Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №400/5399/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5399/26

Суддя першої інстанції - Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі №400/5399/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та вчинити певні дії щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі ст.37 ч.6 п.3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі постанови ВЛК від 29 березня 2024 року та довідки від 01 квітня 2024 року №114.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі №400/5399/26, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Він зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», застосував редакцію зазначеного нормативно-правового акта, яка не діяла на момент проходження ним медичного огляду, а також безпідставно виходив з необхідності затвердження його постанови ВЛК штатною ВЛК.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що 29 березня 2024 року за результатами медичного огляду його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що оформлено довідкою ВЛК №114 від 01 квітня 2024 року. На думку апелянта, відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу II Положення №402 у редакції, чинній на момент проходження ним медичного огляду, у всіх випадках, крім прямо визначених цим пунктом, постанова ВЛК в особливий період оформлювалася довідкою ВЛК, яка у воєнний час не направлялася на контроль до штатної ВЛК.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

02 вересня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

26 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 29 березня 2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у КПП "Баштанська багатопрофільна лікарня", за результатами якого була складена картка обстеження та медичного огляду.

В графі "Діагноз та постанова ВЛК" цієї картки зазначено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

01 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 складена довідка №114 ВЛК, якою він також визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

13 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянув звернення позивача та повідомив, що згідно з розділом ІІ главою 22 п.22.6. пп."б" Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення про ВЛК), в редакції станом на 25 серпня 2023 року, свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню у воєнний час на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону. На цій підставі матеріали про проходження позивачем ВЛК були направленні на затвердження до 18 регіональної ВЛК м. Одеса, яка своєю постановою від 22 квітня 2024 року №4256 не затвердила рішення ВЛК від 01 квітня 2024 року у зв`язку з тим, що позивач не надав виписні епікризи про перенесений інфаркт за 2015 року та лікування його наслідків до 2023 року.

29 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянув повторне звернення позивача та надав відповідь аналогічного змісту, одночасно запропонувавши йому надати виписні епікризи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, які виникли у зв`язку з проходженням позивачем медичного огляду 29 березня 2024 року, регулювалися Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, у редакції, чинній на відповідну дату.

Пунктом 1.1. розділу ІІ Положення про ВЛК в редакції від 25 серпня 2023 року, яка була чинною під час проходження позивачем ВЛК та направлення її матеріалів до 18 регіональної ВЛК м. Одеса, передбачено що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

За змістом п.3.8. розділу ІІ Положення про ВЛК, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів (розділ ІІ п.20.2. Положення про ВЛК).

Як убачається з матеріалів справи, 29 березня 2024 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначене рішення оформлено довідкою ВЛК №114 від 01 квітня 2024 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що оформлення постанови ВЛК довідкою ВЛК виключає необхідність її затвердження штатною ВЛК.

Дійсно, пунктом 22.5 глави 22 розділу II Положення №402 у редакції, чинній на момент проходження позивачем медичного огляду, було передбачено, що у воєнний час свідоцтво про хворобу складається щодо визначених у цьому пункті категорій осіб, а в інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою ВЛК; при цьому довідка у воєнний час не направляється на контроль до штатної ВЛК.

Разом із тим, зазначена норма не може тлумачитися ізольовано від положень пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402.

Наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року №490 пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 було доповнено положенням, відповідно до якого постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Зазначені зміни були зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2023 року за №1467/40523 та діяли на момент проведення позивачу медичного огляду 29 березня 2024 року.

Таким чином, нормативне регулювання на момент проходження позивачем ВЛК прямо передбачало необхідність затвердження постанови ВЛК районного ТЦК та СП у випадку, коли такою постановою особу визнано непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, доводи апелянта про те, що оформлення постанови довідкою ВЛК свідчить про відсутність необхідності її затвердження штатною ВЛК, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Положення №402.

Форма документа, яким оформлено постанову ВЛК, та процедура перевірки і затвердження самої постанови є взаємопов`язаними.

Саме тому, відсутність у довідці ВЛК №114 окремої відмітки про затвердження штатною ВЛК не свідчить про те, що така постанова відповідно до закону не підлягала затвердженню.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, закон дійсно встановлює такий правовий наслідок, як виключення з військового обліку особи, визнаної непридатною до військової служби.

Водночас, положення статті 37 Закону №2232-XII не визначають самостійної процедури проведення військово-лікарської експертизи та оформлення постанови ВЛК, у зв`язку з чим такі питання регулюються Положенням №402.

Таким чином, посилання апелянта на статтю 37 Закону №2232-XII не спростовує необхідності дотримання передбаченої Положенням №402 процедури оформлення та затвердження постанови ВЛК.

Доводи апелянта про безпідставність листів відповідачів від 13 квітня 2026 року №9/594 та від 29 квітня 2026 року №11/2272 також не приймаються колегією суддів.

За змістом статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а стаття 74 цього Кодексу визначає підстави недопустимості доказів. Твердження позивача про те, що відповідь суб`єкта владних повноважень є формальною або не відповідає його правовій позиції, не свідчить про отримання такого доказу з порушенням закону.

Зазначені листи містять інформацію щодо проходження позивачем ВЛК, направлення матеріалів на розгляд 18 регіональної ВЛК, результатів такого розгляду та причин, з яких рішення районної ВЛК не було затверджено, а тому є належними письмовими доказами відповідних обставин.

Питання їх достовірності та достатності підлягає вирішенню судом відповідно до статті 90 КАС України в сукупності з іншими доказами.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і посилання апелянта на те, що відповідачі не подали відзивів на позов.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. При цьому, такий процесуальний наслідок не є безумовно невідворотнім, оскільки закон надає суду таке право за існуючих обставин обґрунтованих відповідними доказами, а не встановлює обов`язок вважати неподання відзиву визнанням позову у будь-якому випадку.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідачів протиправною є обґрунтованим.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв