Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №754/12933/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 754/12933/25

Провадження 2-2207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Скибі Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

На адресу Обухівського районного суду Київської області за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – позивач, ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.10.2024-100002530, згідно умов якого відповідачу надано кредит у сумі 11 000 грн на строк 98 днів. Свої зобов`язання Товариство виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти, тоді як останній свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 28 930 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь Товариства.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

29.06.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзиву на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування відзиву зазначив, що не укладав вказаний позивачем кредитний договір. Після ознайомлення з матеріалами справи йому стало відомо, що кредитні кошти у розмірі 11 000 грн перераховано на банківську карту, яка йому не належить. У зв`язку з цим, відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про можливе шахрайство та незаконне використання його персональних даних третіми особами. Відповідач вказує, що позивач належним чином не підтвердив належними та допустимими доказами факт оформлення кредиту та перерахування коштів відповідачу.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просила справу розглянути без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та врахувати обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

У силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

24.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.10.2024-100002530, згідно умов якого відповідачу надано кредит у сумі 11 000 грн на строк 98 днів.

Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36XX-XXXX-7528.

Відповідачем також підписана заявка Кредитного договору № 24.10.2024-100002530, у якій вказано, що відповідно до умов кредитного договору № 24.10.2024-100002530 від 24.10.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 24/10/2024; 2. Сума Кредиту: 11000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 29.01.2025

Пунктом 6 договору передбачено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.86% (денна процентна ставка) = (9266.58 / 11000)/ 98 ? 100%.

У відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 24.10.2024-100002530 вказано, що позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 24.10.2024-100002530 від 24.10.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5169-36XX-XXXX-7528.

Кредитний договір та заявка на отримання кредиту підписується електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E54.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» Вих. №145-2207 від 22.07.2025, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24.10.2024 21:20:22 на суму 11000,00 (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 547378675, призначення платежу: Видача за договором кредиту №24.10.2024-100002530.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 28930 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., за процентами у розмірі 10780 грн., за комісією 1 650,00 грн., за неустойкою за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 5 500,00 грн.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.

Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів повернення відповідачем всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, суд вважає доведеними факт укладення Договору № 24.10.2024-100002530 від 24.10.2024 року та факт отримання відповідачем кредитних коштів, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 21 780 грн (тіло кредиту + проценти).

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у стягненні неустойки з відповідача на користь товариства необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 1 650 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії є нікчемними.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості у сумі 21 780 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» суд задовольняє частково, то відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 823,70 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями12,13,76-81,133,141,259,263-268,274 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ЄРДПОУ: 37356833, відповідно до кредитного договору № 24.10.2024-100002530 від 24.10.2024 року, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) грн 00 коп., а всього стягнути 21 780 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ЄРДПОУ: 37356833, сплачений судовий збір у розмірі 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків