Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №728/764/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/764/26

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1821/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н. В.,

із секретарем Зіньковець О. О.,

учасники справи:

Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Батуринської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року у справі за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га, яка розташована АДРЕСА_1 , а також стягнути понесені витрати на сплату судового збору та витрати у сумі 5 000,00 грн понесені за розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно з договором.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Батуринської міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 19.07.2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_2 .

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , в Державному земельному кадастрі 28.01.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га для індивідуального садівництва сформована за рахунок земель запасу, які перебувають у комунальній власності Батуринської міської ради.

В подальшому, рішенням Батуринської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 03.03.2020 відповідачу затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, площею 0,1 га, зареєстровано 11.03.2020 за ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2020, індексний номер 51592855.

Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка частково сформована за рахунок земель водного фонду. За інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 27.01.2025 № 93/3-1/ДС/25-25, земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 розташована поблизу з водними об`єктами: озером з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб. та озером з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб. Ширина прибережної захисної смуги вказаних водних об`єктів (озер) складає 100 метрів.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_3 у ході робіт на місцевості визначено координати урізу води озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм та зовнішньої межі 100-метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, під час якої виконано їх співставлення (накладку) із координатами поворотних точок спірної земельної ділянки та виготовлено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб., складає 100%. Відповідно до інформації, наданої Батуринською міською радою, землевпорядна документація щодо встановлення прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм не розроблялася.

На його переконання належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

У даному випадку, добросовісність відповідача виключається, оскільки відповідач не придбавала спірну земельну ділянку за відплатними договорами, а набула її на безоплатній основі згідно з рішеннями Батуринської міської ради. На момент отримання у власність спірної земельної ділянки, відповідно до відкритих даних Державного земельного кадастру ОСОБА_1 могла пересвідчитись, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 знаходилась поряд з водним об`єктом.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.06.2026 у задоволенні позову першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 – відмовлено у повному обсязі.

Скасовано заходи забезпечення позову, які застосовані згідно з ухвалою Бахмацького районного суду від 07.04.2026 № 728/764/26 (провадження № 2-з/728/9/26) у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га, які належать ОСОБА_1 , та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зайняття земельної ділянки водного фонду і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов, що узгоджується з висновками викладеними у постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, враховуючи , що позивач або інша особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту, і спосіб такого захисту, тому обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В обгрунутування доводів апеляційної скарги заявник посилається, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом не надано оцінку доводам позовної заяви про розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, а також не зроблено висновки про те, чи були порушені права держави при наданні відповідачу спірної земельної ділянки, з урахуванням встановлених судом обставин її розташування у межах стометрової прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» у басейні р. Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб., що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з мотивів обрання прокурором неправильного способу захисту порушеного права внаслідок незастосування ч. 2 ст. 391 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Стверджує, що власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень. Проте встановивши, що прагнення позивача спрямовані на відновлення речових прав на спірну земельну ділянку, порушених унаслідок неправомірної реєстрації права власності за відповідачем, а також кваліфікувавши спірні відносини, як такі, що потребують захисту шляхом повернення, як на його думку, а не витребування на користь позивача спірної земельної ділянки, протиправно відмовив у задоволенні позову з підстави неповної відповідності позовних вимог належному способу захисту, оскільки суд міг безперешкодно витлумачити позовні вимоги відповідно до належного способу захисту прав.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області № 20 від 19.07.2019 виділено громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку для індивідуального садівництва (а.с. 61).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, виготовленого ФОП ОСОБА_2 (а.с. 58-72).

Рішенням № 23 тридцять четвертої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 03.03.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 ділянку площею 0,1 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 7420310300:01:000:0460 в АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Згідно даних відповіді Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 27.01.2025 № 92/3-1/ДС/25-25, наданою на запит Чернігівської обласної прокуратури від 21.01.2025 № 84/0/ДС-01/24-25, поблизу земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, розташовані водні об`єкти: озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб. та озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб.; відповідно, нормативна ширина прибережної захисної смуги для р. Сейм становить 50 м, для озера «Вісімка» та озера «Вир» – 100 м, водогосподарські паспорти озера «Вісімка» та озера «Вир», відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, до Держводагенства та його територіального органу не надходили і не погоджувалися (а.с 25-26).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470630000 від 31.03.2026 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, площею 0,1 га, 11.03.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 35914378) (а.с. 73-74).

Згідно з поземельною книгою, яка відкрита 28.01.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, відповідно до запису від 28.01.2020 № 001, ділянка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га, державна реєстрація її в Державному земельному кадастрі проведена державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_2 ; опис меж земельної ділянки: від А до Б – вул. Набережна від Б до А – землі комунальної власності (територія Батуринської м/р) 7420310300:01:000:0460; координати поворотних точок меж земельної ділянки: 1) 2- відстань 40,00 м, Х-5680566.906 Y-4328033.569; 2) 5-відстань 25,00 м, Х-5680579.742 Y-4328071.453; 3) 6- відстань 40,00 м, Х-5680556.065 Y-4328079.476; 4) 3- відстань 25,00 м, Х-5680543.228 Y-4328041.591; відповідно до запису від 16.03.2020 № 003 власником земельної ділянки є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 11.03.2020, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 35914378, орган державної реєстрації Бахмацька районна державна адміністрація, із внесенням змін 16.03.2020 на підставі отримання інформації в порядку інформаційної взаємодії (а.с. 31-57).

Відповідно до повідомлення державного кадастрового реєстратора про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру № РВ-7400190912026 від 04.03.2026 за результатом розгляду заяви окружної прокуратури про надання відомостей з Державного земельного кадастру від 03.03.2026 з реєстраційним номером ЗВ-9959554352026 разом з доданими до неї документами та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру відмовлено в наданні витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з підстав відсутності технічної документації з НГО земель (не розроблялась) (а.с. 75).

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 7-28-0.221-7502-26 від 27.01.2026 усереднені показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 № 376 «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.07.2022 за № 771/38107 усередненні показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі для земель водного фонду станом на 01.01.2026 становить 21244,00 грн (а.с. 76-78).

Виходячи з відповіді Батуринської міської ради на лист Ніжинської окружної прокуратури від 05.03.2026 за №52-72-1446вих-26 проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, якою б визначались межі прибережних захисних смуг водних об`єктів, а саме озера «Вісімка» та озера «Вир» Батуринською міською радою не розроблялися та не затверджувалися (а.с. 29).

В порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Ніжинська окружна прокуратура звернулася до Батуринської міської ради з запитом про те, чи вживалися та чи будуть вживатися заходи спрямовані на витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 у власність Батуринської територіальної громади з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с. 91-93).

У відповіді на вищевказаний запит прокуратури, Батуринська міська рада у листі від 06.10.2025 № 13-07/913 повідомила, що рішення про затвердження відповідної документації приймається виключно колегіально на пленарному засіданні сесії міської ради, в разі наявності достатніх підстав, в частині витребування земельних ділянок Батуринська міська рада не заперечувала щодо представництва Ніжинською окружною прокуратурою її інтересів в суді (а.с. 95-96).

Між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір від 15.07.2025№36/25 за умовами якого ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (а.с.87-89).

До вказаних договорів додано схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, відносно землі водного призначення та каталог координат окружної межі земельної ділянки водного фонду, які знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 та має координати: №1 межа Б координати: Х-5680566,906, Y-4328033,569; № 2 координати: Х-5680579,742, Y-4328071,453; №3 координати: Х-5680556,065, Y-4328079,476; №4 межа А координати: Х-5680543,228, Y-4328041,591; №5 координати: Х-5680566,906, Y-4328033,569 (а.с. 83-85).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов, що узгоджується з висновками викладеними у постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, отже, визначений позивачем спосіб захисту є неефективним та не призведе до відновлення порушеного права.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не може апеляційний суд через неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі історико-культурного призначення, землі водного фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відтак положеннями ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені змістом ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За змістом наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60-62 ЗК України, ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі Порядок № 486).

Відповідно до п. 1 Порядку № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим – з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Вищезазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, застосовуючи зазначені норми права, виходив з того, що суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).

Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права, відповідно до положень процесуального закону.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні того, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Звернувшись з цим позовом, прокурор посилався на те, що належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду.

ФОП ОСОБА_3 у ході робіт на місцевості визначено координати урізу води озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм та зовнішньої межі 100 - метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, під час якої виконано їх співставлення (накладку) із координатами поворотних точок спірної земельної ділянки, та виготовлено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб. складає 100%.

Відомості про ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату № 002432, виданого відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 23 січня 2013 року № 22 (а.с. 86).

Підставою проведення робіт ФОП ОСОБА_3 є договір № 41/25 від 22.07.2025, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою (замовник) та ФОП Вовкогоном С. Ф. (виконавець) (а.с. 87-89).

Відповідно до п. 1.1 указаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тим. м куб., озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб.) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі.

Кінцевий термін виконання робіт за договором – не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та документів, визначених в п. 2.1.1 договору (п. 4.2 договору).

Сторони домовились про те, що виконавець зобов`язується не пізніше 5 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 4.2 договору (з урахуванням умов п. 5.2), передати замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт виконаних робіт у 2-х примірниках (пункт 5.3 указаного договору).

Пунктом 7.2 договору № 36/25 від 15.07.2025 погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025.

17.07.2025 Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_3 підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 90).

Отже, здійснюючи дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду та зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 встановлено, що площа перетину (накладки) спірної земельної ділянки із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб, складає 100%, у зв`язку з чим для кожної ділянки поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

ФОП ОСОБА_3 попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, оскільки ним виконано роботи на підставі цивільно-правового договору. За умовами п. 6.1. договору № 36/25 від 15.07.2025 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором. Складені на виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460, каталог координат окружної межі земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «ВИР» не є експертним висновком.

Указані документи є письмовими доказами, яким судом не надано відповідну правову оцінку в ході судового розгляду і які в належний спосіб відповідачем не спростовані.

Апеляційний суд зазначає, що собі належне розроблення та погодження проекту землеустрою не нівелює існування прибережної захисної смуги біля водойми та знаходження спірної ділянки в межах цієї смуги. Земельна ділянка 7420310300:01:000:0460 розташовано у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, а отже, її сформовано за рахунок земель водного фонду.

При вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідача на мирне володіння майном (земельними ділянками).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду, які входять до прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм.

Встановивши, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог законодавства України, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави в особі міської ради.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель водного фонду.

Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

На переконання колегії суддів, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, не суперечить принципу «належного урядування» та не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що зайняття земельної ділянки водного фонду і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. серед іншого постанову ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Оскільки ОСОБА_1 отримала спірну земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі її витребування без попередньої компенсації її вартості він не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Можливість витребування на користь держави земельної ділянки особою, яка незаконно або свавільно заволоділа нею, має нормативну основу в національному законодавстві, а також має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Ця мета відповідає загальним інтересам суспільства. Відповідач може клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання йому іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до Закону № 4292-ІХ, який ухвалено 12 березня 2025 року було посилено захист прав добросовісного набувача шляхом реалізації наведених вище конвенційних положень та актуальної практики ЄСПЛ у справах за заявами проти України щодо необхідності справедливої компенсації добросовісному набувачеві у разі позбавлення його майна на користь держави.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону № 4292-ІХ метою його ухвалення було, зокрема, унеможливлення застосування правил негаторного позову до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, а саме в частині застосування позовної давності та стягнення справедливої компенсації на користь добросовісного набувача без необхідності додаткового звернення добросовісного набувача з позовами щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок позбавлення його майна.

Вказаний Закон набув чинності 09 квітня 2025 року.

Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у cправі № 922/2555/21).

Відповідно до схеми розташування земельної ділянки, зробленої ФОП ОСОБА_3 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля водойми – на березі озера. Відтак, ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (наявність водойми) знала або, проявивши розумну обачність, могла і зобов`язана була знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) суд зазначив про необхідність оцінки добросовісності кінцевого набувача, пропорційності застосовуваних до нього засобів та можливості відшкодування кінцевому набувачеві збитків за негаторним позовом.

Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як добросовісність, яка належить до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.

Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.

Основними критеріями, які визначають добросовісність / недобросовісність набувача майна, є такі категорії, як «знав / не знав», «міг знати / не міг знати».

За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20).

Водночас саме об`єктивні характеристики майна можуть враховуватися під час оцінки добросовісності / недобросовісності набувача, зокрема, якщо ознака випливає з самого певного місцезнаходження земельної ділянки водного фонду.

Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Враховуючи встановлені обставини, втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. "Суспільним", "публічним" інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду) визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звернувшись з цим позовом, прокурор зазначив, що Батуринська міська рада у листі від 06.10.2025 № 13-07/913 повідомила, що не заперечує щодо представництва Ніжинською окружною прокуратурою її інтересів в суді (а.с. 95-96).

З врахуванням викладеного, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з мотивів обрання прокурором неправильного способу захисту порушеного права внаслідок незастосування ч. 2 ст. 391 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог прокуратури, тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати за розроблення схеми розташування земельної ділянки в розмірі 5 000,00 грн, судовий збір у розмірі 3328,00 грн, 1664,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, судовий збір в розмірі 4992,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури - задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року – скасувати.

Позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки – задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0460 площею 0,1 га; яка розташована за адресою; АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати за розроблення схеми розташування земельної ділянки в розмірі 5 000,00 грн, судовий збір у розмірі 3328,00 грн, 1664,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, судовий збір в розмірі 4992,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.10.2026.

Головуючий Судді