Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №355/1370/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1370/26

Провадження № 2/355/1234/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно -

УСТАНОВИВ:

11.06.2026 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача – Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .

При житті ОСОБА_3 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала.

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з по господарської книги № 39 від 20.05.2026 року виданої Веселинівським старостинським округом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не звертався, однак на день смерті матері ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований з нею за однією адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №122 від 05.03.2014 року.

До Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся брат позивача ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 6,03 умовних кадастрових гектарах що знаходиться в КСП «Веселинівське», с. Веселинівка, Броварського (бувшого Баришівського) району Київської області. На житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 брат позивача ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину не отримував та не претендує, між ними існує усна домовленість про те, що ОСОБА_2 успадкував після смерті їхньої матері земельну частку (пай), а позивач ОСОБА_1 успадкує житловий будинок. Тому брат позивача, ОСОБА_2 не претендує на спадковий житловий будинок який залишився після смерті ОСОБА_3 та не заперечує з приводу того, щоб зазначений житловий будинок був оформлений на ім`я позивача.

Однак на усне звернення позивача до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок, який залишився після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач отримав відмову. Відмова була мотивована тим, що в матеріалах спадкової справи міститься інформація про те, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняв ОСОБА_2 та позивач по справі ОСОБА_1 , однак в позивача відсутній документ який підтверджує право власності спадкодавця на спадковий будинок та крім позивача є ще один спадкоємець, ОСОБА_2 , який також має право на частку спадкового житлового будинку.

В зв`язку з такими обставинами в нотаріальній конторі позивачу було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Належність спадкового житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується випискою з по господарської книги №39 від 20.05.2026 року виданої Веселинівським старостинським округом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

За життя ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на належний їй житловий будинок збудований в 1958 році в органах БТІ в зв`язку з тим, що не мала наміру його відчужувати.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.07.2026 р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 24.09.2026р.

23.07.2026 р. на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача - Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області - щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність представника відповідача.

23.07.2026 р. на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача – ОСОБА_1 – адвоката Куценко Н.В.щодо визнання позову та розгляду справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.

24.09.2026 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_4 - щодо розгляду справи у відсутність позивача та його представника.

23.07.2026 р. на адресу суду надійшла від Баришівської державної нотаріальної контори копія спадкової справи №435/2014 заведена до майна ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті №00058477612 від 20.05.2026 р. (а.с. 7).

Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 16.05.2026р., вбачається, що батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є – ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_1 (батько) ( а.с. 13).

Зі змісту виписки з по господарської книги №39 від 20.05.2026 вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 збудований в 1958 році та належить - ОСОБА_3 (а.с. 16).

Листом державного нотаріуса Баришівського державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. № 806/02-14 від 10.06.2026р., було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.23).

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Так згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У постанові у справі № 363/4852/17 ВС вказав, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Відповідно до листа вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 - громадяни, якізбудувалижитловібудинки до 5 серпня 1992 року, могли за умовиприйняттяїх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Пунктом 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008 року «Просудову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

У ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) міститься важливе положення: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо спадкоємець подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 530 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено, що прийняте спадкове майно визнається власністю спадкоємця з часом відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 : Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Пунктом 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008 року «Просудову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач не ставить питання про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених при зверненні до суду з вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків – НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 77,80 кв. м, житловою площею 55,10 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева