Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №372/3183/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3183/26

Провадження 2-а-82/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.,

при секретарі Ковтун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У травні ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7197730. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що згідно оскаржуваної постанови він 15.05.2026 року о 10 год. 26 хв. в с. Супрунівка, дорога Київ-Харків-Довжанський на 334 км, керуючи транспортним засобом AUDI Q8 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TRUCAM LTI 20/20 ТС 001013, чим порушив п.12.4 ПДР України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з істотним порушенням його прав та правових гарантій, оскільки керував транспортним засобом зі швидкістю 67 км/год, про що свідчило положення стрілки швидкості на автомобільному табло. Після зупинки, позивач не погодився з фактом перевищення швидкості, про що повідомив уповноважену особу та попросив ознайомити з доказами вчинення правопорушення. З наданого уповноваженою особою відеозапису неможливо зрозуміти по якому транспортному засобу вимірювалася швидкість руху, оскільки поруч рухався автомобіль, який значно перевищував швидкісний режим. Позивач вважає, що інспектором поліції недостатньо встановлено дані про швидкість руху керованого ним транспортного засобу, адже прилад TRUCAM є лазерним вимірювачем і для фіксування швидкості руху потребує проїзду транспортним засобом певної відстані, в той час, як на відеозаписі зафіксовано фактично один момент руху автомобіля.

Ухвалою судді від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

08.07.2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача – Дужик В.О., в якому остання вказала, що позивач керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, тому інспектором було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу. Зауважила, що позивачу під час розгляду справи пред`являлись для ознайомлення докази вчиненого ним правопорушення, з яким останній ознайомився. Вказала, що використання лазерного приладу TRUCAM LTI 20/20 ТС 001013 в ручному режимі є абсолютно правомірним. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34527, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 02.09.2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів є придатним до застосування до 02.09.2026 року. Відтак, на думку представника відповідача, постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та винесеною на підставі та у порядку, передбаченому законодавством.

21.07.2026 року за клопотанням позивача судом залучено до справи належного відповідача - Управління патрульної поліції в Полтавській області.

В судове засідання сторони не з`явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що учасники справи в судове засідання не з`явились, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, вивчивши докази у справі, встановив наступні обставини.

Постановою інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області старшим лейтенантом Півнем С.М. серії ЕНА № 7197730 від 15.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

За змістом даної постанови, 15.05.2026 року о 10 год. 26 хв. в с. Супрунівка, дорога Київ-Харків-Довжанський на 334 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом AUDI Q8 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TRUCAM LTI 20/20 ТС 001013.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи із змісту пункту 1статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух”, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюється ПДР.

Згідно п.12.4 ПДР України, передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Таким чином, обмеження швидкісного режиму в 50 км/год встановлено в населених пунктах, відповідальність за перевищення якого встановлена ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 в позові ставив під сумнів достовірність конкретного результату вимірювання швидкості його автомобіля лазерним приладом вимірювання та фіксації швидкості TruСam, а також здійснення вимірювання швидкості з ручного положення.

Суд не може погодитися з твердженнями про те, що прилад TruCAM не може використовуватися працівниками поліції в ручному режимі з огляду на наступне.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, вжите у цій нормі дієслово "може" вказує про надання поліції дискреційних повноважень (права), а не встановлення імперативного обов`язку вчиняти відповідні дії. У правовій системі та законодавчій техніці поняття "дискреція" (дискреційне право) означає можливість суб`єкта владних повноважень самостійно, на власний розсуд, оцінювати доцільність і обирати варіанти поведінки в межах закону. Відтак зазначену норму не можна тлумачити як таку, що зобов`язує поліцію безумовно у всіх випадках монтувати чи розміщувати технічні засоби (прилади) по зовнішньому периметру доріг та будівель.

Крім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Він належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому, як видно з матеріалів справи, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху з похибкою ±2 км/год.

Оскільки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.

Щодо інших доводів позову суд зазначає наступне.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення в постанові вказано траса с.Супрунівка дорога Київ-Харків-Довжанський 334 км.

Разом з тим, в матеріалах відео та фото фіксації дорожні знаки не зафіксовані, а з інформації Начальника служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області №819/092173/09/217-1458 від 16.10.2025 року щодо встановлення адресної прив`язки місць встановлення дорожніх знаків, їх наявність (відсутність) вбачається, що в с.Супрунівка встановлені знаки 5.49 У (+) Р (+); 5.76 У (+), Р (+); 7.2.1 У (+), Р (+); 5.50 (+) Р (+) прив`язка 334+100 м.

Крім того, час вчинення адміністративного правопорушення зазначено по різному - 10 год. 26 хв. в постанові та 10 год. 16 хв. зазначено на фотофіксації, швидкість на фото фіксації - 73 км/год, натомість в постанові вказано - 75 км/год.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що досліджені матеріали фотофіксації події правопорушення, надані стороною відповідача, відрізняються із відомостями, внесеними до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідачем у справі не спростована та обставина, що існує істотна розбіжність у часі, місці вчинення правопорушення, яке інкримінуєтся позивачу та часом імісцем, зазначеним в оскаржуваній постанові.

Відсутність чітких, однозначних та верифікованих даних часу події, місця вчинення адміністративного правопорушення не відповідає вимогам законодавства щодо змісту рішення у справі про адміністративне правопорушення, та унеможливлює достовірне встановлення часу та місця правопорушення, як цього вимагають приписи статті 283 КУпАП.

Суд резюмує, що матеріали справи не містять однозначних доказів стосовно підтвердження часу та місця вчинення адміністративного правопорушення яке інкримінується позивачу, а відтак оскаржувана постанова не відповідає вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Зважаючи на вищенаведене, відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити

Постанову Інспектора 1 взводу 4 роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Півня Сергія Михайловича серії ЕНА №7197730 від 15 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Проць Т.В.