Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №743/123/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/123/26

Провадження № 2/743/268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 14.08.2024-100001045 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 ?49XX?XXXX?4512.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 280 гривень: тіло кредиту - 4 000 гривень, проценти за користування кредитом - 6 200 гривень, комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 360 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 гривень, неустойка - 2 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026.

Ухвалою від 01.04.2026 підготовче засідання відкладено до 17.06.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 02.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (кредитної лінії)

№ 14.08.2024-100001045 в електронній формі. Договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). З боку позичальника договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E156, надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , з боку кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника. Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено шляхом отримання ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України (пункт 20 заявки).

За умовами пунктів 1-6 заявки сума кредиту становить 4 000 гривень, дата надання кредиту - 14.08.2024, строк, на який надається кредит, - 124 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 15.12.2024. Період користування кредитом визначено як кожні наступні 31 день з дня надання кредиту (черговий період). Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Пунктом 7 заявки встановлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів. Згідно з пунктом 8 заявки у чергових періодах, наступних за ними, застосовується фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 1 % за один день користування кредитом. Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту на кількість днів користування кредитом і на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (пункт 10 заявки).

Відповідно до пункту 9 заявки денна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом) становить 1,47 % і розрахована як (7 280 / 4 000) / 124 ? 100 %. За пунктом 16 заявки орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 12 185,37 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 7 280 гривень, орієнтовна загальна вартість кредиту - 11 280 гривень.

Пунктом 11 заявки передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), у розмірі 360 гривень, яка нараховується в день видачі кредиту.

За умовами пункту 12 заявки встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 360 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Згідно з цим пунктом комісія встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також інші послуги, які прямо не вказані в цьому пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Згідно з графіком платежів (пункт 13 заявки) проценти за черговий період сплачуються в останній день чергового періоду, комісія за надання - в останній день першого чергового періоду, комісія за обслуговування - в останній день кожного з двох чергових періодів, наступних за першим, а сума кредиту - одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

Пунктом 17 заявки передбачено неустойку в розмірі 40 гривень, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.1 оферти кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149?49XX?XXXX?4512. Ці ж реквізити зазначено в заявці як реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.01.2026 № 1-0801 на виконання договору на переказ коштів, укладеного з позивачем, 14.08.2024 о 12:38:48 на платіжну картку позичальника, реквізити якої відповідають реквізитам, визначеним у договорі, успішно перераховано 4 000 гривень з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 14.08.2024-100001045».

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 09.01.2026 заборгованість відповідача становить 13 280 гривень, з яких: тіло кредиту - 4 000 гривень, проценти - 6 200 гривень, комісії - 1 080 гривень, штрафи - 2 000 гривень. Проценти нараховано за період з 14.08.2024 по 15.12.2024: по 60 гривень за день з 14.08.2024 по 14.10.2024 та по 40 гривень за день з 15.10.2024 по 15.12.2024. Комісії нараховано по 360 гривень 14.08.2024, 14.09.2024 і 15.10.2024. Неустойку нараховано по 40 гривень за день за період з 14.09.2024 по 02.11.2024. Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор E156 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 360 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає також стягнення з позичальника періодичної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 гривень (по 360 гривень у кожному з двох чергових періодів). При цьому кредитний договір не містить переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які стягується ця комісія. Наведений у пункті 12 заявки опис має відкритий характер, оскільки охоплює й «інші послуги, які прямо не вказані», а зазначені в ньому дії (забезпечення інформаційної підтримки, можливості здійснювати платежі та відновлювати пароль до особистого кабінету, інформування про дати платежів) становлять організацію власної діяльності кредитодавця з обслуговування наданого кредиту, а не окремі послуги, що надаються позичальникові. Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких таких послуг позивач суду не надав.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ОП КЦС ВС у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальникові та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію раніше висловила ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», чинного з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка.

За пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX, встановлено перехідне обмеження максимального розміру денної процентної ставки: з 24.12.2023 по 21.04.2024 включно - не більше 2,5 відсотка; з 22.04.2024 по 19.08.2024 включно - не більше 1,5 відсотка; з 20.08.2024 і надалі - не більше 1 відсотка.

Згідно з частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX дія цих обмежень поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після цієї дати.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умова договору про споживчий кредит, що суперечить цьому Закону, є нікчемною.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідач уклав з ТОВ «Споживчий центр» 14.08.2024 договір про споживчий кредит, за умовами якого договірна денна процентна ставка становить 1,5 відсотка на день протягом перших двох чергових періодів (з 14.08.2024 по 14.10.2024) та 1 відсоток на день у подальшому. Дія договору повністю припадає на період після 24.12.2023. Нарахування процентів за договірною ставкою у частині, що перевищує максимально допустиму згідно з частиною 5 статті 8 і пунктом 17 Прикінцевих положень наведеного Закону, є нікчемним на підставі частини 5 статті 12 цього ж Закону.

З урахуванням наведеного суд здійснює перерахунок процентів за користування кредитом із застосуванням максимально допустимої ставки за відповідні періоди: за період з 14.08.2024 по 19.08.2024 (6 днів) за ставкою 1,5 відсотка - 360 гривень (4 000 ? 1,5 % ? 6); за період з 20.08.2024 по 15.12.2024 (118 днів) за ставкою 1 відсоток - 4 720 гривень (4 000 ? 1 % ? 118). Перерахована сума процентів становить 5 080 гривень.

Відповідно проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 5 080 гривень. Нарахування процентів понад цей розмір є нікчемним і у задоволенні позовних вимог у цій частині в розмірі 1 120 гривень слід відмовити.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22 і від 27.11.2024 у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 2 000 гривень за період з 14.09.2024 по 02.11.2024. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України і від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Відповідно неустойка, нарахована за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. Сума, що підлягає виключенню зі стягнення, - 2 000 гривень. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позивач перерахував 4 000 гривень на електронний платіжний засіб позичальника 4149?49XX?XXXX?4512, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.01.2026 № 1-0801. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.03.2020 у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.08.2024 № 14.08.2024-100001045 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 9 080 гривень (тіло кредиту - 4 000 гривень, проценти за користування кредитом - 5 080 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 4 200 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 13 280 гривень, з яких задоволено 9 080 гривень, що становить 68,37 % від заявлених вимог (9 080 / 13 280 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 820,28 гривні (2 662,40 ? 68,37 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач у позовній заяві зазначив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За таких обставин питання про розподіл цих витрат може бути вирішене в порядку, передбаченому частиною 8 статті 141 та статтею 246 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 14.08.2024

№ 14.08.2024-100001045 у розмірі 9 080 (дев`ять тисяч вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 28 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ