Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/36541/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36541/25

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Дата і місце ухвалення: 31 березня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 420/36541/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та доказам, поданим контролюючим органом, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

На думку апелянта, показники податкового обліку мають підтверджуватися належними первинними документами, а підставою для складання та реєстрації податкової накладної є фактичне здійснення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування.

Апелянт стверджує, що подані позивачем документи не підтверджують у повному обсязі здійснення господарської операції з постачання товару, зокрема з огляду на відсутність належних документів щодо його транспортування, розрахункових документів з обов`язковими реквізитами та сертифікатів якості насіння соняшника. Крім того, зазначає, що подані платіжні інструкції не містять підписів та печаток осіб, які здійснювали грошову операцію, у зв`язку з чим вважає їх оформленими з порушенням вимог законодавства.

Також апелянт вважає правомірним прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 18 вересня 2025 року, оскільки позивачем подано документи, складені або оформлені з порушенням законодавства, що відповідно до Порядку №520 є підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Окремо апелянт заперечує проти покладення на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну датою її подання на реєстрацію, посилаючись на положення пунктів 19, 20 Порядку №1246, якими врегульовано порядок реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

З огляду на викладене апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» заперечує проти її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення контролюючого органу містить лише загальне посилання на оформлення документів із порушенням законодавства без конкретизації відповідних недоліків. При цьому зауваження апелянта щодо оформлення платіжних інструкцій, транспортних документів та відсутності сертифікатів якості не були зазначені комісією як підстави для відмови в реєстрації податкової накладної.

Також позивач посилається на подання достатнього пакета первинних документів на підтвердження господарської операції, наголошує, що процедура моніторингу не може підміняти податкову перевірку, та вважає зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну належним способом захисту порушеного права.

З огляду на викладене позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року — без змін.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югзернотранс» є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якої є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

16 вересня 2025 року між ТОВ «Югзернотранс» (продавець) та ТОВ «Кернел-Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №ЧРК26-06086, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець — прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2025 року.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив покупцю товар, що підтверджується видатковою накладною №ЗМ25-18850 від 18 вересня 2025 року на загальну суму 785 169,37 грн, у тому числі податок на додану вартість.

23 вересня 2025 року ТОВ «Кернел-Трейд» здійснило оплату за поставлений товар, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1776952.

За фактом здійснення господарської операції позивач склав податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року та направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

За результатами автоматизованого моніторингу реєстрацію податкової накладної було зупинено. У квитанції про зупинення реєстрації контролюючий орган зазначив, що обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 1206 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання та обсягом постачання такого товару, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених додатком 3 до Порядку №1165.

У цій же квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.

На виконання зазначеної пропозиції ТОВ «Югзернотранс» подало до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів на підтвердження здійснення господарської операції.

Зокрема, позивачем надано договір купівлі-продажу №ЧРК26-06086 від 16 вересня 2025 року з додатковими угодами, видаткову накладну №ЗМ25-18850 від 18 вересня 2025 року, товарно-транспортну накладну №15092005 від 16 вересня 2025 року, інформаційне повідомлення про зарахування коштів №1776952 від 23 вересня 2025 року, а також документи щодо придбання продукції у С(Ф)Г «Плай», зокрема договір поставки, видаткову накладну, рахунок на оплату, платіжну інструкцію та податкову накладну.

Крім того, на підтвердження обставин транспортування товару позивач надав документи щодо використання транспортних засобів, зокрема договір оренди транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, водійські посвідчення, подорожній лист та форму №20-ОПП.

За результатами розгляду поданих пояснень і документів комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 18 вересня 2025 року.

Підставою для відмови зазначено надання платником податку копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація» вказано на відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей та документів складського обліку.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги №40836/42770324/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії - без змін.

Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, ТОВ «Югзернотранс» звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган не конкретизував у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної перелік документів, необхідних для прийняття рішення щодо її реєстрації, обмежившись наведенням загального переліку документів, передбаченого Порядком №520.

Суд зазначив, що позивач подав пояснення та первинні документи на підтвердження господарської операції, однак комісія не навела конкретних обґрунтувань щодо того, які саме документи складені або оформлені з порушенням законодавства та в чому полягають такі порушення.

При цьому суд першої інстанції врахував, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано недоліків поданих документів, тоді як доводи контролюючого органу щодо їх недостатності фактично стосуються ненадання окремих документів, що не є тотожним установленій Порядком №520 підставі для відмови в реєстрації податкової накладної.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, прийняте без належного з`ясування обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас, ураховуючи приписи Порядку №1246 та необхідність ефективного захисту порушеного права позивача, суд визнав належним способом захисту зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року датою її подання на реєстрацію.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а також чи є вони обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Отже, у цій справі підлягає перевірці дотримання контролюючим органом установленого законодавством порядку розгляду поданих платником пояснень і документів, а також обґрунтованість висновку про наявність підстав для відмови в реєстрації податкової накладної.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної №20 від 18 вересня 2025 року та подальшою відмовою в її реєстрації, а тому регулюються, зокрема, положеннями Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Як уже зазначалося, реєстрацію податкової накладної №20 від 18 вересня 2025 року було зупинено за результатами автоматизованого моніторингу у зв`язку з відповідністю господарської операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених додатком 3 до Порядку №1165, з огляду на перевищення обсягу постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 1206 величини залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання та обсягом постачання такого товару.

На виконання пропозиції контролюючого органу позивач подав пояснення та документи на підтвердження здійснення відповідної господарської операції, у тому числі документи щодо придбання та постачання товару, його транспортування та проведення розрахунків.

За результатами розгляду поданих пояснень і документів комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 18 вересня 2025 року.

Підставою для відмови зазначено надання платником податку копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація» зазначено про відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей та документів складського обліку.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Передбачений пунктом 5 Порядку №520 перелік документів охоплює, зокрема, договори, первинні документи щодо постачання, придбання, зберігання і транспортування товарів, складські документи, розрахункові документи та банківські виписки, а також документи щодо підтвердження відповідності продукції, якщо їх наявність передбачена договором та/або законодавством.

Водночас наведений перелік не означає необхідності подання платником усіх зазначених документів у кожному випадку зупинення реєстрації податкової накладної. Обсяг документів, необхідних для розгляду питання про її реєстрацію, визначається з урахуванням змісту конкретної господарської операції, характеру договірних відносин, особливостей відповідної діяльності та критерію ризиковості, за яким було зупинено реєстрацію.

У постанові від 24 липня 2025 року у справі №420/14450/24 Верховний Суд зазначив, що платник податків подає не всі документи, перелічені у пункті 5 Порядку №520, а ті документи, які підтверджують сутність і зміст відповідної господарської операції з огляду на її специфіку, що визначається в кожному конкретному випадку окремо.

Крім того, у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 Верховний Суд звернув увагу на необхідність чіткого визначення контролюючим органом критерію ризиковості та обумовленого ним переліку документів, які необхідно надати для підтвердження відповідної господарської операції.

Отже, платник податків повинен мати можливість зрозуміти, які саме обставини господарської операції потребують додаткового документального підтвердження, тоді як контролюючий орган зобов`язаний належним чином оцінити подані документи та навести конкретні мотиви прийнятого рішення.

У цій справі з огляду на підставу зупинення реєстрації податкової накладної подані позивачем документи підлягали оцінці, зокрема, щодо підтвердження придбання та подальшого постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 1206, а також обставин його транспортування та проведення розрахунків за відповідними господарськими операціями.

Водночас у рішенні №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року контролюючий орган не зазначив, які саме подані позивачем документи складені або оформлені з порушенням законодавства, у чому полягають такі порушення та яким чином вони перешкоджають реєстрації податкової накладної.

Саме лише посилання у графі «Додаткова інформація» на відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей та документів складського обліку також не містить конкретного обґрунтування такого висновку. Зокрема, контролюючий орган не зазначив, які саме документи щодо транспортування та складського обліку були необхідними для підтвердження цієї конкретної господарської операції, чому подані позивачем документи є недостатніми та які обставини вони не підтверджують.

Отже, оскаржуване рішення не дає можливості встановити, які саме обставини господарської операції контролюючий орган вважав непідтвердженими та з яких причин подані платником документи не були прийняті як належне підтвердження відповідної операції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не виконав покладеного на нього обов`язку щодо належного обґрунтування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Доводи апелянта щодо неналежного оформлення платіжних інструкцій та відсутності сертифікатів якості насіння соняшника висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як убачається зі змісту рішення комісії №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року, у ньому не наведено конкретних зауважень щодо реквізитів поданих платіжних документів, не визначено, які саме сертифікати якості були необхідними для підтвердження відповідної господарської операції, та не зазначено, які саме вимоги законодавства порушено під час оформлення поданих документів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неналежного оформлення платіжних документів та відсутності сертифікатів якості фактично є додатковим обґрунтуванням позиції контролюючого органу, яке не було конкретизовано в оскаржуваному рішенні.

Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень має оцінюватися з урахуванням обставин, що існували на час його прийняття, та мотивів, покладених в основу такого акта. Наведення контролюючим органом під час судового розгляду додаткових аргументів щодо неналежного оформлення або недостатності поданих документів не може підміняти належне мотивування рішення, прийнятого комісією.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апелянта щодо непідтвердження реальності господарської операції.

У постановах від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 та від 07 грудня 2022 року у справі №500/2237/20 Верховний Суд звертав увагу на превентивний характер процедури моніторингу відповідності податкових накладних критеріям ризиковості та недопустимість її підміни процедурою податкової перевірки.

Водночас зазначене не позбавляє контролюючий орган права оцінювати подані платником документи в межах процедури розгляду питання про реєстрацію податкової накладної. Така оцінка має здійснюватися з урахуванням характеру господарської операції, критерію ризиковості, за яким було зупинено реєстрацію, та змісту поданих документів, а її результати повинні бути відображені у рішенні комісії із наведенням конкретних мотивів.

У цій справі контролюючий орган не зазначив, які саме обставини господарської операції не підтверджуються поданими позивачем документами, у чому полягає їх недостатність та з яких причин подані документи не були прийняті як належне підтвердження відповідної господарської операції.

Тому посилання апелянта на непідтвердження реальності господарської операції саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції про неналежне обґрунтування рішення комісії.

За таких обставин рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області №13332463/42770324 від 02 жовтня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії. За правилами частини третьої цієї статті суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Отже, у разі встановлення протиправності рішення суб`єкта владних повноважень суд має визначити спосіб захисту, який відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує ефективне поновлення порушеного права.

У спорах щодо реєстрації податкових накладних скасування рішення про відмову в реєстрації без вирішення питання про саму реєстрацію може не забезпечити повного поновлення порушеного права платника податків. У зв`язку з цим зобов`язання контролюючого органу здійснити реєстрацію податкової накладної може бути належним способом захисту, якщо підстави для відмови в її реєстрації визнано протиправними.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі №380/5383/21 Верховний Суд виходив із необхідності обрання у спорах щодо реєстрації податкових накладних такого способу судового захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права платника податків.

З огляду на встановлену у цій справі протиправність рішення комісії колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року.

Щодо визначення дати такої реєстрації колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №20 від 18 вересня 2025 року датою її подання на реєстрацію.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію або у день, зазначений у такому судовому рішенні.

Таким чином, зазначені положення визначають порядок реєстрації податкової накладної на виконання судового рішення та передбачають можливість визначення дати такої реєстрації безпосередньо у судовому рішенні.

У цій справі суд першої інстанції, встановивши протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, визначив датою її реєстрації дату первинного подання на реєстрацію.

Такий спосіб захисту спрямований на поновлення порушеного права позивача з урахуванням того, що неможливість своєчасної реєстрації податкової накладної настала внаслідок прийняття рішення контролюючого органу про відмову в її реєстрації, яке за результатами судового розгляду визнано протиправним та скасовано.

За встановлених у цій справі обставин визначення датою реєстрації дати первинного подання податкової накладної спрямоване на максимально повне поновлення порушеного права позивача.

Посилання апелянта на пункти 19, 20 Порядку №1246 не спростовує наведеного висновку, оскільки зазначені положення прямо передбачають реєстрацію податкової накладної у день, зазначений у судовому рішенні.

Отже, колегія суддів погоджується із застосованим судом першої інстанції способом захисту, у тому числі з визначенням датою реєстрації податкової накладної дати її подання на реєстрацію.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення справи, надав належну оцінку доказам та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №420/36541/25 - залишенню без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для нового розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 420/36541/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук