Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №552/9896/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/9896/26

Провадження № 2-о/552/463/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 м.Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Дюміної Н.О..,

присяжних Руснак О.В., Трощак О.В.,

секретаря судового засідання Сакун О.С.,

за участю

лікаря ОСОБА_1 ,

прокурора Сазонової О.В.,

особи, щодо якої вирішується питання ОСОБА_2 ,

адвоката Коваленко В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/9896/26 за заяву лікаря-психіатра Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Максименка Олега Сергійовича про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2026 лікар-психіатр відділення інтенсивної терапії Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Максименка О.С. 01.10.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що на стаціонарне лікування у відділення інтенсивної терапії КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» 30.09.2026 о 13 год 00 хв. було госпіталізовано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром,загострення.

Лікар вказував, що під час госпіталізації в приймальному відділенні ОСОБА_2 оглянутий черговим лікарем, згоди на госпіталізацію не надав, був тривожний, імпульсивний, відмовлявся відповідати на питання, активно виказував маячні ідеї переоцінки особистості.

В своїй заяві лікар просив суд ухвалити рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2026 відкрито провадження в даній справі.

В судовому засіданні лікар повністю підтримав вимоги заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_2

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви оскільки не ввадажє себе хворим. Дійсно він періодично лікується від шизофренії, але зараз вважає свій стан нормальним, допомога йому не потрібна оскільки він вживає відповідні ліки від загострення хвороби.

Прокурор в судовому засіданні заяву підтримав та просила задовольнити.

Адвокат в судовому засіданні заяву підтримала, та не заперечувала проти її задоволення.

Суд, заслухавши лікаря, думку прокурора, адвоката, вивчивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що на стаціонарне лікування в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» у відділення інтенсивної терапії 30.09.2026 о 13 год 00 хв. був госпіталізований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, загострення».

Відповідно до норм ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу” особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Аналіз ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , комісією лікарів-психіатрів згідно з висновком від 01.10.2026 встановлено клінічний діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно – параноїчний синдром, ускладнена психічними розладами та розладами поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності, епізодичне вживання.

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

За висновком комісії лікарів-психіатрів КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» від 01.10.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи наявний тяжкий психічний стан, внаслідок чого чинить дії, що являють безпосередню небезпеку для оточуючих (агресія до рідних, побиття чоловіка), категоричну відмову від лікування, яке можливе виключно в умовах стаціонару, відсутність критики, підлягає госпіталізації в примусовому порядку.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою, що підтверджено висновком комісії – лікарів від 01.10.2026.

Психічний розлад ОСОБА_2 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для ноього самого, так і, особливо, для оточуючих.

Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_2 , саме в стаціонарних умовах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява лікаря-психіатра про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 342 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Заяву лікаря-психіатра Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Максименка Олега Сергійовича про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 задовольнити.

Госпіталізувати в примусовому порядку до психіатричного стаціонару ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 02.10.2026.

Головуючий суддя Н.О. Дюміна

Присяжні О.В. Руснак

О.В. Трощак