-ХІІ, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Підпунктом "а", "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом третім статті 16-2 Закону №2011-XII визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. (п.6 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ.)

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п.10 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Вичерпний перелік підстав, за якими не здійснюється призначення та виплата одноразової грошової допомоги, наведений у ст.16-4 Закону №2011-ХІІ.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку №975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII .

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункт 19 Порядку №975 у відповідній редакції).

Також, згідно пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

За змістом статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На час загибелі ОСОБА_6 – 29 березня 2025 року – діяла редакція пункту 2 постанови №168, якою передбачалося, зокрема, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн грн.

Зазначене положення застосовується з 04 травня 2024 року.

Отже, на момент загибелі ОСОБА_6 зазначена норма вже була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним розмежувати правове регулювання, передбачене абзацом першим та абзацом другим пункту 2 постанови №168.

Абзацом першим пункту 2 постанови №168 врегульовано випадки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн за наявності визначених у ньому спеціальних умов, зокрема, щодо отримання поранення, контузії, травми або каліцтва під час безпосередньої участі у відповідних заходах та перебування у визначених місцях.

Водночас, абзац другий пункту 2 постанови №168 встановлює окрему гарантію щодо розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби.

Таким чином, умова щодо перебування військовослужбовця безпосередньо в районі ведення бойових дій, яка передбачена абзацом першим пункту 2 постанови №168, не може бути автоматично поширена на самостійну правову конструкцію, визначену абзацом другим цього пункту.

Інше тлумачення фактично призводило б до звуження змісту встановленої державою соціальної гарантії шляхом доповнення абзацу другого пункту 2 постанови №168 умовою, якої безпосередньо в цій нормі не встановлено.

Саме лише перебування військовослужбовця поза межами району безпосереднього ведення бойових дій, за умови встановлення факту виконання ним у цей момент обов`язків військової служби, не є достатньою правовою підставою для відмови у виплаті, передбаченій абзацом другим пункту 2 постанови №168.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, у якій Суд наголосив на необхідності системного застосування пункту 2 постанови №168 у взаємозв`язку із Законом №2011-XII та розмежуванні передбачених ним підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу.

При цьому, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а не спростовує наведеного висновку.

Зазначена правова позиція була сформульована за іншого нормативного регулювання та стосувалася правовідносин, які не є тотожними тим, що досліджуються у цій справі.

У цій справі встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала саме під час виконання ним обов`язків військової служби в період дії воєнного стану.

При цьому, відповідачем не заперечується факт виконання загиблим військовослужбовцем бойових та спеціальних завдань. Апеляційна скарга фактично ґрунтується на тому, що місце загибелі військовослужбовця не відповідало критеріям, визначеним в абзаці першому пункту 2 постанови №168.

Проте, така обставина не усуває права членів сім`ї загиблого на виплату, гарантовану абзацом другим пункту 2 постанови №168, оскільки визначальним для застосування цієї норми є факт загибелі військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що смерть настала внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої під час виконання військовослужбовцем відповідного службового та бойового завдання. Висновок Центральної військово-лікарської комісії підтверджує зв`язок отриманої травми із захистом Батьківщини.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для висновку про те, що смерть ОСОБА_6 не пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Колегія суддів також звертає увагу, що встановлена законодавством соціальна гарантія має застосовуватися з урахуванням мети Закону №2011-XII – забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Отже, з огляду на встановлені обставини загибелі ОСОБА_6 , характер виконуваних ним завдань, причинний зв`язок смерті з отриманою під час виконання військових обов`язків мінно-вибуховою травмою та чинне на момент його загибелі нормативне регулювання, колегія суддів доходить висновку про наявність у членів його сім`ї права на одноразову грошову допомогу в розмірі не менше 15 млн грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв