Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №369/12607/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12607/24

Провадження № 2-а/369/54/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Худинець Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що 16 липня 2024 року виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області відбулося засідання адміністративної комісії та винесено постанову №37 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В матеріалах справи відсутні відомості, що позивач є суб`єктом господарювання та від свого імені здійснювала господарську діяльність, а тому її безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Просила суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення №37 від 16.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2024року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.11.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позову. Вказали, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 16.07.204 року №37 ОСОБА_1 визнано винному у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. При розгляді справи позивач не заперечувала щодо вчинення нею продажу алкогольного напою 27.06.2024 року в заборонений час. Позивач зазначила, що вона дійсно продала алкогольний напій. Позивачем не спростовано факт продажу спритного, особою зазначеною у протоколі, а оспорюється саме право продажу. Просили суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАД №100803 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 156 КУпАП. У протоколі зазначено, що 27.06.2024 року близько 08:00 год. продавець кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 перебуваю на робочому місці в АДРЕСА_1 здійснила продаж алкогольних напоїв, а саме виробу горілчаного на спиртовій основі, чим порушила розпорядження міського голови від 21.08.2023 року №3/03-101 про встановлений час торгівлею алкоголем.

Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Вишневої міської ради №37 від 16 липня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 13 600 грн. за ч. 2 статті 156 КУпАП.

Встановлено, що під час винесення вищевказаної постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Вишневої міської ради було встановлено, що ОСОБА_1 27.06.2024 року близько 08:00 год. скоїла адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а саме перебуваючи на робочому місця в якості продавця, за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж алкогольного напою, а саме виробу горілчаного на спиртовій основі, об`ємом 100 мл. за грошові кошти в сумі 15 грн., всупереч розпорядження міського голови від 21.03.2023 року №3/03-101 «Про продаж алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі на території Вишневої територіальної громади» під час правового режиму воєнного стану.

Відповідно до пояснень свідків від 27.06.2024 року, які були подані разом з відзивом на позовну заяву вбачається, що 27.06.2024 року близько 08:00 год. вони стали свідками, як за адресою: АДРЕСА_1 кафе «Флюгель» було здійснено продаж горілчаних виробів.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вважає, що її безпідставно було притягнуто до відповідальності, оскільки вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки на момент вчинення правопорушення не перебувала у трудових правовідносинах.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Як передбачено ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

У той же час, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 100803 від 27 червня 2026 року був складений в присутності позивача, у протоколі зазначено, що позивач надасть письмові пояснення.

Відповідно до приписів ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Зазначений протокол, який наявний в матеріалах справи відповідає вищевказаним положенням КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Положення про адміністративні комісії Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної ради Української РСР від 09 березня 1988 року № 5540-ХІ, підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою № 37 від 16 липня 2024 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за продаж алкогольний напоїв у заборонений розпорядженням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

У своїх поясненнях від 27.06.2024 року ОСОБА_1 вказала, що підмінила свою знайому в кафе «Флюгель» та здійснили продаж алкогольного виробу.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП спростовується судовою практикою та відповідачем.

У постанові ВС/КАС у справі № 804/8054/17 від 09.03.2021 року, де Верховний суд зазначає, що Закон № 481/95-ВР не пов`язує відповідальність суб`єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці). Необхідною умовою для відповідальності суб`єктів господарювання, передбаченої ч. 2 ст. 17 цього Закону, є факт реалізації алкогольного напою. Сам факт неперебування у трудових відносинах з суб`єктом господарювання особи, якою здійснено реалізацію алкогольних напоїв, не може бути підставою для звільнення такого суб`єкта господарювання від встановленої Законом № 481/95 відповідальності за вказані правопорушення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального, права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і безпідставними, а тому рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути залишено без змін, а позовна заява без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача не підлягають до задоволення, не підлягає і стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати понесені позивачем при звернені до суду.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 245, 247, 252, 254, 256, 268, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 7-12, 17-20, 22, 25, 72-79,90,94,126,139,159-161, 205, 242, 257-259 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ