Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №361/7163/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/7163/24

провадження № 1-кп/361/1053/24

24.09.2026

ВИРОК

Іменем України

24 вересня 2026 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаська область, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не одруженого, не депутата, не адвоката, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Броварського міськрайонного суду від 31.07.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження

24.07.2024 до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали кримінального провадження № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою суду від 25.07.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

30.07.2024 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

26.01.2025 ухвалою суду розгляд кримінального провадження за № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 зупинено до його звільнення з військової служби і продовжено судове провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .

02.06.2025 ухвалою суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України виділено в окреме провадження.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

03 червня 2024 року, приблизно о 08 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі колишньої співмешканки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за пропозицією ОСОБА_4 прибули на автомобілі Хюндай «І10», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_6 , до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , до другого під`їзду.

У зазначений час ОСОБА_4 зайшов до квартири АДРЕСА_4 , за вищевказаною адресою, де мешкає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У цей час за попередньою домовленістю ОСОБА_6 чекав в автомобілі на повернення ОСОБА_4 . Потрапивши до квартири, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою незаконного позбавлення волі потерпілої ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки з метою залякування потерпілої, щоб викликати у неї почуття страху, пригніченості, приниження, зламання її фізичного та морального опору наніс рукою удар в область голови ОСОБА_7 , яка в цей час відпочивала на ліжку в своїй кімнаті. Після чого ОСОБА_4 взяв однією рукою ОСОБА_7 за волосся та потягнув до ванної кімнати, в ході чого завдавав неодноразові удари вільною рукою та ногами. Затягнувши ОСОБА_7 до ванної кімнати та тримаючи її рукою за волосся, завдав удар її головою об ванну. Вказаними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді рваної рани на слизовій оболонці нижньої губи по центру, що відноситься до легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; розлиті синці на повіках лівого ока з переходом в ліву виличну область та на ліву бокову поверхню спинки носу, на нижній повіці правого ока з переходом на праву виличну ділянку; підшкірна гематома м?яких тканин спинки носу; садно в області кінчика носу; крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру; садно в області нижньої губи; ділянки осаднення в проекції правого надпліччя по задній поверхні, в проекції лівої лопатки, в міжлопаточній області зліва, в проекції правої лопатки, в правій підлопатковій області, в проекції 8-9 ребер справа по навколо хребтовій лінії, в поперековій області справа, в області правого ліктьового суглобу; синці у верхній третині правого плеча по задній поверхні, у верхній третині лівого передпліччя по задній поверхні, в нижній третині правого стегна по передній поверхні; підшкірна гематома в області лівого променево-зап?ясткового суглобу; садна в області обох колінних суглобів - які як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних пошкоджень. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 , застосовуючи силу та продовжуючи вчиняти протиправні дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі ОСОБА_7 , тримаючи останню за волосся, витягнув її на вулицю до вищевказаного автомобіля.

Далі ОСОБА_4 примусово, проти волі ОСОБА_7 затягнув останню до автомобіля Хюндай «І10», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому потерпіла ОСОБА_7 кликала на допомогу, чинила супротив та намагалась вирватись. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем, разом із ОСОБА_4 , незаконно проти волі доставили ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_5 . Після чого ОСОБА_4 , спільно діючи із ОСОБА_6 о 09 годині 10 хвилин вивели із автомобіля ОСОБА_7 , одягнувши попередньо на голову останньої кофту з метою обмеження орієнтування в просторі, завели до квартири АДРЕСА_6 за вищевказаною адресою, де ОСОБА_7 продовжували незаконно утримувати проти її волі, без надання медичної допомоги, до приїзду працівників поліції.

Отже, суд визнає ОСОБА_4 винуватим у незаконному позбавленні волі, вчиненому групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Позиції учасників судового провадження

За результатами судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, зазначив, що дії обвинуваченого містять всі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Зауважила, що винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому злочині підтверджується показаннями обвинуваченого, свідків та письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду. Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду від 31.07.2023 та призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Обвинувачений вину щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України визнав частково щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Просив призначити йому покарання не пов`язане з триманням під вартою для того щоб він міг доглядати за хворою дочкою.

Під час його допиту в судовому засіданні надав показання, що в понеділок зранку він перебував за місцем свого проживання разом з малолітньою дочкою. Напередодні домовився з ОСОБА_7 , що вона прийде зранку для того щоб побути з дитиною поки він буде на роботі. В узгоджений час ОСОБА_8 не прийшла і він зателефонував ОСОБА_9 та попросив, щоб він відвіз його до місця проживання колишньої співмешканки ОСОБА_7 . Після того, як вони під`їхали до будинку ОСОБА_7 він зайшов до неї додому і побачив, що вона лежала на ліжку. Вони почали сваритися і він 1-2 рази вдарив її долонею в обличчя, внаслідок чого в неї була розбита губа, кров була на губі та носі. Потім вона добровільно вийшла з будинку та сіла в машину, добровільно вийшла з машини, коли приїхали до АДРЕСА_5 і зайшла в квартиру. Покинути це місце вона не могла, оскільки повинна була посидіти з дитиною. ОСОБА_10 просив, щоб я заспокоївся, вона їхати не хотіла, але я наполягав, щоб їхала, бо вдома була сама дитина. Бив, бо не стримався. оскільки вона безвідповідальна до дитини.

Захисник ОСОБА_11 просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання, яке передбачене ч. 2 ст. 146 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України. Зазначив, що його підзахисний щиро кається у скоєному кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні тяжко хвору малолітню доньку, перебуваючи на волі, доглядав за батьком, який є особою з інвалідністю першої групи, позитивно характеризується, відшкодував шкоду потерпілій та злочин вчинено під впливом тяжких сімейних обставин. наголосив, що одна з кваліфікуючих ознак, а саме: вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Захисник ОСОБА_5 просила виправдати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Зазначила, що сторона обвинувачення не довела наявність у ОСОБА_4 умислу на незаконне позбавлення волі потерпілої. Зазначила, що нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій було зумовлено її ухиленням від догляду за їх спільною донькою. Звернула увагу суду, що обвинувальний акт побудований виключно на показаннях потерпілої, а вона відмовилася надавати показання суду. Зважаючи на те, що суд не допитав потерпілу, то протокол слідчого експерименту за її участі не повинен братись судом до уваги під час ухвалення вироку в цій справі. Наголосила, що стороною обвинувачення не доведено попередню змову обвинувачених на незаконне позбавлення волі потерпілої, навпаки наявність цієї ознаки спростовується показаннями ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12 .. Жодних доказів, які підтверджують попередню змову обвинувачених на вчинення інкримінованого злочину матеріали судової справи не містять. підкреслила, що протоколи огляду місця події за місцем мешкання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також автомобіля ОСОБА_6 та всі докази, які вилучені під час цих слідчих дій є недопустимими доказами, оскільки проведені без попередніх дозволів слідчого судді, а подальші ухвали щодо легалізації цих оглядів є незаконними. Крім того, недопустимим є протокол зняття показань технічних приладів від 16.06.2024, оскільки таку слідчу дію проведено з громадянкою ОСОБА_13 , яка працює консьєржом у під`їзді і не є власником або володільцем технічних приладів. Інші докази не доводять винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині.

Потерпіла в судове засідання не прибула, відмовилась від давання показань, просила проводити судовий розгляд за її відсутності. Представник потерпілої в судових дебатах оголосила позицію, яка узгоджена з потерпілою, та просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити максимально суворе покарання.

Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Незважаючи на те, що обвинувачений вину визнав частково, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за фактичних обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка повідомила, що 03.06.2024 близько 08.30 сиділа біля будинку АДРЕСА_7, біля 2 під`їзду, вибігла ОСОБА_8 , мокра, підбігла до батька і казала «папочка, спаси, поможи», за нею вискочив ОСОБА_14 , вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_15 , вона впала за лавку, лице стало в крові, ОСОБА_14 підійшов до неї схопив за ногу і потягнув по асфальту до машини жовтого кольору, яка стояла за метрів 10, за кермом сидів ОСОБА_10 . ОСОБА_15 кричала, опиралась, коли він тягнув її. Батько ОСОБА_15 підійшов і ОСОБА_14 вдарив його кулаком в обличчя, той впав. ОСОБА_14 дотягнув ОСОБА_15 до машини, відкрив двері, закинув її в машину на заднє сидіння і закрив двері. Коли тягнув в машину, ОСОБА_14 кричав нецензурною лексикою на ОСОБА_15 та погрожував, що вивезе її в ліс. Водій авто при цьому запитав у ОСОБА_4 , що він робить. Відносини у ОСОБА_4 та ОСОБА_18 були погані, постійні скандали, бив вікна та раніше відомо, що бив ОСОБА_15 .

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_19 пояснив, що хотів розборонити ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , підійшов, а ОСОБА_14 вдарив його кулаком в обличчя під око, від чого він упав, коли отямився, їх вже не було. Відносини були погані в них, то жили, то ні, раніше бив ОСОБА_15 також.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що вона є матір`ю потерпілої, а ОСОБА_4 є колишнім цивільним чоловіком її дочки. Показала, що очевидцем події злочину не була, але коли прийшла на наступний день до оселі, де вона проживає разом з дочкою та чоловіком, то в квартирі був розкиданий одяг, була кров в ванній, на килимку, на картині в коридорі були бризки крові, сорочка ОСОБА_15 була в крові. Повідомила, що ОСОБА_14 раніше багато разів бив ОСОБА_15 , в тому числі під час вагітності, розбивав вікна та побутову техніку у них у вартирі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що є працівником ГРПП Броварського РУП ГУ НП в Київській області. Повідомив, що 03.06.2024 отримав виклик, що в АДРЕСА_3 , чоловік витягнув з будинку дівчину, силоміць посадив в машину і поїхав в невідомому напрямку. Коли встановили імовірну особу правопорушника, прибули за його адресою проживання, до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 , двері в квартиру відкрив чоловік, в квартирі було виявлено жінку, ще 1 чоловіка та маленьку дитину. Обох обвинувачених свідок впізнав в залі суду, вони обоє були квартирі. Чоловіків було затримано. Жінка була з тілесними ушкодженнями, мала гематоми та кров на обличчі, стан був подавлений, казала її побив чоловік і просила викликати ШМД.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав що є працівником поліціїї. 03.06.2024 надійшов виклик про незаконне позбавлення волі, що 2 чоловіків побили і на автомобілі вивезли потерпілу в невідомому напрямку. Було виявлено автомобіль, на парковці багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 , двері в квартиру відкрив чоловік, в квартирі було виявлено потерпілу, ще 1 чоловіка та маленьку дитину. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 свідок впізнав в залі суду, вони обоє були квартирі. Чоловіків було затримано. Потерпіла була побита, обличчя в крові, вона ридала і казала її побив колишній чоловік, забрав з дому і привіз в цю квартиру. Викликали ШМД і її госпіталізували.

Показання свідків об`єктивно узгоджуються між собою та з іншими доказами, не мають суттєвих суперечностей, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а тому суд оцінює їх як достовірні та правдиві.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України крім показань свідків також підтверджується документами та висновками експертиз.

Протоколом прийняття заяви від 03.06.2024 від ОСОБА_7 про те, що 03.06.2024 о 10.00 ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_23 шляхом примусу та нанесення тілесних ушкоджень незаконно позбавили волі заявницю та утримували за адресою АДРЕСА_2 .

Протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 від 26.06.2024, відповідно до якого потерпіла повідомила та показала на місці вчинення злочину як вона спала в себе в квартирі, до квартири зайшов ОСОБА_14 та наніс удар в голову з правої сторони, потягнув з ліжка за волосся та наносив удари кулаком правої руки по обличчю, потягнув у ванну, обливав водою та наносив удари правою ногою в обличчя, після чого за волосся витягнув на вулицю до автомобіля жовтого кольору, ОСОБА_6 відкрив задні праві двері в автомобілі і посадили в машину, при цьому ОСОБА_14 наніс удар батьку потерпілої кулаком в обличчя, коли той заступився за дочку.

Протоколом освідування ОСОБА_7 від 03.06.2024, під час якого зафіксовано численні садна обличчя, перелом кісток носу, забій м`яких тканин тім`яної ділянки та грудної клітини.

Протоколом огляду місця події від 03.06.2024, під час якого вилучено одяг потерпілої зі слідами РБК;

Протоколом огляду місця події від 03.06.2024 - автомобіля Хюндай НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено сліди РБК на задніх пасажирських дверях з правої сторони, біля сидіння, на задній поверхні переднього пасажирського сидіння;

Протоколом огляду місця події від 03.06.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено пляму РБК в коридорі, за 60 см від вхідних дверей, а також РБК в житловій кімнаті та ванній кімнаті;

Протоколом огляду місця події від 03.06.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , де виявлено та вилучено сліди РБК в коридорі, на порозі в квартиру, ванній, спальній кімнаті;

Протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_25 від 03.06.2024, який впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як осіб, які причетні до вчинення злочину, свідком якого він став.

Протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_12 від 03.06.2024, яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка причетна до вчинення злочину.

Протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 18.07.2024, яка показала на місці як вона стала свідком як вибігла з під`їзду ОСОБА_26 , благала в батька допомоги, ОСОБА_14 вибіг слідом і вдарив її кулаком в обличчя, вона впала за лавку, на обличчі в неї з`явилась кров, ОСОБА_14 потяг її за ногу в автомобіль жовтого кольору, вдарив батька ОСОБА_15 в лице, зачинив двері в автомобілі і вони поїхали.

Протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_19 від 06.06.2024, який впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як осіб, які причетні до вчинення злочину, свідком якого він став.

Протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_19 від 17.07.2024, який показав на місці як він став свідком як приїхав автомобіль жовтого кольору, вийшов ОСОБА_14 , пішов у квартиру, через деякий час вийшов і тягнув ОСОБА_15 за волосся, вона кричала на допомогу, але ОСОБА_14 тягнув її за волосся та посадив в автомобіль, при цьому вдарив свідка в обличчя.

Протоколом освідування особи ОСОБА_4 від 03.06.2024, під час якого зафіксовано набряк на кутових згибах фаланг пальців правої кисті.

Відеозаписом від 03.06.2024 з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_2 , на якому видно як о 09:04:16 під`їжджає на парковку біля будинку за адресою АДРЕСА_2 автомобіль Хюндай жовтого кольору днз НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_10 , ОСОБА_14 сидів на передньому пасажирському сидінні, протягом 6 хвилин ОСОБА_14 та ОСОБА_10 сидять в автомобілі та спілкуються, при цьому ОСОБА_14 розвернутий до ОСОБА_7 , яка сидить за ним, говорить та простягає руки до неї, о 09.10 ОСОБА_14 відкрив задні праві двері автомобіля та вивів ОСОБА_7 , в якої на голові намотана її сіра кофта та відсутнє взуття, під лікоть її заводить в будинок ОСОБА_14, а ОСОБА_10 йде ззаду.

Вказані протоколи слідчих дій суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні отримані в порядку передбаченому КПК України. Відомості які містяться у зазначених документах прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення та мотиви злочину, а також осіб, що його вчинили. При цьому, надані у ході судового розгляду показання свідків кореспондуються з даними відображеними у досліджених документах та узгоджуються між собою.

Висновком СМЕ ОСОБА_7 від 11.07.2024 № 75, відповідно до якої у потерпілої виявлено тілесні ушкодження, що утворились від дії тупих предметів 03.06.2024: рвану рану на слизовій оболонці нижньої губи по центру - відноситься до легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я; розлиті синці на повіках лівого ока з переходом в ліву виличну область та на ліву бокову поверхню спинки носу, на нижній повіці правого ока з переходом на праву виличну ділянку; підшкірна гематома м?яких тканин спинки носу; садно в області кінчика носу; крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру; садно в області нижньої губи; ділянки осаднення в проекції правого надпліччя по задній поверхні, в проекції лівої лопатки, в міжлопаточній області зліва, в проекції правої лопатки, в правій підлопатковій області, в проекції 8-9 ребер справа по навколо хребтовій лінії, в поперековій області справа, в області правого ліктьового суглобу; синці у верхній третині правого плеча по задній поверхні, у верхній третині лівого передпліччя по задній поверхні, в нижній третині правого стегна по передній поверхні, підшкірна гематома в області лівого променево-зап?ясткового суглобу; садна в області обох колінних суглобів - як кожне окремо, так і у своїй сукупності -відноситься до легких тілесних пошкоджень.

Висновком експерта №118 від 21.06.2024, відповідно до якого на штанах спортивних, вилучених в ОСОБА_4 виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №113 від 14.06.2024, відповідно до якого в квартирі за адресою АДРЕСА_7 в змивах РБК з підлоги біля входу, в ванній, з підлоги перед входом виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №114 від 19.06.2024, відповідно до якого в квартирі за адресою АДРЕСА_7 в змивах РБК з ковдри виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №115 від 19.06.2024, відповідно до якого в змивах РБК з задньої частини переднього правого сидіння автомобіля та упаковки серветок виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №116 від 19.06.2024, відповідно до якого в змивах РБК з зовнішніх правих дверей автомобіля, з нижньої частини автомобіля, підлоги автомобіля біля задніх правих дверей виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №119 від 21.06.2024, відповідно до якого в квартирі за адресою АДРЕСА_2 в змивах РБК з підлоги в коридорі, 7 серветок виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновком експерта №120 від 21.06.2024, відповідно до якого в квартирі за адресою АДРЕСА_2 в змивах РБК з пледу виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 .

Висновки експертиз суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто відповідають вимогам КПК України.

Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим

Суд погоджується зі стороною захисту та визнає недоведеною кваліфікуючу обставину викладену в обвинувальному акті щодо вчинення інкримінованого злочину за попередньою змовою групою осіб, виходячи з такого. Положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання об`єктивної сторони злочину. Домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення злочину, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 незаконне позбавлення волі, вчинене групою осіб за попередньою змовою, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілій, тобто скоєння кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Так, незаконне позбавлення волі полягає в протиправному перешкоджанні людині обирати за своєю волею місце перебування. Воно може виявитися у затриманні потерпілого в тому місці, де він знаходитися не бажає, або поміщення його в таке місце, яке він не має змоги вільно залишити. Суд вважає, що встановлення моменту початку виконання ОСОБА_4 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України є вирішальним для того щоб дійти висновку щодо наявності/відсутності попередньої змови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на вчинення інкримінованого злочину. З показань обвинуваченого та свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_19 та слідчого експерименту з потерпілою судом з`ясовано, що потерпіла не могла обирати місце свого перебування, починаючи з моменту застосування обвинуваченим до неї фізичного насильства в неї вдома. Отже, виконання об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України розпочалось у квартирі за місцем проживання потерпілої. В свою чергу ОСОБА_6 був заздалегідь необізнаний з умислом ОСОБА_4 на незаконне позбавлення волі потерпілої, про що свідчать показання свідка ОСОБА_12 , яка вказала, що водій - ОСОБА_6 просив ОСОБА_4 відпустити потерпілу та показання обвинуваченого, який повідомив, що попросив ОСОБА_6 лише допомогти перевезти ОСОБА_18 до нього додому. Жодних доказів про те, що обвинувачені попередньо домовились щодо спільного вчинення злочину суду не надано.

Суд окремо наголошує. що ОСОБА_6 , спостерігаючи дії ОСОБА_4 , усвідомлюючи що вони є злочинними, не здійснив жодних дій щоб перешкодити йому продовжувати позбавляти потерпілу волі, а перевіз їх на автомобілі до місця мешкання ОСОБА_4 , тобто взяв участь у вчиненні цього кримінального правопорушення. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Отже суд дійшов висновку, що злочин, передбачений ч.2 ст. 146 КК України був вчинений ОСОБА_4 групою осіб, а не, як зазначено в обвинувальному акті, групою осіб за попередньою змовою. Проте, відсутність наведеної вище кваліфікуючою ознаки не змінює кримінально-правову кваліфікацію цього кримінального правопорушення визначеної прокурором, оскільки скоєння злочину супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілій, а саме нанесенням їй тілесних ушкоджень, що підтверджується показаннями свідків, слідчим експериментом за участі потерпілої та висновком судово-медичної експертизи. За таких обставин суд частково погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі, вчинене групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілій.

Оцінка доводів сторони захисту

Захисник ОСОБА_5 зазначила, що оскільки суд не допитав потерпілу, то протокол слідчого експерименту за її участі не повинен братись судом до уваги під час ухвалення вироку в цій справі. Суд зауважує, що показання потерпілої та протокол слідчого експерименту з потерпілою є самостійними джерелами доказів згідно з КПК України. Тому, положення ч. 4 ст. 95 КПК України застосовуються лише до показань як самостійного процесуального джерела доказів і не поширюються на протоколи слідчих експериментів. Якщо під час слідчого експерименту відтворюються дії, обстановка та обставини події, такий протокол є самостійним джерелом доказів. Відтак, протокол проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 від 26.06.2024 у цьому провадженні відповідає вимогам кримінального процесуального закону та є допустимим доказом.

Суд не погоджується з аргументами захисника ОСОБА_5 про те, що протоколи огляду місця події за місцем мешкання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також автомобіля ОСОБА_6 та всі докази, які вилучені під час цих слідчих дій є недопустимими доказами, оскільки проведені без попередніх дозволів слідчого судді, а подальші ухвали щодо легалізації цих оглядів є незаконними. Частиною 1 ст. 233 КПК регламентовано, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Так, огляд місця події від 03.06.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено пляму РБК в коридорі, за 60 см від вхідних дверей, а також РБК в житловій кімнаті та ванній кімнат проводився з дозволу володільця ОСОБА_4 , що підтверджується його заявою (а.с. 89, т.2). В матеріалах справи містить також ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення такого огляду.

Огляд місця події від 03.06.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , де виявлено та вилучено сліди РБК в коридорі, на порозі в квартиру, ванній, спальній кімнаті був проведений з дозволу власника цього житла ОСОБА_19 , що підтверджується його заявою (а.с. 100. т. 2) та у подальшому легалізований ухвалою слідчого судді.

Нарешті, огляд місця події від 03.06.2024 - автомобіля Хюндай НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено сліди РБК на задніх пасажирських дверях з правої сторони, біля сидіння, на задній поверхні переднього пасажирського сидіння був проведений слідчим з письмового дозволу володільця цього транспортного засобу ОСОБА_6 , що підтверджується його заявою (а.с. 134. т. 2) та у подальшому дозвіл наданий ухвалою слідчого судді.

Заперечень щодо незаконності або необґрунтованості ухвал слідчого судді, якими надавались дозволи на проведення зазначених вище оглядів стороною захисту протягом підготовчого судового засідання та судового розгляду суду не подавались.

З наведеного протоколи названих вище оглядів відповідають вимогам кримінального процесуального закону, отримані в законний спосіб та не можуть бути визнаним недопустимими доказами.

Захисник також вказує, що недопустимим є протокол зняття показань технічних приладів від 16.06.2024, оскільки таку слідчу дію проведено з громадянкою ОСОБА_13 , яка працює консьєржом у під`їзді і не є власником або володільцем технічних приладів.

Згідно з ч. 1 ст. 245-1 КПК України зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису полягає в одержанні слідчим, прокурором від особи, яка є власником або володільцем відповідних приладів або засобів, необхідних для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, копій фото- або кінозйомки, відеозапису, здійснених у публічно доступних місцях, у тому числі в автоматичному режимі, за виключенням місць, що відносяться до приватних помешкань осіб.

Суд вважає, що термін «володілець» в ч. 1 ст. 245-1 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах. Зокрема, це може бути фактичний володілець, я саме: людина чи організація, яка має реальний контроль над річчю, приміщенням та доступ до них в момент слідчої дії. Так, ОСОБА_13 , як консьєрж під`їзду, мала доступ та контроль над камерою відеоспостереження з якого слідчим були зняті показання, а тому на час проведення слідчої дії може вважатися володільцем технічного приладу з якого знімались показання. Отже, цей доказ отриманий в порядку визначеному КПК України та не може бути визнаний недопустимим.

Щодо доводів захисника про відсутність у ОСОБА_4 умислу на незаконне позбавлення волі потерпілої, то вони є непереконливими, оскільки, як зазначав сам обвинувачений, він прийшов в оселю потерпілої саме для того щоб забрати її до себе додому щоб вона доглядала за дочкою. Як було зазначено судом вище, відповідно до ст. 146 КК України незаконне позбавлення волі полягає в протиправному перешкоджанні людині вибирати за своєю волею місце перебування. Воно може виявитися у затриманні потерпілого в тому місці, де він знаходитися не бажає, або поміщення його в таке місце, яке він не має змоги вільно залишити. Це діяння може бути здійснене шляхом застосування фізичного насильства, наприклад нанесенням тілесних ушкоджень для подолання опору потерпілого. При цьому діяння у виді незаконного позбавлення волі вважається закінченим з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого. З суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється лише з прямим умислом і може характеризуватися різними мотивами (користь, помста та інші). Обов`язковим є усвідомлення особою незаконності діяння, що нею вчиняється. З показань свідків та письмових доказів встановлено, що обвинувачений із застосуванням фізичного насильства примусив потерпілу їхати з ним в місце його мешкання. Зокрема, сам обвинувачений зазначав, що самостійно піти з місця події вчинення злочину. тобто обрати місце свого перебування потерпіла не могла. Ці обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 , яка повідомила. що ОСОБА_14 підійшов до потерпілої схопив за ногу і потягнув по асфальту до машини жовтого кольору, яка стояла за метрів 10, за кермом сидів ОСОБА_10. ОСОБА_15 кричала, опиралась, коли він тягнув її, а також свідка ОСОБА_19 , який показав, що 03.06.2024 він сидів зранку на лавці біля будинку, під`їхала жовта машина, вийшов з неї ОСОБА_14 і пішов до нас у квартиру, через 5 хвилин витягнув за волосся ОСОБА_15 з квартири в машину, вона кричала «пусти, пусти». Отже, обвинувачений умисно, протиправно перешкоджав потерпілій вільно обирати місце її перебування, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань. При цьому, на думку суду, час виникнення умислу у ОСОБА_4 на незаконне позбавлення потерпілої, а саме до входу до неї додому або після входу не впливає на кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого. Так само, негативні характеристики потерпілої та мета незаконного позбавлення волі, а саме примушування потерпілої до догляду за їх спільною дитиною не спростовують прямого умислу на вчинення ним злочину.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Суд враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України є нетяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України. Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , має постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується за своїм місцем мешкання консьєржом та сусідами за місцем проживання його батьків, має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога, був неофіційно працевлаштований. Водночас суд бере до уваги, що обвинувачений характеризується дільничним поліцейським за місцем проживання негативно, порушує громадський порядок, вживає наркотичні речовини. Також суд враховує, що ОСОБА_4 , будучи судимим вироком Броварського міськрайонного суду від 31.07.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України під час іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Суд також бере до уваги позицію потерпілої, яку оголосив її представник під час виступу в судових дебатах, щодо призначення найсуворішого покарання ОСОБА_4 .

Обставини, які пом`якшують покарання згідно з ст. 66 КК не встановлені.

В зв`язку з тим, що пом`якшуючі обставини судом не встановлені, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, як просить сторона захисту.

Обставинами, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України є рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Так, відповідно до ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Вироком Броварського міськрайонного суду від 31.07.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Станом на 03 червня 2024 року обвинувачений маючи судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України вчинив новий злочин, передбачений ч.2 ст. 146 КК України, тобто рецидив злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 67 КК України суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

Так, суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина не доведена стороною обвинувачення жодними доказами. Зокрема, жоден зі свідків не показав, що у ОСОБА_4 були ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння і ця обставина не підтверджена документами, які досліджені під час судового розгляду.

Враховуючи, перелічені вище обставини та інформацію про особу винного, суд дійшов висновку про те, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а не 4 роки, як просить прокурор, оскільки на переконання суду, таке покарання буде достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Отже, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2023 та призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін, оскільки підстав для зміни запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, суд наразі не вбачає. З урахуванням призначеного виду покарання й особи обвинуваченого, суд на підставі ст. 171 КПК України вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах цього кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі у термін з 03.06.2024 по 08.01.2025 та з 17.10.2025 по дату набуття вироком законної сили.

В порядку ч.7 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 09.01.2025 по 16.10.2025, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Отже, слід частково скасувати арешт, накладений ухвалою Броварського міськрайонного суду від 18.06.2024 на вилучені в ході невідкладних оглядів місця події за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 , сірий плед з плямами РБК, що поміщений до паперового конверту № 2, сіру кофту зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту; темні шорти й зелену майку зі слідами РБК, що поміщені до паперового конверту, а також вилучені 03 червня 2024 року в ході особистих обшуків під час затримання в порядку ст. 208 КПК України належні ОСОБА_4 білу футболку з написом «VELARIS» зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту № 1, чорні спортивні штани, що поміщені до паперового конверту № 3, мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 , що поміщений до сейфпакету № PSP 183980.

Арешт накладений на майно належне ОСОБА_6 , а саме білу з червоними смужками футболку, що поміщена до паперового конверту, різнокольорові в смужку шорти, що поміщені до паперового конверту, білу із зеленим комірцем кепку, що поміщена до паперового конверту не підлягаю скасуванню, оскільки матеріали кримінального провадження щодо цього обвинуваченого виділені в окреме провадження, а тому суд ще не ухвалює судове рішення, яким закінчується судовий розгляд щодо нього.

Долю речових доказів у справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України:

змив РБК із задньої правої дверцяти авто, поміщено до паперового конверту №1; змив РБК із нижньої частини автомобіля, поміщено до паперового конверту №2; змив з керма, поміщено до паперового конверту №3; змив із ричага коробки передач, поміщено до паперового конверту №4; змив із підлоги авто біля задньої правої двері, поміщено до паперового конверту №5; змив РБК із задньої частини(спинки) переднього правого сидіння авто, поміщено до паперового конверту №6; змив РБК із упаковки серветок, поміщено до паперового конверту №7; змив РБК з підлоги коридору, поміщено до паперового конверту №1; змив РБК з порогу при вході в квартиру, поміщено до паперового конверту №2; змив РБК з ванни, поміщено до паперового конверту №3; змив РБК з ковдри синього кольору в кімнаті, поміщено до паперового конверту №4; змив РБК з ковдри синього кольору в кімнаті, поміщено до паперового конверту №5 слід знищити.

сірий плед з плямами РБК, що поміщений до паперового конверту № 2, сіру кофту зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту; темні шорти й зелену майку зі слідами РБК, що поміщені до паперового конверту необхідно повернути ОСОБА_7 та залишити у її власності

білу футболку з написом «VELARIS» зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту № 1, чорні спортивні штани, що поміщені до паперового конверту № 3, мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 , що поміщений до сейфпакету № PSP 183980 необхідно повернути ОСОБА_4 та залишити у його власності.

Суд не вирішує питання щодо речових доказів належних ОСОБА_6 , а саме: білої з червоними смужками футболки, яка поміщена до паперового конверту, різнокольорових в смужку шортів, які поміщені до паперового конверту, білої із зеленим комірцем кепки, яка поміщена до паперового конверту, оскільки матеріали кримінального провадження щодо цього обвинуваченого виділені в окреме провадження, а тому суд ще не ухвалює судове рішення, яким закінчується судовий розгляд щодо нього.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Кримінальним правопорушенням майнова шкода не завдана.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2023 та призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати набуття вироком законної сили.

На підставі ч. ч. 1, 5, 7 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах цього кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі у термін з 03.06.2024 по 08.01.2025 та з 17.10.2025 по дату набуття вироком законної сили, зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 09.01.2025 по 16.10.2025, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою Броварського міськрайонного суду від 18.06.2024 на вилучені в ході невідкладних оглядів місця події за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 , сірий плед з плямами РБК, що поміщений до паперового конверту № 2, сіру кофту зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту; темні шорти й зелену майку зі слідами РБК, що поміщені до паперового конверту, а також вилучені 03 червня 2024 року в ході особистих обшуків під час затримання в порядку ст. 208 КПК України належні ОСОБА_4 білу футболку з написом «VELARIS» зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту № 1, чорні спортивні штани, що поміщені до паперового конверту № 3, мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 , що поміщений до сейфпакету № PSP 183980.

Речові докази у справі:

змив РБК із задньої правої дверцяти авто, поміщено до паперового конверту №1; змив РБК із нижньої частини автомобіля, поміщено до паперового конверту №2; змив з керма, поміщено до паперового конверту №3; змив із ричага коробки передач, поміщено до паперового конверту №4; змив із підлоги авто біля задньої правої двері, поміщено до паперового конверту №5; змив РБК із задньої частини(спинки) переднього правого сидіння авто, поміщено до паперового конверту №6; змив РБК із упаковки серветок, поміщено до паперового конверту №7; змив РБК з підлоги коридору, поміщено до паперового конверту №1; змив РБК з порогу при вході в квартиру, поміщено до паперового конверту №2; змив РБК з ванни, поміщено до паперового конверту №3; змив РБК з ковдри синього кольору в кімнаті, поміщено до паперового конверту №4; змив РБК з ковдри синього кольору в кімнаті, поміщено до паперового конверту №5 знищити.

сірий плед з плямами РБК, що поміщений до паперового конверту № 2, сіру кофту зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту; темні шорти й зелену майку зі слідами РБК, що поміщені до паперового конверту повернути ОСОБА_7 та залишити у її власності

білу футболку з написом «VELARIS» зі слідами РБК, що поміщена до паперового конверту № 1, чорні спортивні штани, що поміщені до паперового конверту № 3, мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 , що поміщений до сейфпакету № PSP 183980 повернути ОСОБА_4 та залишити у його власності.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1