Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №175/4476/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 175/4476/26

Провадження № 2/357/5846/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року представник ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2829273 від 23.10.2019 у розмірі 15 100 грн, судовий збір у розмірі 2 442,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 23.10.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2829273, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак останній кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підставі ухвали судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.03.2026 справа надіслана за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

08.05.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання 16.07.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

25.05.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, поданий адвокатом Родітєлєвою Н.А., просила відмовити у задоволенні позову за відсутністю доказів. В обґрунтування відзиву зазначено, що дійсно 23.10.2019 між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого видано кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою 1,70% за кожен день користування кредитними коштами до 22.11.2019 включно. Однак, позивачем заявлено позов у березні 2026 року після спливу позовної давності. Крім того, сума позики в договорі прописана лише у цифровій формі, не зазначено на який саме термін видається позика, є лише кінцева дата повернення коштів, не зазначені ані банківські реквізити, ані номер карткового рахунку позичальника. До позовної заяви докази підтверджуючи перерахунок коштів саме на рахунок відповідачки не додано, що ставить під сумнів взагалі отримання кредитних коштів. Не надано жодного підтвердження щодо вжиття заходів позивачем досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором на адресу відповідачки. Вказано також про завищеність розміру витрат на адвоката.

28.05.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив з додатковими обґрунтуваннями позовних вимог та клопотання про витребування доказів.

16.07.2026 ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» наступні докази: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , за період з 23.10.2019 до 30.10.2019 з відображенням часу зарахування коштів; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

13.08.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримує.

Позиція відповідача суду зрозуміла з відзиву на позов.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

23.10.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту № 2829273, який підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора PS2829273.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.6., 1.9. договору сторони домовились, що кредитодавець надає позивальнику кредит у сумі 10 000 грн на строк 30 календарних днів під 1,7% в день, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 22.115.2019.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання кредиту № 2829273 від 23.10.2019 (графік платежів), орієнтовна сукупна вартість кредиту в межах узгодженого строку повернення кредиту у випадку виникнення заборгованості складає 15 100 грн, в тому числі: основна сума кредиту в розмірі 10 000 грн та проценти за користування кредитом в сумі 5 100 грн, реальна процентна ставка у розмірі 620,50%.

Відповідно до п. 7.13 договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину, надання кредиту) позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Екземпляр Договору надається Кредитодавцем Позичальнику у паперовому вигляді у порядку передбаченому Розділом 13 Правил.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260803/37413-БТ від 16.07.2026, який був наданий на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2026, банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

Банком також надано виписку з рахунку відповідача, з якого вбачається, що 23.10.2019 на платіжну картку № НОМЕР_3 здійснено зарахування коштів у розмірі 10 000 грн.

В матеріалах справи також міститься копія листа ТОВ ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 про укладений між позивачем та вказаним товариством договору на переказ коштів № 41346335_18/10/17, на виконання якого за дорученням ТОВ «Алекскредит» 23.10.2019 здійснено успішний переказ на суму 10 000 грн.

Від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025, з урахуванням акта прийому-передачі реєстру боржників, перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача за договором № 2829273.

07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого до ТОВ «Солвентіс» передано право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі до відповідача за кредитним договором № 2829273.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами кредитного договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору, який оформлено в електронній формі. Первісний позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти, зобов`язання за договором виконав, при цьому позичальник порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані кошти з відсотками за користування кредитом.

Згідно з матеріалами справи у відповідача наявна прострочена заборгованість за кредитним договором № 2829273 у розмірі 15 100 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість по кредиту; 5 100 грн - заборгованість по відсоткам.

Слід зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилом ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний карантин скасовано з 24:00 год. 30.06.2023.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, тож строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, станом на день скасування карантину (30.06.2023), діяла редакція пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згодом пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України викладено в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон 4434-IX від 14.05.2025 про відновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, перебіг позовної давності за позовними вимогами, заявленими позивачем в межах даного спору, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 продовжувався в зв`язку з карантином, з 01.07.2023 по 08.11.2023 продовжувався в зв`язку з надзвичайним станом, а з 08.11.2023 по 04.09.2025 зупинений у зв`язку із воєнним станом.

З огляду на звернення позивача до суду з даним позовом 11.11.2025 про стягнення заборгованості за договором від 23.10.2019, відсутні підстави для застосування строків позовної давності у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.07.2025, укладеної між позивачем та Адвокатом Лівак Іванною Миколаївною;

2) детальний опис робіт (надання послуг) від 30.09.2025, виконаних Адвокатом Лівак І.М., за договором про надання правничої допомоги № 43657029 від 01.07.2025;

3) додаткову угоду № 2829273 від 30.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 43657029 від 01.07.2025;

4) акт № 2829273 від 30.09.2025 виконаних робіт на суму 6 000 грн.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Лівак Іванною Миколаївною на підставі договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.07.2025 надано ТОВ «ФК «Солвентіс» наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - 2 250 грн (1,5 год.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 000 грн (3 год.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн (1 год.). Всього послуг на 6 000 грн.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що надання консультацій та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу для їх вивчення.

Відтак, витрачений адвокатом час та витрати на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи, при цьому формування додатків до позову за своїм змістом входить до правничої послуги по складанню позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову та співмірність заявленим витратам, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі.

Вказана до стягнення сума відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також принципи розумності і справедливості.

Керуючись ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 2829273 від 23.10.2019 у розмірі 15 100 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ: 43657029.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду з дня підписання рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов