Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №583/854/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/854/26

Номер провадження 22-ц/816/2912/26 Номер провадження 22-ц/816/2652/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

в присутності:

позивача - ОСОБА_1

його представника- ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідачів- ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми та в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.06.2026 та додаткове рішення від 30.07.2026 у цивільній справі № 583/854/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

У С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

20.02.2026 адвокат Кудін О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягувати з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів їх доходів, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, аліменти сплачувати на користь ОСОБА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 11.02.1978 ОСОБА_1 проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Під час шлюбу у них і народилися діти: донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що сімейне життя не склалося і шлюб було розірвано, згідно рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.1999. Після розірвання шлюбу позивач продовжував утримувати сина ОСОБА_3 , сплачуючи аліменти до досягнення останнім 23 років. Донька ОСОБА_8 на час розірвання шлюбу вже досягла повноліття. На даний час відповідачі проживають окремо зі своїми сім`ями, мають у власності нерухоме майно та гарний дохід, але не бажають добровільно допомагати батьку, який не має власного житла та вимушений проживати в двокімнатній квартирі свого сина від іншого шлюбу - ОСОБА_7 , в якій також проживають дружина ОСОБА_7 та малолітня дитина. Зазначив, що позивач має незадовільний стан здоров`я, йому діагностовано вікову хворобу очей – катаракту, яка не виліковується медикаментозно і потребує проведення оперативного втручання, вартість якого 70000 грн на одне око. Крім того, у нього діагностовано ІХС, дифузний кардіосклероз, стабільна стенокардія напруги ІІ ф.кл, кіста обох нирок, гіпертензія, хронічний гастодуоденіт та інші тяжкі хвороби.

Підсумовуючи зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є людиною похилого віку, непрацездатним пенсіонером, за станом здоров`я потребує постійного догляду, сторонньої допомоги та дороговартісного лікування, при цьому сплачує комунальні платежі з пенсії, йому потрібна матеріальна допомога від відповідачів, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.06.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що він потребує матеріальної допомоги і, що його дохід не дозволяє забезпечити йому належне лікування, харчування, оздоровлення та проживання.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20000 грн та на користь ОСОБА_5 3000 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Короткий зміст апеляційної скарги

17.07.2026 позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд першої інстанції під час оцінки доказів не взяв до уваги майновий стан відповідачів, що вони є досить заможними та забезпеченими, мають у власності по декілька квартир і їх дохід дозволяє виплачувати аліменти батьку, який на даний час за станом свого здоров`я потребує постійної сторонньої допомоги, піклування та догляду. Вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що йому потрібна операція, яка є дороговартісною і сам оплатити таку операцію його дохід не дозволяє.

Вказав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що він проживає в одній квартирі з дружиною, яка хворіє, разом з родиною сина - ОСОБА_7 , який є інвалідом 3 групи, його дружиною та малолітньою дитиною. При цьому, суд у рішенні фактично поклав всі обов`язки щодо утримання позивача саме на сина - ОСОБА_7 , не звернувши уваги на те, що останній виконує свої синівські обов`язки в добровільному порядку.

Зазначив, що він від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ніколи не ухилявся, при цьому враховуючи його вік - 72 роки, його стан здоров`я, потребу у постійному догляді та те, що відповідачі є особами, які мають змогу надати допомогу, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, які підлягають задоволенню.

Крім того, послався на те, що судом першої інстанції не враховано практику вищих судів, зокрема: постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 758/13173/17, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019, справа № 212/1055/18-ц.

31.08.2026 позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість додаткового рішення, просить його скасувати у повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що рішення є незаконним, так як сума стягнутого розміру судових витрат не співмірна із обсягом наданих представником відповідачів послуг. Ця сума є для позивача неосяжною, так як він є пенсіонером і єдиним його джерелом доходу є пенсія, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, у зв`язку саме зі скрутним матеріальним становищем.

Скаржник зазначає, що відповідачі при подачі відзиву всупереч вимог ст. 134 ЦПК України не надали орієнтовного розрахунку понесених судових витрат, не додали детального опису виконаних робіт. Вважає, що надані квитанції виписані самим адвокатом не може бути належним та допустимим доказом.

ОСОБА_1 не може погодитися із висновком суду першої інстанції про стягнення з нього на користь відповідачів витрати на правову допомогу у загальному розмірі 23000 грн., оскільки це є несправедливим, враховуючи характер спірних правовідносин.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25.08.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М., як раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 02.09.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

07.09.2026 ОСОБА_3 , в інтересах якого звернувся його представник – адвокат Кутовий Я.А., подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та надав відповідну правову оцінку.

Вказав, що будь – яких доказів того, що позивач потребує матеріальної допомоги суду не надано, натомість в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію військового пенсіонера та користується всіма пільгами учасника бойових дій.

Зазначив, що судом першої інстанції була дана правова оцінка і факту того, що у 14.07.2025 ОСОБА_1 подарував своєму сину – ОСОБА_7 квартири через яку є спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , який на даний час вирішується в судовому порядку.

Вказав, що все дитинство відповідачів було сповнене болем та стражданнями, а тому саме такою є позиція відповідачів відносно свого біологічного батька – ОСОБА_1 .

Щодо доводів скаржника з приводу надмірно стягнутих з нього судових витрат на користь відповідачів зазначив, що апелянт є заможною людиною і стягнута судом сума на відшкодування понесених відповідачами витрат на правничу допомогу не може бути надмірним тягарем для останнього.

При подачі відзиву просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 12500 грн. – витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи відповідачка ОСОБА_5 та треті особи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, його представника, відповідача ОСОБА_3 , представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга позивача на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.06.2026 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення від 30.07.2026 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення необхідно змінити.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 11.02.1978 по 23.05.2002 ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується рішенням Охтирського міського суду Сумської області від 15.03.1999 по справі №2-286/1999 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2025 Охтирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1, а.с. 12, 13).

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданим 26.12.2025 Охтирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданим 12.04.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, та не заперечується сторонами (т.1, а.с. 10, 11).

Згідно зі змістом рішення Охтирського міського суду Сумської області від 15.03.1999 по справі №2-286/1999, підставою для подання ОСОБА_6 позову про розірвання шлюбу було припинення відносин через жорстокість ОСОБА_1 , який почав бити її та дітей, тримав їх у страху, а тому жити в такій обстановці було не можливо. ОСОБА_1 позовні вимоги визнав та пояснив, що у сім`ї склалися неприязні відносини по вині позивачки, яка не бажає йому поступатися, розуміти, налаштовує дітей, провокує на бійку (т.1, а.с. 12).

Постановою Охтирського міського суду Сумської області від 16.02.1999 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти в 1/4 частині від усіх видів заробітку щомісячно на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, до його повноліття, починаючи стягування з 10.02.1999 (т.1, а.с. 14).

Відповідно до довідки Охтирського відділення №2833 Сумської області ВАТ «Державний ощадний банк України» від 14.08.2006 №501, з пенсії ОСОБА_1 утримувалися аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_10 з 16.02.1999 по 25.12.2005 (т.1, а.с. 15).,

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2006 по справі №2-162/2006 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/23 частини доходу, не більше ніж до досягнення 23-річного віку або до закінчення навчання в Полтавській державній аграрній академії (т.1, а.с. 101-102).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2010 по справі №2-524/2010 задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 , визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , за кожним визнано право власності по 1/2 вказаної квартири. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на квартиру, відмовлено (т.1, а.с. 103-104).

У зустрічній позовній заяві по справі №2-524/2010 ОСОБА_1 звинувачував ОСОБА_6 у подружній зраді та вважав, що він не є біологічним батьком першої дитини ( ОСОБА_5 ) (т. 1, а.с. 105-107).

Відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.07.1999 по справі №2-433 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про зміну умов найму жилого приміщення, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 залишено без задоволення за безпідставністю вимог (т.1, а.с. 97-98).

Згідно з договором дарування від 14.07.2025, зареєстрованим в реєстрі за №729, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_7 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.08.2025 №440913384 (т.1, а.с. 71-74).

Відповідно до повідомлення ПП «СІБ» від 20.04.2026 №37, співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Згідно з інформацією від сусідів в даній квартирі ніхто не проживає (т.1, а.с. 216-219).

24.09.2025 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №583/4150/25 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про припинення права власності відповідача на частку в житловій квартирі та визнання на неї права власності за позивачем, в якому позивач просить припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , сплативши йому за рахунок позивача ОСОБА_7 грошову компенсацію за належну відповідачу частку в розмірі, який буде визначений за наслідками проведення судової будівельно-оціночної експертизи, та одночасно визнати право власності на припинену 1/2 частини житлової квартири за позивачем ОСОБА_7 (т.1, а.с. 75).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.04.2026 №474946105 у вказаних реєстрах відсутня інформація щодо фізичної особи – ОСОБА_1 (т.2, а.с. 12).

З довідки №6, виданої 15.04.2026 квартальним комітетом «ЗОРЯ», у домоволодінні АДРЕСА_4 фактично проживають: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а.с. 221).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 07.05.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_13 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (т.2, а.с. 17-18).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 17.01.2026 ОСОБА_1 встановлено діагноз – ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, стабільна стенокардія напруги ІІ ф.кл, кіста обох нирок, ренальна гіпертензія, хронічний гастодуоденіт в стадії нестійкої ремісії, хронічний реактивний панкреатит в стадії ремісії (т.1, а.с. 24).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста №11089 ОСОБА_1 встановлено діагноз – незріла катаракта, вікова макулопатія, гіпекреметропія середнього ступеню обох очей, деструкція скловидного тіла (гіалоз) лівого ока. Рекомендоване планове оперативне лікування (т. 1, а.с. 25).

Стороною позивача надані квитанція, відповідно до яких позивачем сплачено за медичні послуги 4400,00 грн (т.1, а.с. 26).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 20.03.1996 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (т.1, а.с. 70).

З відповіді на запит від 06.05.2026 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з квітня 2025 року по березень 2026 року вбачається, що за вказаний період інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (т.2, а.с. 2-3).

Відповідно до довідки №1826000004, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років. За період з 01.04.2025 по 30.04.2026 сума пенсії склала 203213,71 грн (т.1, а.с. 229).

Відповідно до довідки від 26.03.2026, виданої ТВБВ №10018/050 філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_7 відкритий картковий рахунок, до якого 16.01.2026 встановлений кредитний ліміт в розмірі 67800 грн (т.1, а.с. 169).

Згідно з довідкою №319, виданою 29.03.2026 Охтирською філією Сумського обласного центру зайнятості, ОСОБА_7 зареєстрований в Охтирській філії Сумського обласного центру зайнятості з 31.10.2025 по теперішній час (т.1, а.с. 170).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , виданого 21.03.2025 Пенсійним фондом України, термін дії якого до 31.12.2025, ОСОБА_7 була призначена пенсія по інвалідності як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (т.1, а.с. 184).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_7 від 14.05.2024 ОСОБА_7 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (т.1, а.с. 185).

З відповіді на запит від 06.05.2026 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з квітня 2025 року по березень 2026 року вбачається, що за вказаний період ОСОБА_7 отримав дохід без вирахування податків та інших обов`язкових платежів в розмірі 1037661,44 грн (т.2, а.с. 2-3).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.02.2026 №465503157, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.03.2025 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини квартири загальною площею 59,6 кв.м, житловою площею 30,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та на праві власності належить квартира загальною площею 40,6 кв.м, житловою площею 15,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (т.1, а.с. 91-92).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АС №066338 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю по зору ІІІ групи, яка встановлена безтерміново (т.1, а.с. 77).

Судом досліджена надана стороною відповідача медична документація ОСОБА_3 (т.1, а.с. 78-88).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого 24.06.2023 Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , виданого 03.06.2024 Чабанівською селищною радою Фастівського району Київської області вбачається, що відповідач ОСОБА_3 24.06.2023 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , від шлюбу мають сина, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1, а.с. 89-90).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_10 , виданого 06.09.2023 Пенсійним фондом України, ОСОБА_3 призначена соціальна пенсія як особі з інвалідність з дитинства ІІІ групи, довічно (т.1, а.с. 143).

Згідно з довідкою про доходи №5346 0433 4332 2506 від 26.02.2026 ОСОБА_3 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 отримав пенсію по інвалідності в загальній сумі 39044,21 грн (т.1, а.с. 94).

Відповідно до довідки №01/01/10/09-24/371, виданої 28.04.2026 АТ «Укрнафта», та повідомлення АТ «Укрнафта» від 08.05.2026 №01/01/10/09-02/04/9411 ОСОБА_3 працює в Апараті управління АТ «Укрнафта» м. Київ з 01.07.2024. на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до досягнення ним трирічного віку. На момент перебування у відпустці по догляду за дитиною виплата та нарахування заробітної плати не проводяться (т.1, а.с. 232).

З відповіді №2743998 від 15.05.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що за період з 2 квартал 2025 року по 2 квартал 2026 року ОСОБА_3 отримав дохід без вирахування податків та інших обов`язкових платежів в розмірі 947445,40 грн (т.2, а.с. 56-57).

Згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2024, зареєстрованим в реєстрі за №1587, ОСОБА_5 купила квартиру загальною площею 47,2 кв.м, житловою площею 22,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , Вказана квартира знаходиться в іпотеці на підставі іпотечного договору №К1L0G600000571/1 від 20.09.2024, кредит по якому в сумі 2373000 грн слід повернути до 20.09.2043 грн, сплачуючи щомісячно близько 20000 грн (т.1, а.с. 135-142).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , виданого 07.04.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 у ОСОБА_5 народилася донька – ОСОБА_16 (т.1, а.с. 131).

З відповіді №2744078 від 15.05.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що за період з 2 квартал 2025 року по 2 квартал 2026 року ОСОБА_5 отримала дохід без вирахування податків та інших обов`язкових платежів в розмірі 588713,37 грн (т.2, а.с. 55).

Згідно з довідкою про доходи №1526 5458 4158 2596 від 26.02.2026 ОСОБА_6 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 отримала пенсію за віком в загальній сумі 51171,84 грн (т.1, а.с. 95).

З рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу №43/26/602/1 від 08.04.2026) вбачається, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю І групи, підгруп Б за загальним захворюванням (т.2, а.с. 22-25).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2026 №5005881515505-18317030684 ОСОБА_11 є власницею домоволодіння загальною площею що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 (т.2, а.с. 11).

В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які повідомили суду, що їм відомо про вчинення позивачем сімейного насильства щодо дружини ОСОБА_6 та дітей. При цьому інформації, яка б свідчила про потребу позивача у матеріальній допомозі та щодо можливостей відповідачів надавати таку допомогу, суду не повідомили.

Застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що його матеріальне становище є скрутним, що створює необхідність у сторонній матеріальній допомозі від його сина – ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_5 у виді аліментів.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч. 8 ст. 7 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Статтею 205 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет нa 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 січня 2026 року – 2595,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, розмір його пенсії станом на квітень 2026 року становить 16892,69 грн, отже матеріальне становище останнього є достатнім для забезпечення основних потреб, при цьому доказів того, що у нього є потреба у матеріальній допомозі від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у повнолітніх дітей стабільного чи високого рівня доходу не створює для батька безумовного та абсолютного права на отримання аліментів, оскільки законодавство України, встановлюючи обов`язок дітей утримувати батьків, мало на меті захист осіб, які опинилися у скрутному матеріальному становищі та не здатні забезпечити свій прожитковий мінімум.

Разом з тим, аліменти за своєю суттю є допомогою в забезпеченні базових потреб, а не інструментом для перерозподілу доходів у родині або додаткового збагачення.

Таким чином, достатній рівень доходу відповідачів є свідченням їхньої фінансової незалежності, а не юридичною підставою для виникнення у позивача права на отримання додаткових коштів, у яких він об`єктивно не має потреб.

Колегія суддів критично відноситься і до доводів апеляційної скарги з приводу твердження позивача про нагальну потребу у проведенні дороговартісної операції. На обґрунтування цих доводів ОСОБА_1 посилається на консультативний висновок спеціаліста № 11089. Проте, аналіз цього документа свідчить, що він має виключно рекомендаційний характер, визначає лише загальний медичний вектор і не містить жодних обов`язкових вказівок щодо негайного хірургічного втручання як єдиного способу порятунку життя чи здоров`я.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язок утримувати батьків покладається на усіх дітей, тоді як ОСОБА_1 до сина ОСОБА_7 із позовом не звертався, натомість напередодні звернення до суду з позовом про стягнення аліментів оформив договір дарування від 14.07.2025, зареєстрований в реєстрі за №729, згідно якого подарував ОСОБА_7 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цивільним процесуальним кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів наголошує, що реалізація принципу змагальності сторін та обов`язку доказування покладає на учасників процесу обов`язок подавати докази, які є більш вірогідними, ніж докази, надані іншою стороною. Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює, що саме сторони мають переконати суд у своїй правоті шляхом надання належних і достатніх доказів, а не суд має відшукувати підстави для задоволення чи відхилення позову за відсутності ініціативи сторін.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 потреби у матеріальній допомозі з боку дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Такий висновок місцевого суду не суперечить висновкам, на які є посилання в апеляційній скарзі, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 758/13173/17, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019, справа № 212/1055/18-ц.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судові витрати

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20.

Із матеріалів справи вбачається, що як під час подання відзиву 16.03.2026 на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Кутовий Я.А. просив суд першої інстанції стягнути з позивача понесені відповідачем ОСОБА_3 судові витрати, до відзиву додано ордер, копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, та договір про надання правової допомоги, згідно якого сторони домовились, що вартість послуг становить 3000 грн за годину роботи адвоката ( т. 1 а.с. 59-67, 108-112), так і під час подачі відзиву 19.03.2026 на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_5 – адвокат Кутовий Я.А. просив суд першої інстанції стягнути з позивача понесені відповідачкою ОСОБА_5 судові витрати, до відзиву додано ордер, копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, та договір про надання правової допомоги, згідно якого сторони домовились, що вартість послуг становить 3000 грн за годину роботи адвоката ( т. 1 а.с. 123-128, 144-148)

Згідно протоколу судового засідання представник відповідачів Кутовий Я.А. під час судових дебатів звернувся до суду з заявою про те, що має намір подати клопотання про відшкодування судових витрат (т. 2 а.с. 74-93)

16.06.2026 представник відповідачів звернувся з клопотаннями, в яких просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_5 8000 грн витрат понесених останньою на правничу допомогу та 34000 грн. на користь відповідача ОСОБА_3 витрат понесених останнім на правничу допомогу. До клопотань додано копії актів виконаних робіт, детальний опис наданих юридичних послуг та квитанції про сплату відповідачами коштів ( т. 2 а.с. 94-111).

Суд першої інстанції враховуючи обставини справи, її складність, надані стороною відповідачів докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір вартості послуг за правничу допомогу у сумах 34000,00 грн (за надання правничої допомоги ОСОБА_3 ) та 8000,00 грн (за надання правничої допомоги ОСОБА_5 ) є завищеними і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим зменшив розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 до 20000,00 грн (участь представника у п`яти судових засіданнях та складання відзиву), ОСОБА_5 до 3000,00 грн (складання відзиву).

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в повні мірі, виходячи з наступного.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги при підготовці відзиву на апеляційну скаргу, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що стягнуті витрати з позивача у розмірі 23000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер для позивача.

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених відповідачами судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником відповідачів дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки відзивів для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що задоволені судом першої інстанції витрати в сумі 20 000,00 грн – ОСОБА_3 та 3000 грн - ОСОБА_5 є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому відшкодуванню за рахунок позивача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн - ОСОБА_3 та 2000 грн. – ОСОБА_5 .

Щодо доводів апелянта про те, що акт виконаних робіт не містить детальний розрахунок, з чого складається заявлена сума судових витрат та не містить детального опису наданих послуг, судова колегія наголошує, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення є обґрунтованою, а тому додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 виходячи з засад розумності та співмірності, підлягають стягненню витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу на рішення необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалене судом додаткове рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його зміни.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.06.2026 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.06.2026 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 задовольнити частково.

Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2000 гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2026.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко