Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №295/4879/24 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4879/24

Категорія 69

2/295/469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представника позивача - адвоката Рябчун О.Д.

представника відповідача - адвоката Янчука М.О.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, інфляційних та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача:

- неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів, які стягуються згідно із судовим наказом № 295/8993/17 у сумі 176323,7 грн, інфляційні в розмірі 15440,97 грн та 3% річних у сумі 6971,19 грн;

- неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів, які стягуються згідно з виконавчим листом № 295/10479/21 у сумі 43230,00 грн, інфляційні в розмірі 5490,41 грн, 3% річних у сумі 2676,93 грн.

Позов обґрунтований тим, що згідно з судовим наказом, виданим Богунським районним судом м. Житомира 30.08.2017 з відповідача стягнуті аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини щомісячного доходу (заробітку) боржника, щомісячно, починаючи з 14.08.2017 і до моменту досягнення сином ОСОБА_3 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), надалі стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини щомісячного доходу (заробітку) боржника до моменту досягнення дочкою ОСОБА_4 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), надалі стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу (заробітку) боржника до моменту досягнення сином ОСОБА_5 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 старший син ОСОБА_3 досяг повноліття, на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2021 до закінчення навчання у Поліському національному університеті - до 30.06.2025.

Позивачка посилається на те, що відповідач аліменти на утримання дітей з березня 2022 року по 01.04.2024 не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті аліментів за судовим наказом від 30.08.2017 у розмірі 176323,71 грн, за рішенням суду від 26.11.2021 у сумі 43500,00 грн.

У позові вказано, що у зв`язку з тим, що відповідач не сплачував аліменти, на підставі ст. 196 СК України на суму заборгованості підлягає нарахуванню пеня, розмір якої з урахуванням законодавчого обмеження розміром 100% заборгованості по аліментах за судовим наказом складає 176 323,71 грн, за рішенням суду – 43230,00 грн, які позивач просить стягнути на свою користь.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України позивачка просить стягнути інфляційні та 3% річних, які за судовим наказом складають відповідно 15440,97 грн та 6971,19 грн; за рішенням суду – 5490,41 грн та 2676,93 грн.

ІІ. Процедура і позиції сторін

Згідно з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ухвали суду від 20.11.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_7 , зупинено провадження в цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №295/3082/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про звільнення від сплати аліментів.

28.04.2025 згідно з ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Прізвище та ім`я позивачки " ОСОБА_8 " змінені на " ОСОБА_9 " на підставі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 17.05.2025 (том №1 а. с. 97-98).

Згідно з ухвалою суду від 11.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Янчука М.О., витребувано з Бердичівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії з матеріалів виконавчого провадження №54767962 з примусового виконання судового наказу №295/8993/17, виданого 30.08.2017 Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей; а також належним чином засвідчені копії із матеріалів виконавчого провадження №68149212 з примусового виконання виконавчого листа №295/10479/21, виданого 04.01.2022 Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2021 року та до закінчення навчання у Поліському національному університеті - до 30.06.2025 року.

27.01.2026 на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2025 з Бердичівського відділу ДВС надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 68149212 та виконавчого провадження №54767962 (том №1 а. с. 145-250; том №2 а.с. 1-169).

У судових засіданнях позивачка та її представник адвокат Рябчун О.Д. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Позивачка пояснила, що з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України вона виїхала з двома меншими дітьми за кордон, де перебувала протягом двох місяців. Під час їх перебування за кордоном батько дітьми не цікавися, не дізнавався, чи дітям потрібна допомога. Старший син ОСОБА_10 не захотів їхати з ними, лишився в Україні, проживав з батьками його батька. Вказала, що після повернення в Україну син ОСОБА_10 залишився проживати з батьками колишнього чоловіка, на теперішній час їй невідомо, де проживає старший син, вони не спілкуються. На початку 2022 перераховувала кошти сину ОСОБА_10 , потім припинила брати участь в його утриманні.

ОСОБА_1 зазначила, що за період з 01.09.2021 по 13.01.2022 відповідач не сплачував аліменти на дітей, їй невідомі причини, з яких він їх не сплачував. Лише у березні 2022 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 перебуває в Збройнх Силах України, проте їй не було відоме його конкретне місце проходження служби, оскільки вони не спілкувались. По грудень 2021 року відповідач своєчасно сплачував мінімальний ромір аліментів, оскільки офіційно не працював, заборгованості не було. Протягом 2022-2023 років отримувала аліменти, які перераховувались з ВДВС, у грудні 2023 року звернулась до державного виконавця з клопотанням про проведення перерахунку заборгованості, не могла звернутись раніше, оскільки була зайнята вихованням дітей.

Адвокат Рябчун О.Д. зазначила, що відповідач мав прямий обов`язок повідомити державного виконаця про те, що він проходить службу в Збройних Силах України, він знав, що відкриті виконавчі провадження про стягнення з нього аліментів, проте свій обов`язок не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивачці було відомо, що колишній чоловік проходить службу в Збройних Силах України, проте вона не мала офіційних документів, які підтверджують, в якій військовій частині він служить.

Адвокат Рябчун О.Д. вказала, що їй невідомі причини, з яких позивачка не повідомила державного виконавця про проходження військової служби відповідачем.

На думку представника позивача ОСОБА_2 проявив свідому бездіяльність, не повідомив державного виконавця про проходження ним служби, аліменти в добровільному порядку щомісячно в повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості, а відтак з відповідача підлягає стягненню пеня, а також річні та інфляційні як відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

Представник відповідача - адвокат Янчук М.О. у судових засіданнях просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

З приводу наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання повнолітнього сина адвокат пояснив, що 26.11.2021 було ухвалено рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_10 в розмірі 1500,00 грн щомісячно. Рішення суду набрало законної сили, за заявою позивачки 13.01.2022 відкрито виконавче провадження. 3 матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем боржнику не направлявся жоден документ.

3 25.02.2022 відповідач перебував у лавах Збройних Сил України, з 08.03.2022 син ОСОБА_10 почав проживати з батьками відповідача. Відповідно до рішення суду від 20.02.2025 ОСОБА_2 звільнений від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина з 08.03.2022. На думку адвоката, для нарахування пені за період до 08.03.2022 немає підстав, оскільки тривав судовий розгляд, рішення було звернуто до виконання лише у січні 2022 року, з 08.03.2022 дитина не проживала з матір`ю, не перебувала на її утриманні, а відтак позовні вимоги в частині стягнання пені за рішенням суду про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відсутні, вини довірителя у виникненні заборгованості не має.

Адвокат Янчук М.О. звертав увагу, що ОСОБА_1 вводила в оману суд та виконавчу службу, стверджуючи, що син ОСОБА_10 проживає з нею. Утриманням повнолітнього сина, який навчався, займався ОСОБА_2 , позивачка матеріальної допомоги синові не надає, батько не звертався до суду про стягнення з неї аліментів.

Щодо стягнення пені за судовим наказом №295/8993/17 представник відповідача зазначив, що вина довірителя у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відсутня.

Вказав, що з початку повномасштабного вторгнення рф будь-яка заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, відповідач добросовісно і добровільно виконував всі обов`язки, покладені на нього судовим рішенням.

З 25.02.2022 ОСОБА_2 став на захист Батьківщини, брав активну участь у бойових діях, до кінця квітня 2022 року він перебував у Чорнобильській зоні відчуження, потім 2 місяці перебував на півночі Житомирської та Київської областей, пізніше був направлений до навчальної частини в м. Дніпрі для перекваліфікації в сапери, після того брав участь у розмінуванні зони бойових дій. Отже, по 04.08.2023 відповідач брав активну участь у захисті країни.

Представник позивача звертав увагу, що він на початку війни воював разом зі своїм довірителем в одному взводі, до 08.03.2022 вони перебували в лавах Сил територіальної оборони, з 08.03.2022 - в 14-й ОМБр, їм не було відомо, в якій військовій частині вони служать, і з початком бойових дій взагалі не думали про те, чи будуть отримувати грошове забезпечення, оскільки добровільно стали на захист країни. В умовах активних бойових дій цим питанням не було коли перейматися. Про те, що їх зарахують до військової частини, дізнались у травні 2022 року, військові документи отримали лише в червні 2022 року, грошове забезпечення почали отримувати в другій половині травня 2022 року.

Перебуваючи у зоні ведення активних бойових дій у відповідача не було доступу до фінансової частини ні в м. Житомирі, ні в с. Іванівка, де вона розташована.

Зазначив, що відповідачу у період його активної участі у складі сил оборони із захисту країни не було об`єктивної можливості співпрацювати з державним виконавцем.

Представник ОСОБА_7 звертав увагу, що з квітня 2022 року ОСОБА_2 , як і до цього, добровільно перераховував зі своєї картки аліменти у тому самому розмірі щомісячно, крім червня 2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Фактично заборгованість була нарахована після того, як у грудні 2023 року позивачка звернулась до державного виконавця, розрахунок заборгованості був проведений з урахуванням грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_2 за минулий період за значний проміжок часу.

Адвокат вважає, що у створенні штучної заборгованості зі сплати аліментів є вина позивачки, яка знала про проходження відповідачем служби в Збройних Силах України, не була позбавлена можливості повідомити вказану інформацію державному виконавцеві, що свідчить про недобросовісність її поведінки, а також винна бездіяльність державного виконавця, який до 08.12.2023 не зробив жодного запиту для встановлення місця проходження служби відповідачем, зокрема, до органів податкової служби та Пенсійного фонду України. Водночас його довіритель після звільнення з військової служби з`явився до державного виконавця та добровільно надав заяву про долучення довідки про доходи, на підставі якої державний виконавець зробив перерахунок, виходячи із грошового забезпечення, яке отримував відповідач.

Як тільки ОСОБА_2 дізнався, що йому нарахована заборгованість, він почав її погашати по мірі можливості, на теперішній час її розмір суттєво зменшився. Проте, він немає фінансової можливості сплатити її одним платежем, оскільки він не працює, був звільнений зі служби у зв`язку із наявністю батьків-інвалідів, ОСОБА_2 сам є особою з інвалідністю 3 групи, отримання якої з незрозумілих причин не пов`язали із захистом Батьківщини, потребує лікарського нагляду, лікування та реабілітації.

Наведені обставини в сукупності на переконання представника відповідача вказують на те, що ОСОБА_2 свідомо не порушував свій обов`язок з утримання дітей, не ухилявся від сплати аліментів, його поведінка не була винною, що виключає можливість нарахування пені за не сплату аліментів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України у судовому засіданні 17.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого відкладено до 16-20 год. 22.09.2026.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

У частині 2 статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У частині 1 статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок підтверджується таким.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Нормами Сімейного кодексу України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таким чином, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, від 31 січня 2024 у справі №359/240/21.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши доводи учасників судового провадження, оглянувши копії матеріалів виконавчих проваджень №68149212 та №54767962, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на таке.

Щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, які стягуються згідно з виконавчим листом № 295/10479/21.

Судом встановлено, що 16.05.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є сторони, досяг повноліття.

Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2021 та до закінчення навчання у Поліському національному університеті - до 30.06.2025 (том №1 а. с. 14-15).

Рішення суду набрало законної сили, 04.01.2022 на підставі рішення суду ОСОБА_6 був виданий виконавчий лист (том № 1 а. с. 16).

13.01.2022 за заявою ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження №68149212 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина (том №1 а. с. 148-155).

У матеріалах виконавчого провадження наявні фотокопії квитанцій на суму 2040,00 грн кожна, які відображені у розрахунку заборгованості станом на вересень 2024 року, що у січні 2022 та лютому 2022 року боржником були сплачені аліменти по 2000,00 грн (том № 1 а. с. 164-166, 179-181).

Фактично після відкриття виконавчого провадження і приєднання вказаних кватинцій у виконавчому провадженні №68149212 не вчинялись жодні дії.

22.01.2024 ОСОБА_6 звернулась до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості по виконавчому листу (том №1 а. с. 167).

Зі змісту розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області у виконавчому провадженні №68149212 на вимогу позивача, вбачається, що за період з вересня 2021 по вересень 2024 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 51500,00 грн (том №1 а. с. 168-169).

01.04.2024 ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про стягнення неустойки.

19.10.2024 позивачка повторно звернулась до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості по виконавчому листу (том №1 а. с. 178)

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Бердичівського ВДВС у виконавчому провадженні №68149212 на вимогу позивача від 19.10.2024, за період з вересня 2021 по вересень 2024 утворилась заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 42000,00 грн, у розрахунок заборгованості включена сплата аліментів у січні 2022 року та у лютому 2022 року по 2000,00 грн, тобто на суму 4000,00 грн (том №1 а. с. 180-181).

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.02.2025 ОСОБА_2 звільнений від сплати аліментів, стягнутих згідно з рішенням Богунського районного суду міста Житомира в цивільній справі № 295/10479/21 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500,00 грн щомісячно, з 08 березня 2022 року (том №1 а. с. 74-75, 201-202). Рішення суду мотивовано тим, що під час судового розгляду встановлено, що з 08.03.2022 ОСОБА_13 не проживав з матір`ю, не перебував на її утриманні, саме батько займався піклуванням про спільного сина, забезпечував всім необхідним, що підтвердив ОСОБА_10 у судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження від 25.04.2025 на користь ОСОБА_14 на утримання повнолітнього сина перераховані грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, 12.05.2025 - 338,73 грн ( том №1 а. с. 203, 204).

27.05.2025 державний виконавець Бердичівського ВДВС прийняв поставнову про закінчення виконавчого провадження № 68149212 на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.02.2025 про звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів з 08.03.2022, залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 0 гривень (том №1 на звороті а. с. 211).

Отже, судом встановлено, що цивільна справа № 295/10479/21 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина перебувала на стадії судового розгляду в період з 20.09.2021 по 26.11.2021, згідно з рішенням суду аліменти були присуджені у розмірі 1500,00 грн щомісячно, відповідно до ст. 199 СК України аліменти присудженні з дня звернення до суду, рішення набрало законної сили 29.12.2021, виконавчий лист виданий 04.01.2022 та звернутий до примусового виконання за заявою позивачки 13.01.2022, у січні та лютому 2022 року ОСОБА_2 перерахував грошові кошти в розмірі по 2000,00 грн, що разом склало 4000,00 грн, тобто більше, ніж щомісячний платіж, а відтак сума підлягала зарахуванню за попередній період.

З наведеного суд робить висновок, що за період з 20.09.2021 по лютий 2022 відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки вона нарахована за період судового розгляду справи і звернення виконавчого листа до виконання.

З 08 березня 2022 на підставі рішення суду від 20.02.2025 відповідач взагалі звільнений від обов`язку сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина.

За встановлених судом обставин відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних та річних за виконавчим листом № 295/10479/21, які були нараховані за несплату аліментів за період з вересня 2021 по березень 2024, оскільки заборгованість зі сплати аліментів відсутня, вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, які стягуються згідно із судовим наказом № 295/8993/17.

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу №295/8993/17, виданого 30.08.2017 Богунським районним судом м. Житомира, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини щомісячного доходу (заробітку) боржника, щомісячно, починаючи з 14.08.2017 і до моменту досягнення сином ОСОБА_3 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), надалі стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини щомісячного доходу (заробітку) боржника до моменту досягнення дочкою ОСОБА_4 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), надалі стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу (заробітку) боржника до моменту досягнення сином ОСОБА_5 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (том №1 а. с. 17).

27.09.2017 за заявою ОСОБА_6 від 18.09.2017 відкрито виконавче провадження №54767962 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (том №1 а. с. 216-218).

З матеріалів виконавчого провадження №54767962 вбачається, що з моменту його відкриття і до лютого 2022 заборгованість зі сплати аліментів була повністю відсутня, боржник сплачував аліменти самостійно, добровільно, про що надавав квитанції державному виконавцеві (том №1 а. с. 222-246). У лютому 2022 ОСОБА_2 сплатив аліменти у розмірі 2670,00 грн, що пітверджується змістом розписки, складеної ОСОБА_6 (том №1 а. с. 222-246).

У подальшому з квітня 2022 року по вересень 2023 року боржник також самостійно продовжував сплачувати аліменти у розмірі пропорційно до прожиткового мінімума на кожну дитину, про що у матеріалах виконавчого провадження наявні квитанції (том №1 а. с. 222-246, том № 2 а. с. 1-14).

Суд констатує, що у період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року у виконавчому провадженні виконавцем не проведено жодної процесуальної дії з метою здійснення виконавчого провадження.

27.10.2023 на електронний запит державного виконавця про отримання джерел та/або сум доходів боржника з Державної податкової служби України отримана відповідь, що ОСОБА_2 у четвертому кварталі 2021 року отримував дохід в ТОВ Фірма «Будівництво та будівельна комплектація», розмір доходу складав 13000,00 грн; утриманий податок - 2340,00 грн (том №2 а. с. 37).

08.12.2023 державним виконавцем отримана відповідь на електронний запит до Пенсійного фонду України про отримання джерел та/або сум доходів боржника про те, що ОСОБА_2 по 01.08.2023 отримував дохід у військовій частині НОМЕР_2 (том №2 а. с. 18).

21.12.2023 позивачка звернулась до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості (том №2 а. с. 32).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем на вимогу позивача у виконавчому провадженні №54767962, заборгованість зі сплати аліментів за період з січня 2022 по грудень 2023 року становить 176323,71 грн. Станом на 31.12.2021 заборгованість зі сплати аліментів була відсутня (том №2 а. с. 33), який у подальшому державним виконавцем визнаний недійсним

22.01.2024 ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з отриманого ним доходу у військовій частині НОМЕР_2 , до заяви долучив довідку про доходи (том №2 а. с. 40-41).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 22.01.2024 державним виконавцем проведений перерахунок заборгованості, яка за період з січня 2022 року по грудень 2023 року склала 97808,38 грн. Також у цьому розрахунку вказано, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04.01.2024 вважати недійсним, оскільки подано довідку про доходи з військової частини (том №2 а. с. 42). Відомості про оспорювання сторонами виконавчого провадження цього розрахунку у матеріалах справи відсутні.

01.04.2024 позивачка звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на розрахунок державного виконавця, згідно з яким борг становить 176323,71 грн, який державним виконавцем визнаний недійсним.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем у виконавчому провадженні №54767962, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на січень 2026 року становить 68595,64 грн (том №2 а. с. 168).

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши доводи учасників судового провадження, встановивши фактичні обставини, суд доходить висновку, що підстави для стягнення пені у зв`язку з несплатою аліментів за судовим наказом №295/8993/17 від 30.08.2017 також відсутні з огляду на таке.

На підставі матеріалів справи встановлено, що станом на лютий 2022 заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 була відсутня.

24.02.2022 на територію України була здійснена відкрита збройна агресія зі сторони російської федерації, що є загальновідомим фактом, з початком якої ОСОБА_2 добровільно став на захист Батьківщини.

Є беззаперечним той факт, що вторгнення на територію України відбувалось у тому числі з Республіки Білорусь на територію Житомирської області, де велись активні бойові дії до квітня 2022 року, що підтверджується змістом Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025.

Представник відповідача у судових засіданнях пояснював, що з 25.02.2022 відповідач добровільно, як і багато хто інших, став на захист країни, спершу у складі Сил територіальної оборони, проходив службу на півночі Житомирської області, без офіційного оформлення на службу, яке відбулось значно пізніше, задніми числами. Вказував, що офіційне оформлення на військову службу відбулось лише у травні 2022 року, грошове забезпечення у той час військовослужбовці, які стали на захист Батьківщини, не отримували.

Суд визнає такі доводи переконливими, оскільки на початку повномаштабної війни така практика дійсно мала місце.

Згідно з офіційними документами, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №33 від 25.02.2022 рядовий ОСОБА_2 приступив до виконання службових обов`язків (том №1 а. с. 132).

Згідно з витягом з наказу командира військової частинми НОМЕР_2 №190 від 04.08.2023 молодший сержант ОСОБА_2 звільнений у запас у зв`язку з наявністю в родині осіб з інвалідністю І чи ІІ групи (том №1 а. с.133).

Зі змісту довідки командри військової частини НОМЕР_2 № 34/269 від 01.02.2024 вбачається, що молодший сержант ОСОБА_2 у період з 25.02.2022 по 20.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересах держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебував в с. Іванівка Житомирського району, Житомирської області, с. Ігнатопіль, Коростенського району Житомирської області (том №1 а. с.132).

Представник відповідача пояснював, що відповідач сплачував аліменти в мінімальному розмірі по мірі можливості у зв`язку із тим, що з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України добровільно приєднався до ТРО, фактично не був оформлений офіційно, грошове забезпечення отримав заднім числом, тривалий час перебував в зоні відчуження, не мав доступу до фінансової частин та був позбавлений можливості повідомити державного виконавця про проходження служби.

Суд приймає такі доводи сторони відповідача, оскільки вони є переконливими, відповідають фактичним обставинам, цілком підтверджуються дослідженими матеріалами справи і матеріалами виконавчого провадження.

Так, ОСОБА_2 з березня 2022 року майже щомісячно перераховував кошти на утримання неповнолітніх дітей самостійно, що підтверджується змістом копій квитанцій, платіжних інструкцій, розпоряджень про зарахування коштів та розрахунків заборгованості, які містяться в матеріалах виконавчого провадження № 54767962 (том № 1 а. с. 247-250, том №2 а. с.1-13, 43-44, 53, 65, 68-70, 76, 89-90, 98-99, 103-106, 129, 138-142, 152, 157-167).

Суд констатує, що з лютого 2022 року по грудень 2023 року державний виконавець у виконавчому провадженні фактично не проводив виконавчих дій, направлених на виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Зі змісту матеріалів виконавчого провадження судом не встановлено, що державний виконавець вживав всіх необхідних заходів з метою встановлення джерела доходів відповідача, що є його прямим обов`язком, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження», як і не встановлено, що державний виконавець надсилав боржнику виклики в письмовому вигляді чи шляхом телефонограми про необхідність з`явитися до державного виконавця у зв`язку з наявністю заборгованості.

Заборгованість ОСОБА_2 була нарахована за зверненням позивачки від 21.12.2023 станом на грудень 2023 року; за заявою ОСОБА_2 від 22.01.2024, який самостійно надав довідку про грошове забезпечення за період проходження служби, був проведений новий розрахунок станом на грудень 2023 року, заборгованість значно зменшилась і склала 97808,38 грн (том №2 а. с. 42).

З моменту, коли ОСОБА_2 дізнався про наявність заборгованості, він щомісячно сплачує аліменти у розмірі, який перевищує місячний платіж, що підтверджується змістом розрахунку заборгованості, який складений державним виконавцем станом на січень 2026, яка становить 68595,65 грн (том № 2 а.с. 168). Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідач після звільнення з військової служби не працює.

Суд визнає переконливими доводи представника відповідача, що початок війни, тривала невизначеність, виконання бойових завдань, проходження військової служби, є об`єктивними причинами, які могли завадити своєчасно повідомити виконавця про місце проходження служби, і не можуть бути підставами для визнання поведінки відповідача свідомою і винною.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що позивачка неодноразово зверталась з письмовими заявами до державного виконавця про надання розрахунку заборгованості по аліментах, у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що їй було відомо про те, що боржник з лютого 2022 приєднався до лав Збройних Сил України, проте державного виконавця про такі обставини не повідомляла, хоча малу таку можливість.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що позивачці не була відома конкретна військова частина, в якій проходить службу її колишній чоловік, оскільки у цьому не було потреби, державний виконавець мав змогу самостійно зробити запити до відповідних органів на підставі її повідомлення.

Також, суд звертає увагу, що звертаючись з позовом, позивач просила нарахувати пеню на заборгованість за несплату аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_10 за період з вересня 2021 по березень 2024 року, хоча їй було достовірно відомо про те, що син з нею з березня 2022 року не проживав, вона його не утримувала. Позивач посилалась на те, що відповдач взагалі не сплачує аліменти, що не відповідає дійсності і спростовується дослідженими доказами.

Такі дії не можна визнати добросовісною процесуальною поведінкою.

Водночас, під час судового розгляду знайшли своє підтвердження і доводи представника відповідача про те, що протягом періоду, за який державним виконавцем нарахована заборгованість, у відповідача погіршився стан здоров`я, що також потребує певних грошових затрат.

На підставі досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_2 після звільнення з військової служби у 2023 році хворіє, проходить лікування, реабілітацію, перебуває на обліку у дерматовенеролога, невролога, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними висновками з карти хворого, консультативними висновками спеціалістів (том № 1 а. с. 124-131, 136-143).

З 28.10.2025 ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням (том № 1 а. с. 134-136).

Отже, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що з поведінки відповідача не вбачається наявність свідомого та навмисного умислу на ухилення від сплати аліментів.

Суд вважає, що відповідачем на підставі наданих доказів доведено відсутність вини боржника, спростовано презумпцію винуватості, судом не встановлено, що поведінка відповідача була умисною, не встановлено, які дії він вчиняв, які б були направлені на ухилення від сплати аліментів.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, на підставі досліджених у справі доказів, поданих сторонами, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не доведена, судом не встановлено, що відповідач вчиняв свідомі, умисні дії, направлені на ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, а відтак правові підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відсутні, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на те, що судом не встановлено наявності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, не підлягає задоволенню і вимога вимога про стягнення інфляційнихта 3% річних, яка є похідною від первісної, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Представника позивача: адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна, робоча адреса: м. Житомир, пров. Скорульського, 5, каб. 211.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: адвокат Янчук Максим Олександрович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Кафедральна, 10.

Повний текст рішення складений 02.10.2026.

Суддя О.В. Стрілецька