Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №363/2007/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"28" вересня 2026 р. Справа № 363/2007/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ – 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.02.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 014-RO-82-254369679, за змістом якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався повернути АТ «Райффайзен Банк Аваль» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити АТ «Райффайзен Банк Аваль»» проценти від суми позики.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 39 931,57 грн.

17 липня 2025 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» уклали договір факторингу № 114/2-78F, предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЄАПБ»» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 39 931, 57 грн., з яких 33 570,08 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; та 6 361,49 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування позикою.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року в загальному розмірі 39 931,57 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. В позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його зареєстрованою адресою проживання та до його електронного кабінету.

Відповідно до частини шостої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності — разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за відповідною адресою.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Таким чином, закон прямо визначає направлення судової повістки до електронного кабінету та її доставлення до такого кабінету належним способом вручення судової повістки. При цьому закон не ставить факт належного повідомлення особи в залежність від фактичного ознайомлення нею з текстом повістки або особистого підтвердження її прочитання.

Отже, у разі наявності в матеріалах справи підтвердження доставлення судової повістки до електронного кабінету учасника справи, така особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання з дня отримання судом відповідного повідомлення про доставлення.

Судом встановлено, що повістку про виклик до суду на 28.09.2026 року ОСОБА_1 отримав в електронному кабінеті 20.08.2026 року о 19 год. 10 хв.

Відтак, враховуючи що судова повістка була доставлена до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 20.08.2026 року, суд вважає, що такого учасника належним чином повідомленим про судове засідання.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 05.02.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 014-RO-82-254369679. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 736780, що був направлений товариством на його номер мобільного телефону.

Відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало у власність ОСОБА_1 грошові кошти на погоджений строк, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути позику, сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.

Відповідно до умов договору позики договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 35 000 грн. 00 коп., та обов`язковий платіж 696,07 грн., строк позики – 72 місяці (з 05.02.2024 року по 05.02.2030 року).

В укладеному договорі позики сторонами викладено інформацію щодо реальних витрат за позикою, реальної процентної ставки та реальної вартості наданої позики. Невід`ємним додатком до договору позики є графік платежів, який так само підписаний сторонами та містить інформацію щодо розміру, строків та порядку сплати платежів за договором позики.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо доведеності факту укладення 05.02.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитного договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав суму грошових коштів у якості позики, а також взяв на себе зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею.

На виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 20.08.2026 року з АТ «Райффайзен Банк Аваль» надано розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за договором № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року.

Із виписки по особовому рахунку НОМЕР_2 (15.11.2024 відбулася зміна IBAN з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 ) встановлено, що вказаний рахунок належить відповідачу ОСОБА_1 та 05.02.2024 року на рахунок відповідача здійснено зарахування коштів у розмірі 35 696,07 грн. Цільове призначення зазначено – виплата за кредитом № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року.

Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» своє зобов`язання за кредитним договором № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики у погоджений сторонами спосіб та строк.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та виписки по рахунку наданого АТ «Райффайзен Банк Аваль» судом встановлено, що на момент відступлення права грошової вимоги до боржників, заборгованість ОСОБА_1 за позикою складала 39 931, 57 грн., з яких 33 570,08 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; та 6 361,49 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування позикою.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ»» було укладено договір факторингу № 114/2-78 F, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження АТ «Райффайзен Банк Аваль», а АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників.

Платіжною інструкцією № 109 від 17.09.2025, на загальну суму 4 765 182 грн. 14 коп. підтверджується перерахування коштів від ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якості оплати за відступлення права вимог згідно договору факторингу № 114/2-78 F від 17.07.2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» перейшло право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року. Право вимоги передбачає право вимоги заборгованості у загальному розмірі 39 931, 57 грн., з яких 33 570,08 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; та 6 361,49 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , що виникло з кредитного договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року, на підставі укладеного договору факторингу перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ».

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 39 931, 57 грн., з яких 33 570,08 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; та 6 361,49 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування позикою.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що такий розрахунок заборгованості є обґрунтованим, відповідає умовам кредитного договору та не суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-254369679 від 05.02.2024 року у загальному розмірі 39 931 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривеня 57 (п`ятдесят сім) копійок, з яких: 33 570 (тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 08 (вісім) копійок – заборгованість за тілом кредиту, 6 361 (шість тисяч триста шістдесят одну) гривню 49 (сорок дев`ять) копійок – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 35625014)

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас