Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №400/7754/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №400/7754/26

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7754/26

перша інстанція: суддя Біоносенко В.В.,

повний текст судового рішення

складено 14.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 400/7754/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.01.2026 року ВП № 67811152; стягнення 70 343,21 грн,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенського районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 70343,21 гривень, винесену в межах виконавчого провадження №67811152;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 70343,21 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2026 він дізнався, що його банківські рахунки заблоковані. При з`ясуванні обставин, було встановлено, що рахунки арештовані державним виконавцем на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, винесено у межах виконавчого провадження №67811151. Зазначений виконавчий збір державний виконавець обрахував у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 702582,13 гривень. Натомість, позивач заперечує наявність цієї заборгованості, оскільки він виконував свої зобов`язання зі сплати аліментів у повному обсязі та у спірний період перерахував на користь стягувача – ОСОБА_2 975865,00 гривень. Факт відсутності заборгованості в подальшому було підтверджено ухвалою Південоукраїнського міського суду Миколаївської області, а також постановою Миколаївського апеляційного суду у справі №486/1711/21. Оскільки зазначеними рішеннями суду визнано, що заборгованості не було, позивач звертався до відповідача про повернення коштів, але отримав відмову. Зазначену відмову в повернення коштів позивач вважає протиправною.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 70343,21 гривень у межах виконавчого провадження №67811152.

Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2026 виконуючого обов`язки начальника Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №80095633 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 70343,21 гривень.

Зобов`язано Другий відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 80095633 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішити питання про повернення ОСОБА_1 виконавчого збору відповідно до процедури, передбаченої ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 70343,21 гривень, - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2662,40 гривень.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача станом на 26.01.2026 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів, державний виконавець в силу вимог ч.4 ст.27 Закону, не мав право нарахувати та стягнути виконавчий збір.

Водночас суд першої інстанції вказав, що для повернення коштів, позивач повинен звернутися з відповідною заявою, яка передбачена абзацом п.5 розділу I Порядку, з обов`язковим додаванням копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав вийшов за межі позовних вимог, втрутився у дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби та зобов`язав державного виконавця прийняти конкретне рішення щодо закінчення виконавчого провадження.

Суд фактично застосував до спірних правовідносин принцип зворотної дії судового рішення, визнавши постанову державного виконавця незаконною виключно тому, що через понад місяць після її винесення, суд скасував розрахунок заборгованості. Такий висновок не може вважатись законним.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

28.09.2026 року до апеляційного суду надійшла адміністративна справа №400/7754/26.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 05.11.2021 Южноукраїнським міським судом Миколаївській області видано судовий наказ №486/1711/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.10.2021 і до повноліття дитини.

08.12.2021 державним виконавцем Южноукраїнського відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області за цим судовим наказом відкрито виконавче провадження №67811152 по стягненню з ОСОБА_1 аліментів.

Протягом 2021-2025 р.р. заходів з примусового стягнення з боржника аліментів не вживалося.

Протягом 2022-2025 р.р. ОСОБА_1 за домовленістю з ОСОБА_2 самостійно перераховував на її банківський рахунок грошові кошти в загальному розмірі 975865 гривень.

09.01.2026 ОСОБА_4 подала заяву про повернення виконавчого документу про стягнення аліментів.

24.01.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у межах виконавчого провадження №67811152 було складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів, згідно яким загальний сукупний розмір заборгованості склав 702582,13 гривень.

26.01.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесена постанова про стягнення виконавчого збору, якою з ОСОБА_1 стягнуто 70343,21 гривень. Сума виконавчого збору обрахована в розмірі 10% від суми заборгованості в 702582,13, яка визначена розрахунком державного виконавця від 24.01.2026.

26.01.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №80095633, на підставі виконавчого документу – постанови про стягнення виконавчого збору №67811152 від 26.01.2026, по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 70343,21 гривень (надалі – спірне рішення).

В межах виконавчого провадження №80095633 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 .

02.02.2026 ОСОБА_4 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні №67811152, звернулась до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою в якій повідомила про відсутність заборгованості перед нею зі сплати аліментів за 2021-2025 роки.

04.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, в який просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які полягають у необґрунтованому та неналежному проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №67811152; винесення постанов про накладення штрафів за відсутності фактичної заборгованості зі сплати аліментів; винесення постанови про стягнення виконавчого збору за відсутності правових підстав;

03.03.2026 ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області скарга ОСОБА_1 задоволена, визнані неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченко Тетяни Миколаївни, які полягають у необґрунтованому та неналежному проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №67811152, винесенні постанов про накладення штрафів за відсутності фактичної заборгованості зі сплати аліментів; скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченко Тетяною Миколаївною станом на 24 січня 2026 року у межах виконавчого провадження № 67811152; скасовані постанови про накладення штрафу, винесені 26 січня 2026 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченко Тетяною Миколаївною у межах виконавчого провадження № 67811152, а саме, постанову про накладення штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості станом на 05 січня 2023 року, що складає 31620,22 грн; постанову про накладення штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості станом на 05 січня 2024 року, що складає 91916,50 грн; постанову про накладення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості станом на 05 січня 2025 року, що складає 257014,18 грн; постанову про накладення штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості станом на 05 січня 2026 року, що складає 37617,58 грн.; зобов`язано головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченко Тетяну Миколаївну провести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67811152, з обов`язковим урахуванням доказів добровільної сплати аліментів, підтверджених банківськими виписками. Провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 січня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 70343,21 грн, винесену у межах виконавчого провадження № 67811152 закрити.

28.04.2026 постановою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду у справі №486/1711/21, ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 березня 2026 року скасовано в частині покладення на державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Омельченко Тетяну Миколаївну зобов`язання провести новий розрахунок заборгованості за аліментами, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги у цій частині. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

28.04.2026, Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягнув з банківського рахунку ОСОБА_1 70343,21 гривень.

29.04.2026 виконуючою обов`язки начальника Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в межах виконавчого провадження №80095633 винесена постанова закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку фактичним виконання у повному обсязі.

Отже, законність винесення постанови про стягнення виконавчого збору є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписи частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачають, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Стаття 18 Закону №1404-VIII встановлює обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, згідно статті 27 цього Закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Таким чином, державний виконавець нараховує виконавчий збір лише у випадку встановлення факту наявності заборгованості у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 71 Закону № 1404-VIII виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до абзаців першого-сьомого пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

звіту про здійснені відрахування та виплати;

квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

заяв та (або) розписок стягувача;

інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що з часу пред`явлення виконавчого документу до виконання з жовтня 2021 року до звернення стягувачки з заявою про повернення виконавчого документу, головний державний виконавець Омельченко Т.М. жодних виконавчих дій не вчиняла.

02.02.2026 ОСОБА_4 звернулась до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою в якій повідомила про відсутність заборгованості перед нею зі сплати аліментів за 2021-2025 роки.

Натомість, варто зазначити, що ухвалою Південногоукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.03.2026 у справі №486/1711/21, встановлено, що у ОСОБА_1 станом на 24.01.2026 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів перед ОСОБА_4 , а складений державним виконавцем розрахунок від 24.01.2026 про суму заборгованості визнано протиправним та скасований.

28.04.2026 Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягнув з банківського рахунку ОСОБА_1 70343,21 гривень.

Таким чином, у позивача не існувало жодної заборгованості зі сплати аліментів станом на 26.01.2026.

Варто зазначити, що державний виконавець володіючи інформацію про відсутність заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження прийняв постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність дискреції щодо стягнення виконавчого збору та закриття виконавчого провадження через його виконання, оскільки усі ці дії є наслідком визначеної суми заборгованості по алемнтам, якої у правовій площині не існувало. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає у даному випадку втручання у дискрецію відповідача.

Принагідно колегія суддів зазначає, що з 2021 року відповідачем не вчинялося жодних дій щодо примусового стягнення аліментів, щодо перевірки майнового стану боржника, а також щодо перевірки стану сплати ним аліментів самостійно на користь стягувача.

Позаяк, у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів, відповідно згідно приписів Закону №1404-VIII відсутні правові підстави для прийняття постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Таким чином, оскільки державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оскаржувана постанова від 26.01.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №67811152 прийнята протиправно, висновок суду першої інстанції про визнання її протиправною та скасування є обґрунтованим.

Зважаючи на те, що судом першої та апеляційної інстанцій установлено протиправність постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.

У даній ситуації, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про доктрину «плодів отруйного дерева» (англ. fruit of the poisonous tree), яка як правова метафора означає, що якщо первинний доказ або джерело інформації отримано з порушенням закону («дерево отруєне»), то всі подальші докази, знайдені за його допомогою («плоди»), також визнаються недопустимими в суді.

Тобто, якщо відсутня заборгованість по сплаті аліментів у правовій площині, то і нарахування виконавчого збору з неіснуючої суми заборгованості є протиправним. Сам факт, своєчасного не скасування розрахунку щодо заборгованості зі сплати аліментів, не може бути підставою для легітимізації стягнення виконавчого збору із неіснуючої заборгованості.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо наявності підстав для виходу за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на поставлені в апеляційній скарзі питання. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з пунктом першим частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 400/7754/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки передбачені КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua