Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №400/2987/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2987/26

Перша інстанція: суддя Малих О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000грн., передбаченої п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оформлену листом (відповіддю на звернення) ВЧ НОМЕР_1 №1231/р від 6.03.2026р.;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000грн., передбачену п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.01.2022р. він підписав контракт з ВЧ НОМЕР_1 , коли йому виповнилось 22 роки.

Позивач вказує, що він безпосередньо брав участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, та сукупний термін такої участі становить понад шість місяців.

14.07.2024р. під час виконання бойового завдання позивач отримав поранення, яке стало результатом виконання бойових завдань у зонах активних бойових дій.

5.02.2026р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000грн. згідно із Постановою КМУ №153.

Однак, листом від 6.03.2026р. відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, зміни рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт притягнення позивача до кримінальної відповідальності є самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті йому винагороди, передбаченої Постановою №153.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак враховуючи специфіку обставин справи наявна необхідність доповнити мотивувальну частину рішення висновками цієї постанови.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 3.01.2022р. ОСОБА_1 підписав контракт з ВЧ НОМЕР_1 та у період з 13.01.2022р. по 9.09.2025р. позивач проходив військову службу за контрактом.

9.09.2025р. був звільнений з військової служби на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби.

Позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, а саме у періоди: з 24.02.2022р. по 20.04.2022р.; з 4.05.2022р. по 29.09.2022р.; з 7.10.2022р. по 10.10.2022р.; з 26.02.2023р. по 9.04.2023р.; з 24.04.2023р. по 9.05.2023р.; з 26.05.2023р. по 2.10.2023р.; з 15.10.2023р. по 5.11.2023р.; з 28.11.2023р. по 22.04.2024р.; з 10.05.2024р. по 13.07.2024р..

Згідно із Довідкою №4828 від 24.10.2025р., ОСОБА_1 брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України та підтверджує факт безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях.

14.07.2024р. під час проходження служби ОСОБА_1 отримав поранення, а саме, під час виконання бойового завдання в зоні ведення активних бойових дій, отримав термічні опіки голови, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, ВОСП нижніх кінцівок, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2564/р від 25.07.2024р..

5.02.2026р. позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою (рапортом) від 5.02.2026р. з вимогою здійснити виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000грн. згідно з Постановою КМУ №153.

Однак, листом від 6.03.2026р. №1231/р відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, зазначивши, що у період проходження військової служби ОСОБА_1 не укладав однорічний (особливий) контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, відповідно до Постанови, не був прийнятий на службу в рамках експериментального проекту, що реалізується під час воєнного стану, не проходив службу у військових частинах, визначених переліком, затвердженим Генеральним штабом Збройних Сил, на одній із зазначених штатних посад (стрілець, старший стрілець, стрілець-снайпер, стрілець-санітар; помічник гранатометника, гранатометник, старший гранатометник; розвідник, старший розвідник). Також, Довідка, зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, містить інформацію про участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Проте, ця Довідка не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових ) дій для цілей виплати Винагороди згідно з Постановою.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі – Закон №2011-ХІІ) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє на теперішній час.

11.02.2025р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №153 та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

У подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про внесення змін до Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153» від 1.04.2025р. №387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови №153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абзацом 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 п.4 Постанови №153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом 5 п.4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому, Постановами КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 1.04.2025р. №387 та від 30.07.2025р. №942 були внесені зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови №153.

Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови №153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вищевказані положення п.4 Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. №64;

- така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом 5 пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

Отже, колегія суддів зауважує, що обов`язковою підставою для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є укладання контракту або призов на військову службу безпосередньо під час воєнного стану.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, що уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України 13.01.2022р., тобто до запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64, а тому він не відповідає визначеним Постановою №153 критеріям, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Що стосується висновків суду першої інстанції з приводу відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із притягненням позивача до кримінальної відповідальності, то судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 8.01.2024р. у справі №638/197/24, який набрав законної сили 8.02.2024р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень .

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Водночас, судова колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що первинним у цій справі є питання визначення у позивача права на отримання спірної одноразової грошової винагороди, критерії наявності якого, визначені пунктом 4 Постанови №153.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку по суті спірних правовідносин, однак враховуючи особливості обставин справи, судова колегія вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції висновками викладеними в цій постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026р. змінити, доповнивши мотивувальну частину висновками цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук