Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №295/14071/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14071/25

Категорія 387

1-кп/295/50/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

номер кримінального провадження 62023240020001696, внесеного 27.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та № 62023240020000853, внесеного 07.07.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодружений, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді інструктора групи підготовки 1 десантного штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 24.01.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 15.07.2023 р., коли повернувся до військової частини НОМЕР_1 та повідомив про бажання продовжити проходження військової служби.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді навідника 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.11.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 16.10.2024 р., коли прибув до ВП № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області та поповідомив про бажання продовжити проходження військової служби. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 у період з 15.11.2023 до 16.10.2024 р. старший сержант ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про самовільне залишення військової частини та його причини не повідомляв, проводячи час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину без поважних причин в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю, зазначив, що час та місце скоєння ним, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує.

Оскільки викладені обставини обвинувачений не оспорював, повністю їх визнав, з урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнані обвинуваченим, суд розглянув справу згідно ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому суд в судовому засіданні переконався, що учасники кримінального провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, роз`яснивши, що в подальшому вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції учасників кримінального провадження проводити судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує, що вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином; особу винного, який є судим; військовослужбовець; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття; відсутність обставин які б обтяжували відповідальність. З огляду на зазначене суд дійшов переконання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції відповідної частини статті закону України про кримінальну відповідальність у виді позбавлення, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання новим злочинам, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2024 р. ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду. Враховуючи, що злочини вчинені обвинуваченим ОСОБА_3 до ухвалення вищезазначеного вироку, то остаточне покарання за цим вироком слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарання менш суворого покарання більш суворим та зарахувати в строк покарання відбуте частково покарання за попереднім вироком за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

Початок строку відбування покарання слід рахувати з дня набрання вироком суду законної сили.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витратив даному криімнальному провадженні відсутні..

Речових доказів у даному кримінальному провадженні немає.

На підставі викладеного, ст.ст. 70,72, ч. 5 ст. 407 КК України, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш м`якого покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2024 р., більш суворим покаранням, призначеним цим вироком – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання остаточно призначеного цим вироком за сукупністю кримінальних правопорушень строк відбутого обвинуваченим ОСОБА_3 покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2024 р із розрахунку два дні пробаційного нагляду відповідають одному дню позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1