Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №400/1581/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1581/26

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 29.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2026 №846790-24/14-03, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення- рішення від 05.02.2026 № 846790-24/14-03 на суму 39764.11грн., зобов`язання перерахувати мінімальне податкове зобов`язання за 2024рік по земельних ділянках за кадастровими номерами 4823083500:01:000:0581 та 4823083500:01:000:0219 відповідно до фактичного періоду володіння (7 місяців) згідно з вимогами пп.38-1.1.4 ст. 38-1 ПКУ.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідно до договору дарування вона отримала право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 4823083500-01:000:0581 та 4823083500:01:000:029 - 13 червня 2024року отже була власником земельних ділянок лише 7 місяців. Однак відповідач нарахував МПЗ на земельні ділянки за кадастровими номерами 4823083500:01:000:0581, 4823083500:01:000:0219 за повні 12 місяців 2024року, що призвело до безпідставного завищення податкового зобов`язання та фактично подвійного оподаткування, оскільки аналогічне нарахування за повний рік було здійснено і щодо іншої сторони угоди, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та його належить скасувати.

Відповідач надав суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки формування податкових повідомлень - рішень (форми "МПЗФ"), яким визначаються суми податкового зобов`язання за платежем 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами», здійснюються за допомогою вкладки "Реєстр платників МПЗ" режиму "Реєстр платників МПЗ " підсистеми "Облік платежів" ІКС Податковий блок в автоматичному режимі за алгоритмом, розробленим ДПС України, тому податкове повідомлення-рішення нараховане відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

У відповіді на відзив зазначено, що відповідач у відзиві обмежився лише наведення загальної формули розрахунку МПЗ, проте свідомо не надав покрокового числового розрахунку суми 39764.11грн. Відсутність у матеріалах справи детального розрахунку із зазначенням конкретних показників (НГО ділянки, коефіцієнтів та періоду у 7 місяців) свідчить про те що відповідач не може обґрунтувати заявлену суму математично. Згідно ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на Відповідача. Оскільки відповідач не надав розрахунок, який підтвердив би суму ППР саме за 7 місяців його доводи слід вважати необґрунтованими.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2026р № 846790-24/14-03 на суму 39764,11 грн.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, наявність суперечливих даних щодо проведення/ не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4823083500:01:000:0581 та розбіжності стосовно розміру НГО щодо однакових земельних ділянок з кадастровим номером 4823083500:01:000:0219 за один й той же період – 2024 рік унеможливлює визначення суми грошового зобов`язання судом, але воно повинно бути нараховано позивачу за сім місяців по вищезазначених земельних ділянках.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді МПЗ за податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2026 № 846790-24/14-03 на суму 39764,11 грн. здійснено ОСОБА_1 , як власнику земельних ділянок у відповідності до норм Кодексу.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Миколаївській області, витребувано адміністративну справу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалами колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року та від 21.09.2026 року витребувані додаткові докази.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ :

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до договору дарування від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 4823080400:01:000:0581 і 4823080400:01:000:0219. Тобто земельні ділянки перебували у власності ОСОБА_1 лише 7 місяців.

Крім того, у власності ОСОБА_1 перебуває у приватній власності земельна ділянка з кадастровим номером 4823083500:02:000:0823.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області визначено суму податкового зобов`язання за платежем 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами» платнику ОСОБА_1 сформовано за 2024 рік податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2026 року № 846273-24/14-06 на суму 39764,11 гривень.

ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ ДПС у Миколаївської області (вх. № 4568/6 від 20.01.2026) для проведення звірки нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік.

За результатами звірки, відповідно до інформації з баз даних, що знаходяться у користуванні Головного управління ДПС у Миколаївській області, у власності ОСОБА_1 знаходяться земельні ділянки:

-загальною площею 8 га (кадастровий номер 4823083500:02:000:0823), дата державної реєстрації права власності 29.05.2020 (податок нараховано за 12 місяців 2024 року);

-загальною площею 7,7455 га (кадастровий номер 4823080400:01:000:0219), дата державної реєстрації права власності 13.06.2024 (податок нараховано за 7 місяців 2024 року);

-загальною площею 16,9203 га (кадастровий номер 4823080400:01:000:0581), дата державної реєстрації права власності 13.06.2024 (податок нараховано за 7 місяців 2024 року).

Зазначена інформація внесена до підсистеми «Облік платежів» ІКС Податковий блок, та була врахована при визначені суми податкового зобов`язання за платежем 11011300 «Податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами» за 2024 рік. з врахуванням норми статті 74 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі підпункту 170.14.6 пункту170.14 статті 170 Кодексу, проведено коригування та скасовано нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 15 січня 2026 року № 846273-24/14-06 та сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 05.02.2026 № 846790-24/14-03 на суму 39764,11 гривень (надалі – спірне рішення).

Отже законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі ПК України).

Спірним ППР позивачу нараховане мінімальне податкове зобов`язання на земельні ділянки за 2024 рік.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне ППР у повному обсязі, суд першої інстанції вказав, що позивач наявність суперечливих даних щодо проведення/ не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4823083500:01:000:0581 та розбіжності стосовно розміру НГО щодо однакових земельних ділянок з кадастровим номером 4823083500:01:000:0219 за один й той же період – 2024 рік унеможливлює визначення суми грошового зобов`язання судом, але воно повинно бути нараховано позивачу за сім місяців по вищезазначених земельних ділянках.

Колегія суддів не погоджується з таким висновку, з огляду на таке.

Відповідно до п.п.14.1.114-2 ст. 14 ПК України мінімальне податкове зобов`язання (надалі МПЗ) - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Згідно п.п 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.170.14.1-п.170.14.2 ст.170 ПК України особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, аналіз вказаних норм ПК України свідчить про те, що МПЗ може бути визначено виключено за період, протягом якого земельна ділянка перебувала у власності платника податків.

У п.170.14.3 ст.170 ПК України вказано, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Згідно п.271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, безспірним є те, що позивач, як власник земельних ділянок зобов`язана сплачувати МПЗ, що відповідно було визнано і самим позивачем у позовній заяві. Проте, як свідчить зміст позовної заяви, спірним у цій справі є сам розрахунок МПЗ.

Відповідно до пп.38-1.1.1 п.38-1.1 ст.38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд x К x М / 12, де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

38-1.1.2. Мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

S - площа земельної ділянки, гектарах;

К - коефіцієнт, що становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

У п.38-1.4 ст. пп.38-1 ПК України визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Згідно з положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У справі, що розглядається, апеляційний суд, користуючись принципом офіційного з`ясування обставин справи, визначеним статтею 9 КАС України, витребував інформацію щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за які нараховані МПЗ.

На виконання вимог ухвали суду ГУ Держгеокадастр у Мколаївській області надало відповідь від 18.09.2026 року, у якій зазначено про відсутність можливості надати Витяг про НГО запитуваних земельних ділянок, з огляду на те, що станом на 01.01.2024 відповідні Витяги не формувались.

Водночас, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області вказує, що відповідно до п.271. ст.271 ПК України, базою оподаткування плати за землю є нормативно-грошова оцінка та покликається на інформацію стосовно нормативно-грошової оцінки по земельним ділянки, що перебувають у власності позивача, яка наявна в ІКС "Податковий блок" ДЗК, отриману на Центральному рівні.

Так, ухвалою апеляційного суду витребувано у відповідача інформацію про отримання системою ІКС "Податковий блок" ДЗК, отриману на Центральному рівні щодо розміру НГО.

На виконання вимог ухвали суду, апелянт вказав, що формування та розрахунок податкового зобов`язання наведеного у спірному ППР відбулось програмним забезпеченням без можливості «ручного/ зовнішнього коригування» з боку посадових осіб відповідача за алгоритмами внесеними розробником такого програмного забезпечення при його запровадженні за умови застосування підпункту 38-1.1.1 пункту 38-1.1 статті 38-1 Кодексу.

При цьому, щодо обрахунку наведеного позивачем, апелянт вказує, що він був наведений без особливостей п.74 Підрозділу 10 розділу XX ПК України.

У п.74 Підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено, що при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до підпунктів 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Вказаний довід апелянта колегія суддів вважає слушним, та здійснюючи перевірку вірності обрахунку МПЗ за спірним рішення, зазначає таке.

Згідно Витягу № НК-9949911342026 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 2026 рік на земельну ділянку 4823083500:01:000:0581 НГО становить 515734,39 грн (а.с.29).

Згідно Витягу № НК-9949911352026 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 2026 рік на земельну ділянку 4823083500:01:000:0219 НГО становить 293230,25 грн (а.с.30).

Згідно Витягу № НК-9949911362026 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 2026 рік на земельну ділянку 4823083500:01:000:0823 НГО становить 267219,6 грн (а.с.31).

У листі Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 №3158/58 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель на 2024 рік» вказано, що значення коефіцієнта індексації НГО земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

У листі Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2026 №21-54/0/1-26 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель на 2025 рік» вказано, що значення коефіцієнта індексації НГО земель за 2025 рік становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

На вимогу ухвали апеляційного суду, податковий орган не надав вичерпної інформації про розмір НГО за земельними ділянками по яких обрахований МПЗ, пославшись на автоматичний обрахунок МПЗ програмним забезпеченням.

Водночас, за обрахунками позивача, розмір НГО є відмінним.

1. Земельна ділянка 4823083500:01:000:0581, НГО станом на 2026 рік становить 515734,39 грн, отже застосовуючи зворотній обрахунок, НГО станом на 2025 рік становила 515734,39/1,08 = 477531,84 грн; станом на 2024 рік НГО становила 426367,72 грн = 477531,84/1,12.

Тобто, вірною є НГО 426367,72 грн, а не як зазначила позивач 390653,03 та податковий орган 28416,94 грн як НГО для земельної ділянки НГО якої не проведено.

Земельна ділянка 4823083500:01:000:0581 має розмір 16,9203 га та перебувала у власності позивача 7 місяців. Розрахунок МПЗ на цю ділянки за формулою МПЗ = НГО х К х М/12.

426367,72 х 0,05 х 7/12 = 12727,37 грн, водночас у спірному ППР ця сума визначена в розмірі 23688,42, а у розрахунку позивача 11394,05. Проте вказана земельна ділянка є ріллею, а тому 16,9203х 1400 = 23688,42 грн, що було відображено у графі 10 детального розрахунку до спірного ППР (а.с.9).

Водночас, вказана сума НГО у спірному ППР, на переконання колегії суддів обрахована за 12 місяців, без урахування, що ця земельна перебувала у власності позивача лише 7 місяців, а відтак, вірною сумою МПЗ за 4823083500:01:000:0581 з урахуванням п.74 Підрозділу 10 розділу XX ПК України та періоду перебування у власності позивача є 13818,24 грн = 23688,42/12 х 7.

2. Земельна ділянка 4823083500:01:000:0219, НГО станом на 2026 рік становить 293230,25 грн, отже застосовуючи зворотній обрахунок, НГО станом на 2025 рік становила 293230,25/1,08 = 271509,49 грн; станом на 2024 рік НГО становила 242419,18 грн = 271509,49/1,12.

Тобто, вірною є НГО 242419,18 грн, а не як зазначила позивач 242412,19 та податковий орган 205989,55 грн.

Земельна ділянка 4823083500:01:000:0219 має розмір 7,7455 га та перебувала у власності позивача 7 місяців. Розрахунок МПЗ на цю ділянки за формулою МПЗ = НГО х К х М/12.

242412,19 х 0,05 х 7/12 = 7070,55 грн, водночас у спірному ППР ця сума визначена в розмірі 10843,70, а у розрахунку позивача 7070,36. Проте вказана земельна ділянка є ріллею, а тому 7,7455 х 1400 = 10843,70 грн, що було відображено у графі 10 детального розрахунку до спірного ППР (а.с.9).

Водночас, вказана сума НГО у спірному ППР, на переконання колегії суддів обрахована за 12 місяців, без урахування, що ця земельна перебувала у власності позивача лише 7 місяців, а відтак, вірною сумою МПЗ за 4823083500:01:000:0219 з урахуванням п.74 Підрозділу 10 розділу XX ПК України та періоду перебування у власності позивача є 6325,49 грн = 10843,70/12 х 7.

3. Земельна ділянка 4823083500:01:000:0823, НГО станом на 2026 рік становить 267219,6 грн, отже застосовуючи зворотній обрахунок, НГО станом на 2025 рік становила 267219,6/1,08 = 247425,55 грн; станом на 2024 рік НГО становила 220915,66 грн = 247425,55 /1,12.

Тобто, вірною є НГО 220915,66 грн, а не як зазначила позивач 220915,68 та податковий орган 220966,01 грн.

Земельна ділянка 4823083500:01:000:0823 має розмір 8,000 га та перебувала у власності позивача 12 місяців. Розрахунок МПЗ на цю ділянки за формулою МПЗ = НГО х К х М/12.

220915,66 х 0,05 х 12/12 = 11045,78 грн, водночас у спірному ППР ця сума визначена в розмірі 10045,30, а у розрахунку позивача 11045,78. Оскільки МПЗ за цю земельну ділянку в спірному ППР визначено у розмірі меншому, ніж за підрахунком суду позивача, а відтак це не погіршує права позивача.

Отже, за трьома земельними ділянками вірним є розмір зобов`язання 30189,03 = 13818,24 + 6325,49 + 10045,30. При цьому, колегія суддів зазначає про невірний арифметичний обрахунок, наведений у рядку 2 спірного ППР (45580,42) та помилковий обрахунок позивача (29510,19).

Так, сума зобов`язання має бути зменшена на загальну суму сплачених податків, а це сума, яка визначена податковим органом у спірному рішенні 5816,31 грн, що також не заперечується позивачем.

Отже, вірним розміром МПЗ за земельними ділянками, з урахуванням періодів передування у власності, є 24372,72 грн (30189,03-5819,31), а не як зазначає позивач (23693,31) та як визначим податковий орган (39764,11).

У зв`язку із наведеним, податкове повідомлення-рішення від 05.02.2026 року №846790-24/14-03 в частині визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 15391,39 грн (39764,11-24372,72) слід скасувати, як протиправне. Водночас, спірне ППР в частині визначення суми МПЗ за 2024 рік у розмірі 24372,72 грн відповідає змісту закону.

Колегія суддів зазначає про хибність посилання судом першої інстанції на нарахування МПЗ іншому власнику земельних ділянок, у власності якого перебували подаровані позивачу земельні ділянки, оскільки суд має розглядати спірне в даній справі ППР, як індивідуально-правовий спір без висновків щодо суми МПЗ відносно іншого власника, оскільки такий власник також має право на оскарження ППР щодо визначення МПЗ.

Рішення суду першої інстанції оскаржене відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції, всупереч вимогам щодо офіційного з`ясування обставин справи, не було встановлено зазначених обставин, що призвело до невірного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, дійсно, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Водночас, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У контексті спірних правовідносин слід враховувати, що позивач, як платник податків зобов`язаний сплачувати МПЗ, але тільки за той період, коли земельна ділянка знаходилась у його власності.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд зазначає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним критеріям.

Враховуючи наведене, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має, з огляду на висновок апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі №400/1581/26 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2026р № 846790-24/14-03 на суму 39764,11 грн.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 05.02.2026р № 846790-24/14-03 в частині визначення мінімального податкового зобов`язання в розмірі 15391,39 грн.

В іншій частині Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко