Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №361/3132/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3132/24

провадження № 1-кп/361/864/24

17.09.2026

ВИРОК

Іменем України

17 вересня 2026 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024111130000184 від 18.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою освітою, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, не інваліда, не депутата, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження

29.03.2024 до Броварського міськрайонного суд Київської області надійшли матеріали кримінального провадження № 12024111130000184 від 18.01.2024 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 01.09.2025 призначено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні.

27.11.2025 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області, винесеного на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2916/0/15-24 від 03.10.2024, призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 з посади судді у відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 зазначене вище кримінальне провадження розподілене судді ОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

18 січня 2024 року близько о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Центральна в с. Пухівка Броварського району Київської області, в напрямку від вул. Соборна до вул. Армійська, проїжджаючи ділянку дороги поблизу будинку №35 по вул. Центральна, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушила п.п. б) п. 2.3 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,на заокругленій ділянці дороги не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість свого руху, в результаті чого, втратив можливість постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»внаслідок чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення правою боковою частиною керованого ним автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 – ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки. Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. б) п. 2.3 та п. 12.1. Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Отже, суд визнає ОСОБА_6 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Позиції учасників судового провадження

За результатами судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, зазначив, що дії обвинуваченого містять всі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зауважив, що винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому злочині підтверджується показаннями обвинуваченого, потерпілої та письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду. Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді арешту строком на 6 місяців з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Обвинувачений допитаний у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення спочатку визнав повністю, але під час допиту змінив свою позицію та визнав вину частково, вважаючи, що це був нещасний випадок. ОСОБА_6 показав, що він у березні 2024 року десь в 11, 12 годині їхав в сторону села Літки зі сторони міста Києва зі швидкістю 40-50 км/год. На перехресті виконував поворот у ліву сторону, але не впорався з керуванням, та виїхав на зустрічну смугу руху, оскільки наїхав на кучу снігу, а на дорозі була ожеледь. Зауважив, що автомобіль був справний, дорожнє покриття було вологе, дорога мала дві смуги, від керування не відволікався. Пояснив, що його авто розкрутило і він правою задньою частиною свого авто зіткнувся з лівою передньою частиною автомобіля потерпілої. В авто, з яким він зіткнувся були водій та пасажир. Медичну допомогу пасажиру - потерпілій не надавав, тому що внаслідок ДТП пошкодив ногу. Надалі, його та потерпілу привезли в лікарню, де потерпілій робили рентген, а поліцейський повідомив, що перелому у неї немає. В лікарні він вибачився перед потерпілою, а вона сказала, що у всьому винна погана дорога. Він знав, що потерпіла проходила лікування, бачив гіпс але не вважає за потрібне відшкодувати завдану їй шкоду, оскільки ця травма сталася не з його вини. Вибачився перед потерпілою та кається у скоєному правопорушенні. Просив призначити йому покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Зазначив, що не працює, але має невеликі заробітки, пов`язані з перевезенням знайомих, з яких він зможе заплатити штраф.

Захисник просив врахувати пом`якшуючи обставини, те що обвинувачений раніше не судимий, є особою пенсійного віку і має виключно позитивні характеристики та призначити йому штраф у мінімальному розмірі.

Судом під час судового розгляду було досліджено низку письмових доказів, здійснено допит потерпілої та вивчено характеризуючи дані обвинуваченого, що в сукупності є належними, допустимими доказами та такими, що не суперечать один одному.

Потерпіла в судовому засіданні надала показання, що ДТП сталася 18.01.2024 року десь близько 10ої години ранку, я сиділа на правому задньому сидінні. Їхали в селі Пухівка в напрямку міста Броварів з невеликою швидкістю. Дорога була абсолютно чистою від снігу. Я побачила машину на невеличкому повороті, яка йшла в лобове зіткнення з їх автомобілем, надалі був удар і я отримала тілесні ушкодження. Аварія відбулась на нашій смузі руху, тому що автомобіль з яким вони зіткнулись їхав в протилежну сторону. Обвинувачений жодної допомоги не надавав. Допомогу надавали водії інших транспортних засобів, зокрема водій КРАЗУ, який їхав позаду них. Сусіди відвезли у лікарню. За час лікування ОСОБА_8 мені не допомагав і не пропонував допомогти. Дорога мала дві смуги руху розділених суцільною смугою, інших авто, які створювали аварійну ситуацію не було. Вважаю, що автомобіль обвинуваченого їхав швидко. Автомобіль обвинуваченого зіткнувся своєю правою передньою частиною з лівою передньою частиною їх автомобіля. Компенсації не було, вибачень також.

В ході судового слідства не встановлено підстав, через які потерпіла могла дати неправдиві свідчення та оговорювати обвинуваченого. Показання потерпілої підтверджують, як подію вчиненого кримінального правопорушення, так і вину ОСОБА_6 у його вчиненні.

Представник потерпілої та потерпіла погодились з прокурором щодо міри покарання, яку слід призначити обвинуваченому.

Мотиви суду щодо призначення покарання

Вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та решта фактичних обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні також підтверджується дослідженими в судовому засідання письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди на АДРЕСА_2 від 18.01.2024, схемою до нього та ілюстративною таблицею (а.с. 167-180, т.2) Відповідно до цього документу дорожнє покриття без дефектів, мокре, чисте, обмеження швидкості 50 км./год. На місці огляду перебуває автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився в смузі для руху до вул. армійська майже перпендикулярно проїзній частині та має пошкодження правої бокової частини авто. Також на місці огляду перебуває автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 . який знаходиться в смузі для руху до вулиці Соборна та має пошкодження передньої та лівої бокової частини авто;

- висновком судово-медичної експертизи по обстеженню ОСОБА_4 №06/05 від 15.03.2024 (а.с. 204-205, т.2). Відповідно до цього висновку ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки. Тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, по строку можуть відповідати 18.01.2024 та відносяться до категорії тілесних пошкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я, так як для зрощення перелому необхідний термін більше 21 доби;

- висновком судової інженерно-технічної експертизи висновок експерта №СЕ-19/111-24/3777-ІТ від 23.01.2024(а.с.182-185, т. 2). У цьому висновку зазначено, що система робочого гальма автомобіля марки марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіскі автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

- висновком судової інженерно-технічної експертизи висновок експерта №№СЕ-19/111-24/3778-ІТ від 22.01.2024 (а.с.187-198, т. 2). У цьому висновку зазначено, що механічні пошкодження, які є на автомобілі марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілі марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 характерні для їх контакту описаного в дослідницькій частині висновку. В момент первинного контакту автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 розташовувався правою боковою частиною до передньої частини автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 . зіткнення автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося у смузі руху до вулиці Соборна.

- висновком судової інженерно-технічної експертизи висновок експерта №СЕ-19/111-24/3778-ІТ від 22.01.2024(а.с.187-190, т. 2). У цьому висновку зазначено, що система робочого гальма автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіскі автомобіля марки «автомобіля марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

висновком судової інженерно-транспортної експертизи висновок експерта №СЕ-19/111-24/4753-ІТ від 25.01.2024(а.с.200-205, т.2). У висновку вказано, що в даній дорожній обстановці, за умов викладених у постанові, з технічної точки зору, водій автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, за умов викладених у постанові, водій автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці, за умов викладених у постанові, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia Classic» реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, за умов викладених у постанові, в діях водія автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_3 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Разом з тим, суд з`ясував, що обвинувачений частково не визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки вважає, що ДТП сталося внаслідок ожеледі на дорозі. Натомість, в своїх показаннях, наданих в судовому засіданні, обвинувачений фактично підтверджує обставини викладені в обвинувальному акті щодо скоєння ДТП, окрім дати та часу вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, обвинувачений зазначив, що він не впорався з керуванням і допустив зіткнення з автомобілем, в якому перебувала потерпіла. Твердження обвинуваченого, що у дорожній обстановці він внаслідок ожеледі та погано почищеної дороги не міг запобігти аварії спростовуються висновками інженерно-технічної та інженерно-транспортної експертиз, які наведені судом вище та на переконання суду є належними, допустимими та достовірними доказами. Крім того, такі твердження спростовуються протоколом огляду місця події та показаннями потерпілої. Відтак, по суті суд розцінює часткове невизнання обвинуваченим вини, як його намагання безпідставно уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння. Водночас суд вважає, що неточності щодо дати та часу вчинення злочину у показаннях обвинуваченого зумовлені тим, що після події кримінального правопорушення пройшов тривалий період часу (більше двох років).

Дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та поза розумним сумнівом.

За роз`ясненнями, що містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, ставлення особи до вчиненого, відшкодування завданої потерпілому шкоди та думку потерпілого.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Разом з тим, суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання (зазначену в обвинувальному акті) – щире каяття обвинуваченого, оскільки він визнав вину лише частково, вважаючи, що ДТП було нещасним випадком не надав допомогу потерпілій після аварії та не відшкодував шкоди завданої потерпілій і навіть не намагався це зробити. Так, щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Щире каяття це дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. В судовому засіданні обвинувачений своєю поведінкою не продемонстрував критичне ставлення до вчиненого ним злочину, бажання відшкодувати шкоду та понести справедливе покарання, а формальне твердження про його каяття на завершальній стадії судового провадження, зокрема, останнього слова обвинуваченого є його прагненням пом`якшити відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначені покарання суд враховує що ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, наявність пом`якшуючої покарання обставини – активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та думку потерпілої, яка погодилась з прокурором, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді арешту на шість місяців з позбавлення права керування всіма транспортними засобами строком на один рік. Суд також бере до уваги поведінку обвинуваченого після вчинення ним злочину, а саме, що обвинувачений не надав потерпілй допомогу та не відшкодував їй шкоду. Однак враховує, що обвинувачений в судовому засіданні вибачився перед потерпілою за скоєне ним правопорушення.

Враховуючи наведені обставини суд погоджується з думкою прокурора та потерпілої про можливість призначення покарання у виді арешту за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тому що інші покарання є занадто м`якими за перерахованих вище судом обставин. Однак суд вважає, що строк такого покарання повинен бути три місяці, а не шість, як просив прокурор, оскільки ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується добре, раніше не судимий, активно сприяв розкриттю злочину, обтяжуючі покарання обставини відсутні, а тому саме визначений судом розмір покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 р., виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, суди при постановленні вироку повинні обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

Так, санкцією ч.1 ст.286 КК України, окрім основних видів покарання у виді: штрафу, виправних робіт, арешту, обмеження волі, передбачено й обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, яке також слід застосувати до обвинуваченого за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Відтак, з огляду на з`ясовані вище обставини, суд дійшов висновку про те, що до обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України слід також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, оскільки таке покарання буде достатнє для досягнення цілей, визначених у ч. 2 ст. 65 КК України.

Мотиви суду щодо вирішення цивільних позовів

ОСОБА_9 до початку судового розгляду звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_6 та Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-гарант» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 158675,58 грн та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Надалі, 07.10.2025 представник цивільного позивача ОСОБА_9 подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме: стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-гарант» матеріальної шкоди у розмірі 158675,58 грн.

Згідно із ч. 2ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частина 5 ст. 128 КПК визначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_9 відмовився від позову в частині вимог до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-гарант» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 158675,58 грн, а тому провадження у справі щодо цієї вимоги слід закрити.

Стосовно вимоги ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, яка залишилась на вирішенні, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді позивач ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть №9 від 04.02.2026.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Згідно з ч. 3 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).

Отже, вимога про стягнення моральної шкоди, процесуального правонаступництва не допускає, а тому провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди, підлягає закриттю.

З наведеного провадження за цивільним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід закрити.

Також до початку судового розгляду ОСОБА_4 звернулась з цивільним позовом до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 була завдана моральна шкода внаслідок вчинення обвинуваченим злочину щодо неї. Така шкода полягала у душевних стражданнях, які були викликані отриманням нею тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які потребували тривалого лікування.

Позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, зазначили, що шкода відповідачем не відшкодована.

Відповідач цивільний позов не визнав, оскільки вважає, що шкода позивачу нанесена б не була, якби дорога була б почищена і ОСОБА_4 користувалась паском безпеки під час руху авто в момент аварії.

Захисник зауважив, що заявлені позовні вимоги та витрати на правову допомогу є необґрунтованими та не підтверджені достатніми доказами. Зокрема, у матеріалах справи не міститься доказів понесення ОСОБА_4 моральної шкоди, а витрати на правову допомогу є завищеними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи вимоги цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди, повно та всебічно дослідивши докази подані сторонами у їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частина 5 ст. 128 КПК визначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до п.п.1, 2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.п.3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Так, судом встановлено, що внаслідок протиправних винних дій обвинуваченого, які полягали у порушенні ПДР потерпілій ОСОБА_4 були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкостіу вигляді закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. У зв`язку з отриманням травм потерпіла була вимушена з 18.01.2024 по 09.02.2024 носити гіпс на руці, що підтверджується відповідною випискою із медичної карти амбулаторного хворого, яка наявна у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку що потерпілій очевидно була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях в зв`язку з необхідністю носити гіпс протягом місяця, оперувати у всіх справах лише однією рукою, що значно ускладнює виконання побутових справ і погіршує якість життя. Разом з тим, заподіяння цієї шкоди перебуває у причинному зв`язку з травмою отриманою внаслідок вчинення ОСОБА_6 18.01.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України щодо потерпілого.

Суд погоджується з розміром заявленої позивачем шкоди, оскільки такий розмір є співрозмірним обсягу понесених потерпілою моральних страждань та справедливою сатисфакцією за вчинення щодо неї злочину.

Отже, виходячи із засад розумності та виваженості суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, а тому цивільний позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 124 КПК України У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Суд вважає, що надання правової допомоги потерпілій підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:

договором про надання правової допомоги від 12.02.2024 року між адвокатом ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 ;

актом N1 від 01.04.2024 про надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 , а саме у розмірі 19000 гривень;

актом N2 від 01.04.2024 про надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 , а саме у розмірі 10000 гривень.

Вирішуючи питання розміру процесуальних витрат, понесених потерпілим на правову допомогу, суд констатує, що факт надання професійної правничої допомоги адвокатом підтверджується документами, які подавав представник потерпілого до суду, а саме: позовною заявою, документами, переліченими в акті №1 а також журналами судових засідань згідно з якими адвокат ОСОБА_5 безпосередньо брав участь протягом всього судового провадженя.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 29 000 гривень є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і суд не вбачає підстав для зменшення їх розміру за клопотанням захисника з огляду на фінансовий стан обвинуваченого.

Суд вважає, що понесення таких витрат потерпілою не спростовано стороною захисту.

Відтак, процесуальні витрати ОСОБА_4 на правову допомогу у розмірі 29 000 грн. підтверджуються документально, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України.

Мотиви суду щодо вирішення інших питань

Стосовно процесуальних витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Відтак, витрати: 3786 гривень 40 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3777-ІТ від 23.01.2024 року; 9087 гривень 36 копійок, за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/16909-АВ від 27.03.2024 року; 3786 гривень 40 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3778-ІТ від 22.01.2024 року; 5300 гривень 96 копійок, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3782-ІТ від 24.01.2024 року; 1514 гривень 56 копійок, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/4753-ІТ від 25.01.2024 підлягають стягненню з ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про скасування арешту майна суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Отже, слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2024, на автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 . Також необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2024, на автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ТОВ «УНІВ.АГЕНСТВО «ПРО-ФАРМА».

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Так, речовий доказ - автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 залишити у його власності. Водночас речовий доказ - автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 слід залишити у його володінні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Шкода потерпілому не відшкодована.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000 (двадцять дев`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів: в сумі 3786 (трьох тисяч сімсот вісімдесяти шести) гривень 40 (сорока) копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3777-ІТ від 23.01.2024; в сумі 9087 (дев`яти тисяч вісімдесяти семи) гривень 36 (тридцяти шести) копійок, за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/16909-АВ від 27.03.2024 у; в сумі 3786 (трьох тисяч сімсот вісімдесяти шести) гривень 40 (сорока) копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3778-ІТ від 22.01.2024; в сумі 5300 (п`яти тисяч триста) гривень 96 (дев`яноста шести) копійок, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/3782-ІТ від 24.01.2024; в сумі 1514 (тисячі п`ятсот чотирнадцяти) гривень 56 (п`ятдесяти шести) копійок, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта №СЕ-19/111-24/4753-ІТ від 25.01.2024.

Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2024, на автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 та автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ТОВ «УНІВ.АГЕНСТВО «ПРО-ФАРМА».

Речові докази:

автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia Classic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 залишити у його володінні

автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 залишити у його власності.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1