Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №733/859/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження№ 1-кп/733/95/26

Єдиний унікальний №733/859/26

Вирок

Іменем України

01 жовтня 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ічня кримінальне провадження № 12026270440000078 від 14 травня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ічня Чернігівської області, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

в здійсненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2025 року постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області за номером провадження № 3/733/1001/25, ЄУ № 733/1546/25 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за те, що він 19 липня 2025 року близько 20 год. 25 хв. на вул. Т. Шевченка, 127 в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом «Вайпер» д.н.з НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

У подальшому ОСОБА_3 діючи умисно, достовірно знаючи про наявність постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області за номером провадження № 3/733/1001/25, ЄУ № 733/1546/25 від 01.09.2025 року, яка набрала законної сили 11.09.2025 року, з метою невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 13.05.2026 року о 07 годині 35 хвилини на вулиці Івана Сірка в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, керував транспортним засобом – мопедом марки «Вайпер» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, тобто умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, та потрапив у ДТП.

Суд – орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

Судочинство – встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя.

Правосуддя – самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, надав показання щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, вказуючи на те, що він, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2025 року за номером провадження № 3/733/1001/25, ЄУ № 733/1546/25, яка набрала законної сили, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, 13.05.2026 року о 07 годині 35 хвилини на вулиці Івана Сірка в с-щі Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, керував транспортним засобом, а саме мопедом марки «Вайпер» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом. В скоєному щиро розкаюється.

Згідно ст. 349 ч. 3 КПК України, суд вважає визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового процесу. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст даних обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Таким чином суд, заслухавши показання обвинуваченого та вивчивши його характеризуючі дані, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Норми ч. 1 ст. 368 КПК України вказують, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Прилуцьким РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Взявши до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, історію правопорушення, відносин у суспільстві, а також те, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень небезпеки для суспільства оцінюється як середній, свідчать про можливе виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до нетяжкого злочину.

Переходячи до вибрання міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку здійсненого кримінального правопорушення, його характер та ступінь. Особа обвинуваченого ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо.

До пом`якшуючих вину обставин обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд відносить щире каяття.

Обтяжуючих вину обставин обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, щиро розкаявся в здійсненні кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обставин, суд вважає вибрати йому міру покарання в межах санкції частини 1 статті 382 КК України у виді штрафу, яка є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 367 – 371, 373-374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛ И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити міру покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений в Чернігівський апеляційний суд через Ічнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання такої апеляційної скарги, вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку, а учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1