Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №488/3167/24 — Миколаївський апеляційний суд

30.09.26

22-ц/812/1386/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа №488/3167/24

провадження №22-ц/812/1386/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н. С.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Селіщевої Л. І. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною вище заявою, яку обґрунтовувала наступним.

Заявниця зазначала, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, вона звернулася до П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи тим, що відсутні документи, які б підтверджували родинні відносини ОСОБА_4 із спадкодавцем, а саме те, що вона є дружиною спадкодавця, що не дозволяє обрахування частки спадкового майна, що підлягає спадкуванню заявницею.

Заявниця вказувала, що оригінал свідоцтва про шлюб її батьків не зберігся. Шлюб був зареєстрований у 1955 році на території російської федерації, в Омській області. У цьому шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та заявниця – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану і припиненням дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до цієї Конвенції, неможливо отримати копію актового запису про реєстрацію шлюбу батьків заявниці.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт реєстрації шлюбу 10 липня 1955 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із недоведеності заявницею належними та допустимими доказами заявлених вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що заявником, серед іншого, надано свідоцтво про народження ОСОБА_9 з якого вбачається, що вона при народженні мала прізвище ОСОБА_10 , а вже за життя, зокрема, при народженні дітей мала прізвище ОСОБА_11 , що може свідчити про його зміну внаслідок укладення шлюбу із ОСОБА_3 , як батьком її дітей.

Крім того, на момент реєстрації народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану від 31 травня 1926 року, який на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 15 вересня 1945 року містив норму про те, що при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже, у такому випадку заповнення графи «батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося. Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім`ю 1968 року, зокрема, статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР. Таким чином, із вказаних норм законодавства, що діяли на час реєстрації народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вбачається, що запис про батька у свідоцтві про народження дитини міг бути зроблений виключно за обставин перебування жінки (матері дітей) у шлюбі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з свідоцтвами про народження у батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у РРФСР (Омська область) народилися троє дітей: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 1972 року випливає, що ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у с.Сороки Городенківського району Івано-Франківської області у батьків: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

05 березня 1983 року Корабельним відділом ДРАЦС Миколаївського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Після укладення шлюбу заявниця змінила прізвище на ОСОБА_20 .

10 січня 2001 року цим же відділом ДРАЦС був здійснений актовий запис №08 про розірвання цього шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявниці ОСОБА_3 помер у м.Миколаєві, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві померла мати заявниці ОСОБА_4

19 грудня 2013 року за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №312/2013 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

04 червня 2024 року постановою П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_3 . Така відмова мотивована тим, що спадкоємцями ОСОБА_3 , які прийняли спадщину є: його донька ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка зі слів заявниці була дружиною спадкодавця. Матеріали спадкової справи не містять документів, які б підтверджували родинні відносини ОСОБА_4 зі спадкодавцем, а саме те, що вона є дружиною померлого. У зв`язку із цим нотаріус не зміг безспірно обрахувати, яка саме частка спадкового майна підлягала спадкуванню ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника «Океан» №4990 від 18.12.2013 ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 з 16.11.1973 по день його смерті. Разом із ним, серед інших, була зареєстрована його дружина ОСОБА_4 . Документ, на підставі якого було встановлено родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вказано.

У будинковій книзі будинку АДРЕСА_1 вказано про проживання та реєстрацію у цьому будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 . Ступінь родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вказано, посилання на документи щодо вказаного питання відсутні.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першої статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, у тому числі факт реєстрації шлюбу.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Отже, заявник, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, повинен надати докази, що підтверджують наявність цього юридичного факту (документи, акти, листи ділового та особистого характеру, які містять інформацію про реєстрацію шлюбу, наприклад: виписку з паспорта, в якому є відмітка (штамп) про реєстрацію чи розірвання шлюбу, документи ділового характеру (анкети, особові справи), свідоцтва про народження дітей, актові записи про народження дітей, домові книги, показання свідків щодо факту реєстрації шлюбу, інші документи, які містять інформацію про реєстрацію шлюбу).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності заявницею належними та допустимими доказами заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

З досліджених доказів вбачається, що ймовірність реєстрації шлюбу між батьками заявниці підтверджується тільки свідоцтвами про народження заявниці та її братів, а дата його реєстрації, про що просить заявниця, жодним доказом, хоча з матеріалів справи вбачається, що батьки заявниці працювали на підприємствах м.Миколаєва, а отже мали там особові справи, отримували паспорти на території Миколаївської області, оформлювали право власності у нотаріуса та у бюро технічної інвентаризації, а тому у вказаних установах могли зберегтися дані про реєстрацію шлюбу батьків заявниці. Проте таких доказів суду надано не було.

За встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявницею заявлених вимог, оскільки з досліджених доказів неможна достовірно встановити факт реєстрації шлюбу батьків заявниці 10 липня 1955 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.