Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №363/1223/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"29" вересня 2026 р. Справа № 363/1223/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2013 року. Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні та вихованні.

У позовній заяві ОСОБА_1 ствердила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, участі у їх забезпеченні не бере та від виконання батьківських обов`язків щодо матеріального забезпечення дітей фактично ухиляється.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 є працездатною особою, проходить військову службу, отримує грошове забезпечення та має можливість надавати матеріальну допомогу дітям, однак добровільно свій обов`язок не виконує.

Крім того малолітній син сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час не досяг трирічного віку, тому позивач здійснює догляд за ним, та не працює, перебуває у складному матеріальному становище, та потребує матеріальної допомоги на своє утримання, яке на її думку відповідач має можливість надавати, однак в добровільному порядку не здійснює.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти на своє утримання у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно з дня подання позову до суду і до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового розгляду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Коломійця І.О. надійшла заява, в якій позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання про проведення судового розгляду за відсутності позивача та за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило. Про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_2 повідомлявся в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем його проживання, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Як встановлено судом за результатами перевірки, всі поштові відправлення, що направлялися судом на ім`я відповідача, були повернуті до суду з поміткою про неможливість їх вручення за відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення – «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не заперечувала проти заочного вирішення справи та ухвалення заочного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

На виконання вимог ухвали суду про надання доказів по справі, ГУ ДПС у Київській області при наданні інформації про доходи відповідача зазначено відомості щодо доходів ОСОБА_2 із відповідною інформацією про його статус як померлого. У зв`язку з виникненням у суду необхідності перевірити зазначену інформацію та з`ясувати фактичний статус відповідача, судом направлено відповідні запити до органу державної реєстрації актів цивільного стану та територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З відповіді Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області вбачається, що актовий запис про смерть відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не складався та факт державної реєстрації його смерті відсутній.

Крім того, відповідно до інформації, наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації з 23.11.2023 року, інформація про в/ч відсутня. Інших відомостей щодо відповідача, зокрема таких, які б свідчили про його смерть або припинення проходження ним військової служби, до суду не надано.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд враховує, що відсутність державної реєстрації смерті відповідача, а також наявність відомостей територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов відповідача на військову службу свідчать про те, що інформація контролюючого органу щодо зазначення відповідача як померлої особи не узгоджується з іншими наявними у матеріалах справи відомостями.

За таких обставин суд не вбачає підстав ставити під сумнів факт існування ОСОБА_2 як фізичної особи та його участь у спірних правовідносинах. При цьому відомості, надані контролюючим органом щодо статусу відповідача як померлої особи, суд оцінює критично в цій частині, оскільки вони спростовуються відомостями органу державної реєстрації актів цивільного стану про відсутність державної реєстрації смерті відповідача та інформацією територіального центру комплектування та соціальної підтримки про його призов на військову службу.

Таким чином, суд виходить із того, що відповідач є живою фізичною особою, яка може бути стороною у цій справі, а інформація про його доходи, надана контролюючим органом, підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 121, ч. 1 ст. 122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У ч. 1-3 ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.04.2013 року судом встановлено, що 20.04.2013 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київської області складено відповідний актовий запис № 68.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.08.2018 року судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_3 , про що Вишгородським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Київській області

складено відповідний актовий запис № 267. Батьками дитини зазначені позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Згідно витягу з реєстру актів цивільного стану про народження № G 3420/2023, виданого 03.07.2023 року органом реєстрації актів цивільного стану Нюрнберг Федеративної Республіки Німеччина, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Нюрнберг Федеративної Республіки Німеччина народився ОСОБА_4 . Батьками дитини зазначені позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

З витягів з реєстру територіальної громади № 2026/002347441 від 13.02.2026 року, № 2026/002347567 від 13.02.2026 року та 2026/005468097 від 06.04.2026 року судом встановлено, що малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають разом з матір`ю – позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З Відомостей про доходи ОСОБА_2 , що надані ГУ ДПС у Київській області на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2026 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, має стабільне джерело доходу у виді виплат військовослужбовцям, розмір яких дає можливість стверджувати про належне та достатнє матеріальне становище ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 проблем зі станом здоров`я не має, інших дітей, як і будь-яких непрацездатних осіб на своєму утриманні не має. Будь-яких інших обставин, що мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей, судом не встановлено.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів в першу чергу має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також виходить з необхідності найкращого забезпечення інтересів дитини.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати дитину, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, працевлаштований, інших осіб на утриманні немає, має офіційне джерело доходу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 24.02.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Таким чином, право дружини на утримання до досягнення дитиною трирічного віку пов`язується з наявністю сукупності умов: 1) проживання з нею дитини, якій не виповнилося 3 років; 2) наявності в чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу. Вказане право виникає в дружини незалежно від факту її працевлаштування та незалежно від її матеріального становища.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на момент подачі позову не виповнилося трьох років, проживає разом з позивачем ОСОБА_1 . У свою чергу, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має належне матеріальне становище для утримання ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на утримання від ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 84 СК України.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із того, що позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 8 000 грн щомісячно.

Разом із тим, відповідно до положень Сімейного кодексу України, розмір аліментів на утримання одного з подружжя визначається судом з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості платника надавати матеріальну допомогу, а також інших обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що дохід відповідача за період з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2026 року склав 1 459 775,39 грн. Таким чином, середньомісячний дохід відповідача за вказаний період становив близько 88 471,24 грн.

Зазначені обставини свідчать про наявність у відповідача реальної матеріальної можливості надавати позивачці матеріальну допомогу. Водночас сам по собі розмір доходу відповідача не є безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі 8 000 грн щомісячно, оскільки при визначенні розміру аліментів суд має враховувати сукупність обставин, передбачених законом, у тому числі матеріальний та сімейний стан обох сторін, їхні доходи, витрати та наявність інших обов`язків щодо утримання.

Позивачкою заявлено до стягнення 8 000 грн щомісячно, однак судом не встановлено достатніх підстав вважати, що саме така сума є необхідною для її утримання та відповідає співвідношенню між її потребами і матеріальними можливостями відповідача.

Оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи встановлений розмір доходу відповідача, його матеріальний та сімейний стан, а також потреби позивачки, суд доходить висновку, що стягнення аліментів у розмірі 5 000 грн щомісячно є обґрунтованим, достатнім та співмірним розміром матеріальної допомоги.

Відтак, враховуючи останні відомості щодо доходу ОСОБА_2 , зважаючи на заявлений період часу стягнення аліментів на утримання дружини, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно починаючи з 24.02.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом справи ані стороною позивача, ані стороною відповідача судових витрат не понесено.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 75,79,84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 24.02.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно починаючи з 24.02.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати у розмірі 1331 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.В. Рукас